Близько двохсот журналістів у своє професійне свято «проникли в свята-святих» - кулуари Секретаріату Президента.
Екскурсію головними коридорами країни почали з кабінету, де звичайно збираються сильні світу цього, щоб підписати, наприклад, Універсал національної єдності. Після чого пресу провели в кабінет екс-президента Леоніда Кучми, а нині – голови президентської адміністрації Віктора Балоги. Саме тут стоїть легендарний диван, під яким майор Мельниченко ховав диктофон, що записував усі доленосні для країни розмови. Віктор Іванович стверджує, що ніколи не сідає на цей диван, тому що він незручний. «І часу немає», - додає. Запевняє, що ніяких спеціальних записуючих пристроїв тепер в цьому кабінеті немає. Хіба що комп'ютер, на якому «права рука» Ющенка не тільки працює, а й музику переписує на диски. Як тільки перейшли до теми політики, Балогу по телефону викликав до себе шеф, який з самого ранку радився з послами. Тому представники ЗМІ дружно попрямували в телестудію, в якій записують звернення Президента до «маленьких українців». Отже у журналістів з’явилася прекрасна можливість хоч на декілька хвилин відчути себе Главою держави і сфотографуватися в його кріслі.
Наступною «зупинкою» стала резиденція Президента. Тут, свого часу, грав у більярд зі своїми колегами з інших країн і вів розмови біля каміну Кучма. Ющенко ж «кулі не ганяє». А ось переговори «без краваток», судячи з усього, саме тут і проводить. Є тут і кабінет, в якому гості Гаранта Конституції можуть спокійно попрацювати. Або, в крайньому випадку, телевізор подивитися. Для тих, хто полюбляє музику, в сусідній кімнаті є рояль німецького виробництва.
Але найцікавішим об'єктом став все-таки Будинок з химерами. Якби архітектор Городецький, будуючи собі житло, знав, що через сто років в його їдальні радитиметься опозиція з коаліцією, то, напевно, зробив цю кімнату більш просторою. Правда, у фантазії йому не відмовиш. Чого коштує хоча б стеля у вигляді восьминога, що розкидав свої щупальця в головному коридорі будівлі. За великим рахунком, в такому «музеї» потрібно не долю країни вирішувати, а екскурсії проводити. Для звичайних людей, а не тільки журналістів як «подарунок».
