Тиждень видався не зовсім звичайним: свято посередині подарувало українцям два понеділки і дві п'ятниці. Два дні роботи – один день відпочинку. В такому дуже навіть непоганому режимі роботу імітувала вся країна. І політики також не стали виключенням.
Зараз погляди телевізійних уболівальників приковані вже не до Конституційного, а до будівлі Кабміну, де вже який день засідає так звана «робоча група». Чому вона «робоча» - незрозуміло. Може, там робочі зібралися? Як за старих часів, делегати від фабрик, заводів?
Не схоже.
Якщо раніше за вікторію в грандіозному політичному матчі билися два Віктори – Андрійович і Федорович – то тепер вони боротьбу передоручили своїм повпредам у «робочій групі». Мовляв, нам тут працювати треба – президентствувати та прем'єрствувати – а ви там вже як-небудь самі розберіться.
З моєї точки зору, ідея не дуже. Шишки, які рангом трохи менше, усвідомивши, що доля країни знаходиться в їхніх руках, почали гризти один одного зовсім як вищезазначені Віктори в 2004-у році. Тезки вже встигли помиритися (а як інакше можна назвати мало не щоденні чаювання Ющенка і Януковича?), а «робочі групи» продовжують гризню. Задовго до появи на світ обох Вікторів цю ситуацію описали в «Золотому теляті» Ільф і Петров. Мовляв, є на світі феномен зараженого сваркою трамвая. Сварку рано-вранці починає яка-небудь мстива старенька. Потім вона сходить, сходить і решта учасників «першої сварки», але ланцюгову реакцію вже не зупинити і лайка у вагоні панує до самого заходу в депо. Здається, український політичний трамвай страждає тим же самим. Залишилося тільки знайти «стареньку» і четвертувати її, щоб іншим не кортіло. Чим і займається зараз, видно, «робоча група».
Дуже і дуже хвилювалися минулого тижня соціалісти. Мороз, наприклад, запропонував взагалі не проводити вибори. Мовляв, раз ви (Віктори) вирішили дружити сім'ями, то «ноу проблем» - СПУ з коаліції виходить, а вам і карти в руки. Навіщо вибори, якщо і так можна об'єднатися? «Регіони» поки що соратників поспішили заспокоїти. Як у дитячій пісеньці: «Не хвилюйтеся даремно ні за що і ніколи, якщо щось втратили – ну, подумаєш, лихо!». Проте ж Партія регіонів навряд чи нагадує бюро знахідок. Та і Мороза можна зрозуміти: в його віці втрата рейтингу чревата свіжим політичним трупом.
Ой, про трупи взагалі було стільки всього цікавого! Наприкінці тижня на екрани виліз якийсь Гелетей з Секретаріату Президента (і звідки вони такі там беруться? просто пачками!..) і зразу ж став знаменитим. Ще б: не щодня нам розказують про замахи на життя Ющенка, Тимошенко, Луценка. А ось Гелетей вирішив розказати. Напевно, для того, щоб потенційні вбивці злякалися, і, розмазуючи сльози і соплі по щетинистих мордасам, втекли з «неньки» геть.
Взагалі, за такі штуки (або жарти) дійсно потрібно вбивати. Особливо, якщо припустити, що все, сказане, Гелетєєм (господи, ну і прізвище у людини!..), є правдою. В цьому випадку Гелетея вже зараз можна арештовувати за балакучість, що межує із злочином. Мовляв, який біс тебе тягне за язик? Ми, може, вже на слід кілерів вийшли, а ти. Ну і так далі.
Цікаво, що той же Гелетей запевнив всю Україну, що останні, скажімо так, збої в роботі залізниці – що зійшли з рейок експреси і тому подібне – ніякі не теракти (а хто говорив про теракти? чому теракти?..), а чистої води випадковість. Ага, хто ж після такої заяви повірить у випадковість. Аварії ці виглядають щонайменше дивно. Особливо на фоні вимог опозиції звільнити міністра транспорту і зв'язку Рудьковського. Під кого копаємо, братики-кролики?..
Вчасно ми пригадали про опозицію. Це для того, що тиждень подарував нам надзвичайну новину. Виявляється, опозиція може піти на вибори одна. Бо, як сказав відомий Плющ, «вибори проводяться для виборців, а не для партій». А, значить, можна на літні вибори йти солодкою парочкою НСНУ і БЮТ!
До речі, про Плюща. Цей ветеран вітчизняного політичного маразму запам'ятався українцям ще на перших засіданнях Верховної Ради років десь п'ятнадцять тому. Іван Степанович тоді навіть спікером встиг побувати. Тепер ось знову сплив. Цього разу – на посаді секретаря РНБО. Як вам такі хитрощі від Ющенка – прибрати Гайдука, а на його місце поставити того, хто пропахнув нафталіном і хто «втратив вотум довіри» Плюща? Говорять, що Гайдук пішов не за власним бажанням, як це офіційно повідомляється, а після запропонованого Ющенка силового варіанту розвитку подій – нібито не захотів брати участь у путчистській змові а-ля Піночет на стадіоні. Цікаво, як з цим у Плюща? Свого часу він не відрізнявся сміливістю і рішучістю, швидше навпаки. Коротше кажучи, так і хочеться вигукнути: «І з цими людьми Президент іде на війну?..».
Тиждень подарував нам епідемію травм. Тобто не нам, звичайно (врятуй, Боже!), а нашим вельмишановним політикам. В Януковича загострилася стара травма коліна, «отримана під час гри у футбол в 1984-у році». Довелося Віктору Федоровичу летіти до Іспанії – робити операцію.
А «балакуча голова» БЮТ Томенко вмудрився зламати ногу на відкритті нових кортів у Києві. Ще одна втрата для Юлії Володимирівни. Шкіль відлежується після ДТП, тепер ось Томенко наводитиме жах на ворогів своєю гіпсовою ногою. Ну як Семен Семенович Горбунков, тільки без гриму!
Сумно, але за всім цим «розмаїттям» якось відійшла на другий план головна, як на мене, подія минулого тижня. Суть її в наступному: баба Параска, якій багато експертів передбачали блискучу політичну кар'єру, так і не стане народним депутатом. На жаль! А ми так сподівалися, можна навіть сказати – вірили! Але злобний Кириленко сказав, як відрізав: змін у списках не буде. І крапка.
Ось так завжди. Після перемоги героїв відтісняють жваві розпорядники. Загалом, якщо у вас в архіві випадково завалялася фотокартка замерзлого на Майдані Кириленка – милості просимо до нашого куреня для відновлення історичної справедливості. А бабусю жаль. Таких бабусь у жодній країні немає. Куди там Європі!
Кохаймося!
Завжди ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
