Підсумки виборів залежать не тільки від стратегії верхів, а й від тактики низів
Перед виборами спокійному життю місцевих парторганізацій приходить кінець. На них лягає відповідальність за можливий успіх або провал, і дуже велика частка цієї відповідальності зосереджується в столиці. Особливо важливо, як тут будуть себе відчувати потенційні лідери виборчих перегонів – ПР, БЮТ і НУ.
Позиції Київських міських організацій Партії регіонів, БЮТ і «Народного союзу «Наша Україна» напередодні очікуваних виборів коментують провідні українські політологи.
Експерти, не дивлячись на низку розбіжностей, єдині в одному: роботу київських партійних організацій не можна назвати повністю самостійною, особливо це торкається, БЮТ І НУ. Регіонал Горбаль дихає трохи вільніше, але можливо тільки через те, що Партія регіонів бачить свій електоральний інтерес, насамперед, на сході і півдні країни, передає «Газета по-киевски».
Олесь Доній, директор Центру досліджень політичних цінностей: «Проблема київської муніципальної політики в тому, що вона не самодостатня. Київські партійні верхи, на відміну від регіональних, не мають автономії від центральних органів. І хоча окремі політики прагнуть більшої самостійності, вдається це їм з трудом. Значна частина партійного активу має нагоду прямого виходу на центральні органи партії – в цьому особливість столиці. Тому специфічна «столична політика» поки розвивається слабко, але вже дуже скоро значущість київських структур зросте.
Результати минулих мерських виборів показали, що київський престол легко взяти. Сьогодні увага до мерського крісла буде значно більшою. Відповідно, тепер буде більше увага до міських партійних структур, за них почнеться боротьба.
Що ж до міських партійних організацій, то ситуація тут наступна. Бютівець Анатолій Семинога був абсолютно непомітним політиком, очоливши міську організацію «Батьківщини». На мій погляд, у нього більше бажання використовувати посаду для лобізму. В перспективі для нього головне – не допустити конкуренції. Сам він на харизматичного лідера не витягує.
Лідер НСНУ Микола Мартиненко має досить серйозні амбіції. Але у нього доволі неоднозначна ситуація всередині партії на загальноукраїнському рівні. Міську партійну організацію він не надто контролює. Якщо його внутріпартійні позиції будуть і далі нестійкими, то цілком ймовірно, що Мартиненко може втратити і цю посаду. Зараз йому більш важливо зробити вдалу ставку у внутріпартійних інтригах, щоб зміцнити своє становище. Звичайно, що він гравець більш високого рівня, ніж Семинога.
Кажучи про лідера київських регіоналів Василя Горбаля, слід наголосити на його великих економічних і політичних амбіціях. Зараз реалізувати їх заважає тільки невисокий рейтинг ПР у Києві. Але, за умови розпиленості голосів серед «помаранчевих» кандидатів, цілком можливо, що Горбаль спробує позмагатися за мерське крісло. Наочний приклад тому – представник ПР Михайло Добкін. Свого часу його мало хто оцінював як головного кандидата на мера Харкова».
Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:
«Мартиненко, Горбаль і Семинога – впливові люди, я б навіть сказав, що кожний з них – оптимальна фігура для своєї партії. Але перед ними стоять завдання різної складності. У Партії регіонів в Києві електорату небагато. Столиця – це електорат «Нашої України» і БЮТ. Горбалю набагато важче, і тому він для ПР набагато цінніший, ніж Мартиненко для НУ або Семинога для БЮТ. У принципі, столичні партійні справи тримають під контролем центральні офіси. БЮТ – особисто Юлія Тимошенко і НУ – нове керівництво партії. Партія регіонів звикла все-таки більше працювати на сході України, тому у Горбаля більше самостійності і в той же час у нього більше відповідальності. Але, якщо говорити про ступінь готовності – то ПР також готова до виборів у Києві в плані мобілізаційних можливостей. Хоча, звичайно, їм буде складно привернути додатковий електорат у столиці.
Завдання, що стояли перед вищезгаданими лідерами, останнім часом були продиктовані конкретною київською кон'юнктурою. Це боротьба проти Леоніда Черновецького, боротьба за Київраду. Щодо Партії регіонів, то її завдання полягало в тому, щоб ввійти в столичний істеблішмент. Створити добрі опорні майданчики в Києві, стати «своїм» у середовищі київської влади. Відійти від регіонального, донецького і східного іміджу. Що, загалом, Горбалю і вдалося».
