Чорновіл: «Ющенко вже пройшов «точку неповернення»

Народний депутат, член Партії регіонів Тарас Чорновіл вважає, що оточення Віктора Ющенка підштовхує його до злочинних дій і до зіставлення себе Конституції. В ексклюзивному інтерв'ю кореспонденту ForUm’у нардеп розповів також про своє ставлення до процедури імпічменту і про те, в якому випадку дострокові вибори можуть відбутися в червні цього року.

- Тарасе В’ячеславовичу, наскільки законним, на вашу думку, було звільнення суддів Конституційного Суду Пшеничного і Станик?

- Це незаконний і неконституційний шлях, і я беруся це розшифрувати чітко за статтями Конституції. Стаття, на яку посилається Секретаріат Президента, його псевдо-юристи – це 149 стаття. Але вони забувають, що там є два нюанси. Перший нюанс – це слова, з яких починається стаття, що судді мають гарантію своєї незалежності в прийнятті рішень. Якщо одна особа може неаргументовано ухвалювати рішення про звільнення суддів Конституційного Суду, то це вже не незалежність.

Наступний момент. В Секретаріаті перекручують формулювання, які є в цій статті. Там написано, що підстави щодо звільнення суддів з посади передбачені в статті 126. Вони беруть 126 статтю і читають не підстави, яких там дев'ять, а процедуру, про яку в 149 статті немає абсолютно ніякої згадки. Ця 126 стаття торкається суддів всіх рівнів, всіх типів юрисдикції і тому подібне. Так от, вони читають пункт, який торкається виключно процедури, що суддів звільняє з посади той орган, який їх на цю посаду призначив або вибрав. Але я хочу нагадати, процедура відносно Конституційного Суду дуже чітко виписана в 153 статті. Там сказано, що процедура, порядок і організація діяльності Конституційного Суду, у тому числі, і відставка суддів, і припинення діяльності Конституційного Суду – визначаються законом України. Закон «Про Конституційний Суд». Є абсолютно чітка і однозначна норма, що суддів Конституційного Суду звільняє Верховна Рада після всієї відповідної процедури: встановлення факту порушення присяги, підтвердження цього, відповідні висновки відповідного профільного комітету і подальше голосування у Верховній Раді. Іншої процедури просто не існує.

Відбулося перекручування норм Конституції в Секретаріаті Президента, спотворення суті цих норм, і, таким чином, відвертий правовий нігілізм. Згідно з Конституцією, Президент не має права звільняти суддів Конституційного Суду. От і все, це крапка для всіх формулювань, які там існують, які так перекручують у Секретаріаті Президента.

- Яких нових кроків тепер можна чекати від Президента? Чи будуть нові звільнення?

- Президент звільняв суддів Конституційного Суду, розуміючи, що він грубо порушує не тільки Конституцію, але і міжнародні норми демократії, судочинства, розуміючи, що рано чи пізно це негативно для нього відобразиться у всьому світі. Такі речі все-таки не ігноруватимуть у Європі і в Сполучених Штатах Америки. Ющенко звільнив суддів тільки тому, що хоче втекти від рішення Конституційного Суду. Очевидно, що юристи Президента, готуючи йому обидва Укази щодо розпуску Верховної Ради, чудово розуміли, що йдуть на грубе порушення Конституції. І, відповідно, штовхнувши тоді Ющенка на нього, тепер йому пояснюють, що немає іншого виходу. Мовляв, ми вас підставили, тепер у вас єдиний вихід – далі дожимати, далі продовжувати цей правовий нігілізм.

Наступні кроки Ющенка витікатимуть з позиції суду. Якщо суд не підкориться Президенту або розгляне в своєму рішенні свою особисту позицію відносно цих Указів Президента про звільнення суддів, або на основі подання, яке підготували народні депутати України і внесли в Конституційний Суд щодо обох звільнень – і Пшеничного і Станик – винесе жорстке і швидке рішення, що ці укази абсолютно неконституційні, і, відповідно, не можуть підлягати виконанню, і повинні бути однозначно відмінені згідно з Конституцією – то при таких обставинах, я думаю, Президент почне робити вчинки, які будуть направлені на те, щоб заблокувати роботу Конституційного Суду, аж до силових. Якщо ж суд піддасться тиску Президента і злякається, відбудеться параліч суду – у такому разі ми отримаємо на наступні дев'ять років, або скільки кому залишилося за термінами, суддів, які одержуватимуть свою зарплату, 60 тисяч гривень на місяць, і нічого не робитимуть.

- Враховуючи те, що Президента зараз звинувачують у порушенні Конституції, чи можна чекати від Ющенка, що він добровільно піде у відставку?

- Знаєте, в це важко повірити. Президент дуже далеко зайшов, його навмисне штовхали Тимошенко, її соратники і залежні від неї люди в Секретаріаті Президента на те, щоб він пройшов цю «точку неповернення». Тому дуже мало надії, що він сьогодні добровільно піде на якісь кроки. Інша справа, що ми самі повинні усвідомлювати, що десь є грань неповернення і з іншого боку. Грань, за якою може відбутися просто розвал держави або цивільне протистояння, спаси нас Господи від такого. Тому до цього часу ще і Партія регіонів, і коаліція, постійно звинувачуючи Президента в прямих порушеннях Конституції, говорить, що ми готові до продовження переговорного процесу. Хоча мені здається, він до цих пір висновків з цього ніяких не зробив. Далі йдуть ультиматуми, тиск, прямі випади, демонстраційні дії. Логіка дій, до якої штовхають Президента – це поглиблення зіставлення Президента Конституції і поглиблення тих дій, які інакше як злочинними назвати не можна.

Можливі варіанти: перший – абсолютно незаконна ліквідація Указом Президента складу ЦВК і призначення на ці посади Указом Президента абсолютно нелегітимних нових членів ЦВК, які повністю виконуватимуть волю Президента, все, що він скаже. Можлива також спроба заблокувати діяльність Кабінету міністрів, а, по суті, ліквідовувати його. Наприклад, заява про те, що він (Ющенко – ред.) повертає на свої пости членів Кабінету міністрів за станом на 4 серпня 2006 року, тобто уряд Єханурова. Все це абсолютно за межами здорової логіки.

- Тарасе В’ячеславовичу, а в якому випадку коаліція зважиться на процедуру імпічменту?

- Я пропонував сам початок процедури імпічменту. Це була моя ініціатива, щоб почати розслідування дій Президента. Як на мене, за ситуації, коли Президент дійсно вже втратив зв'язок з правовим полем, це єдиний спосіб його туди повернути. Це не означає, що процедура повинна була бути завершена. Нам говорять, що немає голосів БЮТ. Я допускаю, що голоси БЮТ з'явилися б, але навіть якщо б їх і не було, то це розслідування звучало б на весь світ. Пригадайте ту ж саму Литву, це прозвучало на весь світ, і це дуже жорсткий момент, коли Президент дійсно виявляється «під лупою». Йому важче робити якісь неконституційні дії, тому що він розуміє, що кожна його дія аналізується тепер у всьому світі на предмет конституційності або неконституційності. Ось цим способом ми могли дійсно повернути Президента в правове русло, і після цього почати якісь нормальні нові переговори. Коаліція в загальній своїй масі відмовилася від проведення такої процедури, вважаючи, що вона нереальна для завершення. Я не згоден з тим, що вона нереальна для завершення. Я навіть вважаю, що дуже реальна. Але, на мій погляд, сама процедура грає набагато більш важливу роль, ніж кінцевий результат. Але поки що є відмова, коли буде зміна позиції – я не знаю.

- Чи необхідне втручання європейських країн у політичну кризу в Україні? Чи це тільки перешкодить виходу з кризи?

- Заважати це не буде. Є практика європейського підходу до правової системи, де тиск на суд вважається злочином. Я хочу нагадати, що в резолюції ПАРЄ написана чітка фраза для Віктора Ющенка: «будь-які форми тиску на Конституційний Суд є злочином і повинні підлягати кримінальному переслідуванню». Це сказано про Віктора Ющенка, конкретно про його дії відносно Сюзани Станик і Пшеничного. За таких обставин, безумовно, будь-які дії міжнародних посередників привели б до того, що відбулося б певне врегулювання ситуації. Але річ у тому, що, як мені здається, Європа сьогодні хоче уникнути втручання в справи України. Якщо Євросоюз, інші структури, окремі країни ще можуть заявити, що це не зовсім їх справа, хоча це теж не зовсім морально в сучасному глобалізуючому світі, то, скажімо, для Ради Європи ця річ неприйнятна. Ми є членами цієї організації, і для нас її рішення є обов'язковими до виконання. Уникнути відповідальності за ситуацію в Україні, сховатися в кущі сама Рада Європи не має права. ПАСЄ і Рада Європи повинні приймати рішення, повинні виступати певним гарантом дотримання у нас законності. Венеціанська комісія повинна була б негайно приступити до розгляду Указів Президента.

- Тарасе В’ячеславовичу, коли все ж таки відбудуться дострокові вибори - в червні чи в листопаді?

- В червні вибори не можуть відбутися, хіба що за принципом крайнього свавілля, коли Президент створить іншу ЦВК, повністю відкине будь-які закони, і почне діяти за принципом елементарного бандитизму. Протистояти цьому в коаліції і в половини населення України, які підтримують коаліцію, напевно, спосіб знайдеться. Але я сподіваюся, що до такого жорсткого варіанту розвитку подій справа все-таки не дійде.

Ми розуміємо, що ситуація штучно заходить в глухий кут. В таких обставинах, можливо, виникне необхідність проведення позачергових виборів. Але вони будуть проведені виключно за процедурою, скажімо, 1994 року, коли ухвалювалося добровільне і самостійне рішення про розпуск Ради. Я хочу нагадати, так само тоді і Президентом України ухвалювалося рішення йти на дострокові вибори, як на варіант підтвердження своїх повноважень. Це абсолютно нормально. На це можна піти, але не під ультиматумом і не під тиском неконституційних президентських Указів. Вибори можуть бути або восени або навесні наступного року.