Безпрограшний програш Ющенка

Всього тиждень тому здавалося, що Віктор Ющенко остаточно затиснув коаліцію в червоному кутку політичного рингу, і єдине, що йому залишилося – завдати останнього прицільного удару, який остаточно виб'є підґрунтя з-під ніг прихильників Віктора Януковича. Указ №2, яким Віктор Андрійович призначив, як тоді здавалося, беззастережну дату виборів, став тією самою зброєю, проти якої у коаліції не було ефективної протиотрути. Проте, в останню мить Глава держави роздумував, і добивати своїх політичних опонентів не став. Чому?

Давайте пригадаємо два звернення Президента, які він зробив з різницею в тиждень. У середу, 25 квітня, Віктор Ющенко проголосив, що своїм указом він призначає 24 червня 2007 року днем дострокових виборів у Верховну Раду. Тоді ж Президент підкреслив, що видати другий указ його спонукало все зростаюче протистояння з боку коаліціонерів, які заблокували роботу ЦВК, і отже, поставили під загрозу проведення волевиявлення 27 травня. Тому Гарант встановив нову дату, попутно відмінивши свій указ від 2 квітня – той самий, за яким, видно, Конституційний Суд міг винести негативне для Глави держави рішення. При цьому Віктор Андрійович виразно дав зрозуміти, що нова дата виборів обговоренню не підлягає. А вже 4 травня гарант, після спілкування тет-а-тет з прем'єром Віктором Януковичем, заспівав абсолютно іншу пісню – про те, що домовленість з коаліцією про проведення дострокових виборів досягнута. Чергова перемога Президента? На перший погляд – так. Якби не одне «але». Ющенко знову поставив під сумнів їм самим призначену дату перевиборів, коли заявив, що остаточна дата позачергового волевиявлення народу буде прописана ще в одному указі.

Крок вперед, і два - назад

Чим викликана така суперечність дій Президента? Відповідь проста: Віктор Ющенко, як справжній український політик, завжди, навіть у самих, на перший погляд, безвихідних для його опонентів ситуаціях, залишає своїм ворогам можливість для компромісу. Простіше кажучи, Главі держави не вигідно пускати під укіс коаліційний потяг. З кількох причин.

Політична: Ющенко – не політик нового покоління. Його, як політичного діяча, виховувало середовище, в якому варилися його нинішні опоненти. Він звик розмовляти мовою поступок і компромісів – на ній говорять усі вихідці з прокучмівської епохи, коли для вирішення насущного політичного або економічного питання було простіше сунути в кишеню свого ворога пачку доларів, ніж до нестями доводити свою правоту в усіх, у тому числі і судових інстанціях. А мова ультиматумів для нього, як показує практика, йому чужа і неприємна. Та й кому ставити ультиматуми? Політичній силі, союз з якою у новій Верховній Раді позбавить пропрезидентську фракцію від обов'язку корчити з себе друзів Юлії Тимошенко, і дасть більш широкі можливості для впливу на внутрішньополітичну ситуацію в країні через своїх представників у Кабміні? Ющенка цього робити не буде. Що він нині і доводить.

Економічна: на громадських слуханнях в Українському домі спікер парламенту Олександр Мороз найбільш чітко сформулював, через що, власне, затягується історія з проведенням дострокових виборів. «Бізнес домовляється, йому не цікаві кольори прапорів, йому потрібна вигода, тому виникла проблема виборів», - сказав Сан Санич, і, схоже, потрапив у точку. Більшість політичних експертів говорить, що наразі окрім публічних переговорів, ідуть непублічні.

Ґрунтуючись на цих двох, на мій погляд, найвагоміших причинах, Глава держави не поспішає тиснути коаліцію. А тому поява третього указу, з тією, що влаштовує всіх датою виборів, була обумовлена практично відразу ж після того, як Президент сказав, що дата проведення дострокових парламентських виборів буде виписана відповідно до правових норм і в контексті політичних домовленостей. Тобто, Гарант підтвердив свою готовність знову сідати за стіл переговорів, доводячи тим самим, що мова ультиматумів і жорстка безапеляційна позиція – абсолютно не його коник. По суті, ситуація повернулася на круги своя – Віктор Ющенко практично повністю повторив свої слова від 20 квітня, коли сказав, що дата виборів – предмет для дискусій.

Обіцяти - не значить одружуватися

Коли минулої п'ятниці Віктор Янукович погодився на проведення дострокових виборів, багато аналітиків і прихильників прем'єра вважали це здачею інтересів. Насправді Віктор Федорович де-факто і де-юре нічим не поступився. Хоч Президент вибив з прем'єра згоду на проведення дострокових виборів, їх дата, а також цілий пакет законодавчих ініціатив залишилися темою для дискусій. Можливо, Віктор Ющенко сам не помітив, як попався на черговий прийом коаліціонерів, погодившись пропрацювати всі спірні закони в рамках робочої групи, в роботі якої візьмуть участь представники всіх парламентських політичних партій.

Схоже, Президент так і не засвоїв торішній урок під назвою «Універсал національної єдності». Варто нагадати, що тоді свіжоспечена коаліція мотала Ющенку нерви протягом місяця. А підсумки цього засідання зіграли на руку якраз опонентам нинішнього господаря Банкової.

Ще в п'ятниці Гарант наївно вважав, що утруска всіх суперечностей і позначення дати перевиборів не займе і трьох днів. Ющенко і представники опозиції сподівалися вже 8 травня повернутися в стіни Верховної Ради з тим, щоб проголосувати компромісний пакет документів, без якого проведення дострокових виборів апріорі неможливе. Помилка опонентів коаліції була саме в тому, що вони віддали рішення таких важливих питань на відкуп робочій групі, в яку включили радикально налаштованих представників парламентських фракцій. Адже вирішувати такого рівня питання повинні були Президент і прем'єр, самі! І лише потім, досягнувши компромісу, запропонувати парламентаріям проголосувати за затверджений на вищому рівні пакет законів. Але Віктор Ющенко вирішив погратися в демократію – і знову загнав себе в кут.

Вже на першому засіданні робочої групи стало зрозуміло, що за два дні ситуацію не розрулити. Парламентери зациклилися на дискусійних моментах запропонованих Президентом для затвердження змін до законів, а до головного, дати виборів, так і не добралися. Другий день теж не приніс результатів. Хоча Президент після чергової зустрічі з Віктором Януковичем сказав, що заручився підтримкою прем'єра по врегулюванню питання з визначенням дати дострокових виборів, сам же, потім, визнав, що діяльність робочої групи зайшла в глухий кут. Тобто, ні 8-го, ні 9-го, ні, схоже, 10-го травня голосування по компромісному пакету законів і видання указу Президента з остаточною датою дострокових виборів не буде.

Перемога коаліції? Так, невелика, але перемога. Зараз цілком можливий сценарій, коли робота встановленої групи всією правдою і неправдою затягуватиметься представниками коаліції доти, доки і 24 червня, і 1 і 8 липня (зручні для Президента і опозиції дати позачергових виборів) фактично будуть непридатні для проведення виборів до парламенту. А середина липня і серпень – місяці, коли електоральна активність практично рівна нулю, що абсолютно не влаштовує опозицію. Чим відповість Президент?

У Віктора Ющенка, по суті, залишився один вихід: добиватися, щоб всі домовленості, над якими зараз працює робоча група, досягалися на переговорах у форматі «Президент-прем'єр». Звичайно, при цьому будуть ущемлені демократичні права решти учасників опозиції і коаліції. І вони, поза сумнівом, постараються про це нагадати не тільки Ющенку і Януковичу, а й світовій спільноті. Але для досягнення мети всі засоби добрі – то чом би Віктору Андрійовичу не пожертвувати своїми демократичними ідеалами заради досягнення згоди з своїм суперником, який цілком може стати могутнім союзником? Чисто теоретично, Гарант може на це піти. Але на практиці все набагато складніше.

З одного боку, провести двосторонні переговори Президенту не дасть опозиція в особі БЮТ. Не на користь Юлії Тимошенко упускати з своїх рук можливість створення в новообраній Раді коаліції з «Нашою Україною», і, як наслідок – розподіл владних постів у виконавчій владі. З другого боку, домовитися Ющенку і Януковичу перешкодять Олександр Мороз і Петро Симоненко, які й досі залишаються з регіоналами в одній коаліції. Віктор Янукович відмовився від переформатування нинішньої парламентської більшості, чим дав мотив СПУ і КПУ думати, що вони незамінні і без них «каші не звариш». Тому, схоже, домовлятися все ж таки доведеться в широкому форматі. Але для просування процесу треба буде вивести зі складу робочої групи радикалів і замінити їх на більш лояльних людей. Чи вдасться цього добитися Президенту і прем'єру – покаже час, який грає не на руку Віктору Ющенку.