Черговий раунд переговорів у форматі Ющенко-Янукович, який відбувся в середу, нічого не дав. Політики, немов відірвавшись від реалій життя, все більше нагнітають обстановку навколо перевиборів у Верховну Раду. Єдине питання, на яке бажають почути відповідь мільйони українців, на який день призначать позачергове волевиявлення народу, знову відкладається в довгу скриню – з вини політиканів, які засіли у високих кабінетах. Залишається тільки дивуватися, як пружина годинникового механізму української політики, зведена, здавалося б, до кінця, досі не лопнула.
За минулий тиждень в українському політикумі пройшла ціла низка резонансних подій, жодна з яких, на жаль, поки так і не привела до вирішення політичної кризи. Якщо порівняти нинішню ситуацію з шаховою партією, то варто зазначити, що тільки фігури, які підпорядковуються Віктору Ющенку, робили якісь дії і ходи, а пішаки, слони і тура Віктора Януковича лише імітували бурхливу діяльність, розраховуючи, ймовірно, впіймати опонента на обманливому маневрі.
Робота про людське око
Коли минулої п'ятниці учасники робочої групи з врегулювання кризи з'явилися перед світлими очима Президента, стало зрозуміло: справжньої роботи, на якій неодноразово наполягав Гарант, там не виконували ні коаліціонери, ні представники опозиції. І якщо останнім це було вкрай невигідно (оскільки з кожним, витраченим за порожніми балачками, вдень зручна для опозиції дата виборів неминуче відсовувалася в часі), то представники коаліції, схоже, і не приховували, що мають намір затягнути процес узгодження малого чи великого пакету необхідних змін до законів настільки, наскільки можливо. Щоб відтягнути позачергові вибори на осінь. Звичайно, гнівна тирада Ющенка, Миколи Азарова, що дорікнув, в тому, що основне, для чого була створена робоча група, - це визначення дати виборів, безумовно, справила певне враження на проющенківський електорат. Але! Президент практично зразу ж був поставлений на місце, коли йому сказали, що група була покликана усунути шорсткості і стерти гострі кути в спірних питаннях змін до цілої низки законів, а дату виборів повинні визначати Глава держави і прем'єр – на переговорах віч-на-віч. Тобто, народу дали прямо зрозуміти, що якщо хто і затягує призначення остаточної дати виборів, то це сам Віктор Андрійович, який, через якісь амбіції, не може домовитися з Віктором Федоровичем.
Зазначте: в цій ситуації Ющенко, скориставшись відсутністю в країну Януковича (якого оперували в Іспанії), хотів виставити в негативному світлі коаліцію, але натомість попався сам. Докази? Якби було навпаки, то Президент у жодному випадку не став би затягувати з визначенням дати виборів, а робочу групу, яка, на його думку, займалася демагогією, просто б розігнав. Але Ющенко знову, як і за тиждень до цього, пішов на поводу у парламентерів, і дав їм час до вчорашньої середи. За чотири дні весь компромісний пакет документів мав бути готовим до підписання Президентом, і внесений у Верховну Раду для законодавчого затвердження. До того моменту, до речі, і дата позачергових виборів до парламенту могла б викристалізуватися.
Але очікуваного прогресу не відбулося. З моменту заяви Ющенка про те, що коаліція погодилася йти на дострокові вибори, пройшли всі встановлені для утруски документальної бази терміни. А дати все нема. Не з'явилася вона і вчора, після зустрічі Гаранта з прем'єром. Натомість, новий старий гравець команди Віктора Ющенка, Іван Плющ, повідомив про те, що Президент і глава Кабміну, вислухавши звіт, який, напевно, мало чим відрізнявся від почутого минулої п'ятниці Віктором Андрійовичем, вирішили з датою почекати. І дати робочій групі попрацювати ще декілька днів. Здавалося б, про що ще можна домовлятися і що втрясати, якщо малий, необхідний для проведення позачергових виборів, пакет документів, за словами того ж Плюща, був готовий ще в п'ятниці? Зупиняйтеся на якійсь даті і – крапка! Але переговорна гума знову розтягується. Іван Плющ вже, по суті, відмовляється від своїх слів про те, що робота групи близька до завершення. І натомість говорить, що «проблем більше, ніж ми собі їх уявляли, і, не дивлячись на тривалий термін роботи робочої групи і на такі вагомі з деякою натяжкою досягнення за узгодженням цілої низки позицій, залишаються такі позиції, які без вдосконалення конституційного поля вирішити неможливо». Тобто, фактично визнає поразку президентської позиції, яка будувалася на обході гострих питань, пов'язаних зі змінами в Основний Закон. Але і це не головне. Основний месидж, що зірвався з вуст Плюща – дата дострокових виборів буде названа після остаточного досягнення домовленостей між коаліцією і опозицією. Але якщо учасники групи за два тижні не змогли домовитися, то де гарантія, що вони встигнуть все узгодити за один -два дні? Гарантії, схоже, не може дати ні Плющ, ні Азаров, ні Ющенко з Януковичем.
Тим часом, абсолютно очевидно одне: Секретаріат Президента наразі тактично програє в протистоянні з Кабміном. Адже дата, вказана в другому указі (24 червня), вже знята з обговорення. Така ж доля, мабуть, чекає і граничні для опозиції днів – 1 і 8 липня. Зараз мусується ще одна «суперкінцева дата» – 15 липня, але в те, що вибори можуть пройти в середині літа, вже практично не вірять ні Президент, ні опозиція. Тим паче, що коаліція передбачливо вирішила реанімувати розгляд указів Президента в Конституційному Суді, відновивши через Кіровський райсуд Донецька суддів Сюзанну Станік і Валерія Пшеничного. І нехай Секретаріат зробив все можливе, щоб запобігти приходу цих суддів у КС, главі держави дали зрозуміти: в запасі в опонентів досі є ефективна зброя, щоб примусити його погодитися на дату виборів, яка сприятиме коаліції.
Не все спокійно в Королівстві Датському.
Фактичну поразку на переговорному полі Банкова вирішила відшкодувати за рахунок чергової кадрової рокіровки. Цього тижня крісло Секретаря РНБО залишив Віталій Гайдук, а вслід за ним – Валерій Хорошковський. І якщо останній так і не зіграв у призначеній для нього в протистоянні Секретаріату Президента і уряду ролі, то прощання, хай і номінальне, з Гайдуком, говорить багато про що. Передусім про те, що Віктор Ющенко вирішив відмовитися від зближення з економічним блоком Партії регіонів, і як наслідок, від створення в новому парламенті коаліції на основі ПР і НУ. Адже не таємниця, що Гайдук був покликаний під президентський штандарт для того, щоб врівноважувати позиції Секретаріату і Кабміну. І, при нагоді, намагатися налагодити контакти між бізнесовими прошарками «нашоукраїнців» і регіоналів. Віталій Анатолійович справлявся з відведеною йому роллю на п'ять з плюсом доти, доки не пролунав перший указ Президента про розпуск парламенту. Саме з тієї миті відносини Ющенка і Гайдука почали охолоджуватися. Вірніше, охолоджувати їх намагалися ті представники оточення Президента, які ні під яким соусом не хотіли, щоб союз з регіоналами відбувся.
Які плюси обіцяв це союз? Основний позитивний момент – створення в парламенті широкої коаліції за участю ПР і НУ, що дало б мотив поховати активно мусовану після виборів 2004 року тему про розкол України по лінії Дніпра.
Чи були в цього об'єднання мінуси? Були. Наприклад, такий: електорат «Нашої України», що підігрівається звинуваченнями з боку БЮТ у зраді демократичних ідеалів, міг би перетекти під стяги Юлії Тимошенко, фактично позбавивши «нашоукраїнців» підтримку в народі, вірніше, в тій його частині, яка вкрай негативно налаштована проти Партії регіонів.
Схоже, що зусилля противників союзу ПР і НУ мали успіх: Віталій Гайдук був позбавлений влади, хоча залишився в обоймі Президента як запасний патрон розривної дії.
Яка роль Івана Плюща, який змінив на посту Секретаря Радбезу Гадука? Безумовно, патріарх української політики цінний як парламентер. Проте, як згадувалося вище, навіть на короткому відрізку своєї діяльності в робочій групі Іван Степанович вже зазнав маленької поразки, не зумівши переконати опонентів в тому, що малий пакет змін до законів потрібно було підписати до середи. Також малоймовірно і те, що Плющ зможе, вже будучи Секретарем РНБО, якось вплинути на те, щоб коаліція погодилася на зручну для Ющенка і опозиції дату – 15 липня. Швидше за все, якщо домовленість про день виборів і буде досягнутий, і дата ця буде не літньою, а осінньою (перша половина вересня), то Секретаріат, щоб підвищити роль Плюща, викладе це як компромісний варіант, на який коаліцію примусив піти саме Секретар Радбезу. Навіщо? Ну, наприклад, заради того, щоб вже в новому парламенті Іван Степанович зайняв крісло спікера Ради, забезпечивши Ющенку контроль над законодавчим органом.
Проте, навіть здійснивши радикальні перестановки в своїх лавах, Віктор Ющенко і його прихильники в «Нашій Україні» фактично визнали, що літні вибори – варіант нереальний. Як? Та дуже просто: адже на другому етапі з'їзду «Нашої України» так і не були затверджені виборчі списки не в алфавітному порядку, а залежно від рангів і політичної ваги кандидатів у нові депутати. Це мовляв не доказ того, що президентська команда змирилася з вимогами коаліціантів і погодилася на осінні вибори?
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом