Вчені лабораторії космічних досліджень Головної (Пулковської) астрономічної обсерваторії РАН (ГАО РАН) вперше знайшли двовікову циклічну зміну світимості Сонця, що надає, на їхню думку, визначальний вплив на зміну клімату Землі.
«Нам вдалося встановити, що протягом останніх декількох тисячоліть існував безперечний прямий зв'язок між двовіковими циклічними варіаціями сонячної світимості і змінами глобальної температури на Землі», - сказав РІА «Новости» завідуючий лабораторією космічних досліджень ГАО РАН Хабібулло Абдусаматов.
За його словами, вчені досліджували вплив 11-річної і двовікової циклічних варіацій світимості Сонця на зміну клімату Землі. В результаті було встановлено, що вплив 11-річної варіації світимості на клімат згладжується і практично не виявляється завдяки термічній інерції Світового океану.
«Проте двовікові циклічні варіації інтенсивності сонячного випромінювання безпосередньо роблять визначальний вплив на зміну клімату Землі з відставанням на 15-20 років через термічну інерцію Землі. Сонце несе основну відповідальність за зміну клімату», - сказав Абдусаматов.
Він відзначив, що циклічна двовікова зміна сонячної світимості робить вплив не тільки на клімат нашої планети, але і визначає спостережувані паралельні потепління на Марсі і інших планетах сонячної системи.
На думку вченого, знайдена закономірність дозволяє говорити про те, що орієнтовно до середини цього століття на Землі відбудеться глибоке похолодання, зумовлене природним зниженням потоку сонячного випромінювання.
Це похолодання може бути подібним тому, яке спостерігалося в 1645-1715 роках у всій Європі, в Північній Америці і Гренландії під час маундерівського мінімуму сонячної активності. Тоді, за словами вченого, в Лондоні замерзла Темза, в Парижі - Сена, а в Голландії - всі канали. В Гренландії, назва якої означає «зелена земля», внаслідок настання льодовиків люди були вимушені залишити частину поселень.
Абдусаматов відзначив, що Сонце ще в середині 90-х років минулого сторіччя вступило в стадію повільного зменшення світимості. Спостережуване ж в даний час глобальне потепління клімату Землі вчений пояснює тим, що наша планета «подібно нагрітій сковорідці» все ще віддає тепло, накопичене протягом практично всього 20-го сторіччя.
Крім того, на думку Абдусаматова, знайдена закономірність служить доказом того, що спостережуване підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері не може робити вирішального впливу на значущу зміну клімату Землі.
«Цей чинник ніяк не може конкурувати з внеском зростання двовікової сонячної світимості в глобальне потепління клімату», - вважає вчений.
На його думку, лише незначна частина спостережуваного підвищення температури може бути пов'язана з парниковим ефектом, викликаним загальним зростанням концентрації вуглекислого газу в атмосфері.
Абдусаматов підкреслив, що несподіваний для кліматологів початок охолодження верхніх шарів Світового океану - явне свідчення того, що глобальний тепловий максимум на Землі вже досягнутий.
