Цілком реально, що українське суспільство цього тижня нарешті дізнається про конкретну дату дострокових парламентських виборів. Все залежить від «двох Вікторів», оскільки робоча група, судячи з усього, виходить на «фінішну пряму». Найраніший варіант проведення народного волевиявлення - середина липня. Так вважає політолог, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. Про це і багато чого іншого він розказав в інтерв'ю кореспонденту ForUm’у.
- Володимире В’ячеславовичу, враховуючи те, що робоча група, як говорять деякі її учасники, практично закінчує обговорення законопроектів, чи можливо, що цього тижня парламент проголосує за внесення змін у виборче законодавство?
- Я думаю, що внесення змін у закон про вибори, у принципі, можливе, як і узгодження, так званого, малого компромісного пакету, над яким працює робоча група. Але залишаються два принципові питання, стосовно яких поки що немає домовленості. Йдеться про дату виборів і про узгодження позиції щодо правових підстав припинення повноважень ВР. Тут, звичайно ж, інтереси явно розходяться. Президент наполягає на легітимності свого Указу. А коаліція хоче дотримати «букву Конституції».
Швидше за все, після того, як робоча група виконає свою формальну місію – узгодження законодавчого пакету, все залежатиме від прямого діалогу Президента і прем'єра.
- І це може затягнутися?
- Можливі різні варіанти. Я не виключаю, що можуть домовитися і в найближчий день. Якщо не в середу, то, можливо, до кінця тижня.
Існує серйозна небезпека, якщо раптом домовленість не буде досягнута зараз, і не буде законодавчо оформлена, то може відбутися новий емоційний політичний зрив із застосуванням технологій страхання один одного. Тобто, переговорний процес може урватися, через що сторони будуть відкинуті назад.
- Так усе-таки, коли можуть відбутися вибори?
- На сьогодні найраніший і компромісний термін – це середина липня. Раніше вже не вийде. Якщо, припустимо, не вдасться домовитися і в найближчий день, то цей липневий варіант об'єктивно перестане існувати. І тоді, я думаю, найоптимальнішим варіантом стає вересень.
- Але чому Президенту відразу не погодитися на осінь?
- Тут торгуються. У мене є така підозра, що все-таки цей варіант з першою половиною вересня може бути прийнятний для Президента. Інша справа, що кожна із сторін поки що намагається дожинати свого візаві. Це такий політичний «армреслінг» - хто буде сильнішим. Ініціатива на стороні Президента, тому що він першим зробив ривок. Але, у принципі, запас, потенціал сили у прем'єра і коаліції є, тому кожна із сторін не хоче поступатися.
- А яка роль в цьому «армреслінгу» Юлії Володимирівни?
- «Шерше ля фам». Це якраз той випадок, коли два мужики б'ються не через жінку, а у зв'язку з жінкою. Юля розпалила цей конфлікт і зіштовхнула їх лобами. Причому це розпалювання почалося ще в січні, коли приймали закон про Кабмін. Вона зламала формат гри, яка йшла напряму між Президентом і прем'єром, і стала третім гравцем. Вона, власне кажучи, і привела до теми дострокових парламентських виборів. І тепер Тимошенко на якийсь час відійшла в тінь. Можливо, в цій ситуації вона хоче грати роль такої «хитрої мавпи», яка, у відповідності китайського прислів'я, з висоти горба спостерігає за боєм тигрів.
- Як Ви вважаєте, навіщо Секретаріат засвітив інформацію про нібито замахи, що плануються, на Тимошенко, Луценка і компанію?
- Ми в даному випадку маємо справу з однією з політичних інтриг, до якої повертатимуться політичні історики. Хоча це тільки дрібна деталь у політичному процесі, але вона досить показова. Тут є різні оцінки ситуації.
Можливо, хтось у Секретаріаті запропонував такий радикальний сценарій – закрутити тему із замахами, звинуватити в них представників коаліції, арештувати їх, і силовим чином покінчити з кризою. Судячи з усього, в коаліції побоювалися саме цього сценарію.
Можливо, так намагалися «вбити двох зайців». З одного боку – дискредитувати коаліцію, а з іншого – вивести з активної фази виборчої кампанії Юлію Тимошенко. І за цей рахунок додати голоси «Нашій Україні».
Інший варіант – президентську сторону спровокували на самодискредитацію. Тобто, підкинули фальшивку з інформацією про нібито підготовлювані замахи і вимусили до таких непродуманих, суто емоційних заяв. А потім «виклали на стіл» інформацію про те, що вся ця історія є не більш, ніж «Інтернет-качкою», яка ніби давно що з'явилася на компромат.ру. В результаті Гелетей був виставлений у дурному вигляді, і Секретаріат Президента був дискредитований.
Ще один варіант – це класична піар-акція: спочатку інформація з'являється в Інтернеті, потім – в друкарських ЗМІ, далі слідують політичні заяви, і вона обростає якоюсь політичною правдоподібністю (хоча реальних фактів, які б всі побачили, не було надано). І таким чином виборців переконують: є потенційні жертви і потенційні злочинці. Відповідно, йде наклеп на одних і спроба підняти рейтинг інших. Ось така інформаційна технологія. Але, на мій погляд, вона мало ефективна. Як ми бачимо, особливих очків політикам, які були озвучені (Тимошенко, Луценко, Балога) вона не принесла.
- Коаліція говорить, що потрібно порушувати кримінальну справу.
- Потрібно спершу спокійно розібратися. Зараз дуже багато емоційних заяв про тероризм, замахів і так далі. У мене таке враження, що обидві сторони себе емоційно напружили, і тому в очах увижаються різні біси, зелені чоловічки, терористи і кілери і тому подібне. Ця емоційна напруженість дуже шкодить. Думаю, потрібно заспокоїтися, отямитися, а там вже буде видно. Якби було пряме порушення закону, то згідно з конкретними нормами права потрібно ставити питання про відповідальність.
- А як у цій ситуації поведеться Піскун?
- Піскун поводитиметься в своїх інтересах.
- Як завжди.
- Звичайно ж. Це той політичний «кіт», який завжди гуляє сам по собі. Він може використовувати інших людей, політичні сили для того, щоб або прийти, або повернутися на посаду. Він неодноразово це демонстрував.
Дуже важливо враховувати, що Піскун – це великий актор. Можливо, в цьому плані він поступається тільки Юлії Володимирівні Тимошенко. Якась схильність до самореклами, до резонансних заяв і дій у Піскуна завжди була. Але зараз, в умовах конфлікту між двома сторонами, він триматиме баланс. Залежно від того, яка сторона братиме гору, він формально діятиме на її стороні, але, не переступаючи якусь грань. Тобто, не буде «караючим мечем» чи революції, чи контрреволюції. Швидше за все, він буде елементом страху по відношенню як до одних, так і до інших. Така фігура потенційного залякування.
- Володимире В’ячеславовичу, а навіщо Ющенко змінив секретаря РНБО?
- Я вважаю, тут не стільки Ющенко змінив, а просто відбувся об'єктивний процес зміни керівництва Ради безпеки. Мені здається, що тут були елементи апаратної інтриги і бажання Гайдука піти з цього поста у зв'язку з жорстким конфліктом розвитку нинішньої політичної ситуації. Все-таки він ще бізнесмен, і, мабуть, не хотів брати на себе зайві і політичні, і бізнес-ризики. Думаю, приблизно та ж мотивація була і в Хорошковського.
Нарешті потрібно враховувати і позицію Президента. На мою думку, і Ющенко дещо розчарувався в Гайдуку, тому тут був присутній емоційний момент. Гайдук один раз писав заяву, яку Президент не підписав. А ось у нинішній ситуації Ющенко вирішив задовольнити цю заяву, враховуючи, що був запасний варіант з Плющем.
Мені здається, що і з Іваном Степановичем ситуація тимчасова. Взагалі щодо РНБО є якась містика. При Ющенку жоден з секретарів Ради безпеки не працював більше 9 місяців. Тому, думаю, і Плющ – тимчасова фігура.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
