Два укази для Ющенка

Схоже, Віктор Ющенко, підписавши вчора пізно увечері указ про перенесення дати позачергових парламентських виборів з 27 травня на 24 червня 2007 року, вирішив йти ва-банк. Президент на власному прикладі показав, що компроміс для нього – поняття настільки розпливчате і відносне, що його можна потрактувати так, як завгодно особисто Віктору Андрійовичу. І нікому більше.

Щоб якомога об’єктивніше оцінити вчинок Глави держави і його можливі наслідки для всього українського політичного простору, потрібно повернутися на тиждень назад і пригадати, про що тоді говорили Ющенко і Янукович.

Думки вголос з каверзою

Минулої п'ятниці відбулася чергова зустріч Президента і прем'єра. Правда, термін «чергова» тут навряд чи доречний, оскільки наслідки цієї зустрічі спричинили за собою серйозні зміни в політичних маневрах обох конфліктуючих сторін. На своєму брифінгу Віктор Ющенко вимовив ключову фразу, яку опоненти чекали почути від нього протягом місяця з дня обнародування указу про розпуск Верховної Ради – гарант згоден з тим, що дату перевиборів можна перенести на пізній термін. Який саме - залежить, передусім, від домовленостей, яких Президент мав намір досягти з прем'єром і коаліцією. В ту п'ятницю Віктор Ющенко перерахував лише деякі зі своїх вимог, яких, як виявилося пізніше, було цілих п'ятнадцять. Але і змісту умов, озвучених під час президентського брифінгу, цілком вистачило, щоб зрозуміти – компромісу, про який заїкнувся Ющенко, навряд чи можливо досягти. Принаймні, за той короткий час (два-три дні), який зумовив він сам. Мова – про пакет законів, які Гарант зажадав від коаліції прийняти в прискореному темпі, щоб остання отримала послаблення, що стосується дати дострокових виборів. Перераховувати їх тут не варто – достатньо сказати, що з жодним з цих законодавчих актів представники парламентської більшості не погодилися б. Що, власне, дав зрозуміти Віктор Янукович, який того ж дня спростував припущення про нібито знайдені точки зіткнення, сказавши, що вони з Президентом лише обмінялися поглядами на політичну ситуацію в країні. Далі прем'єр припустив, що їх з Гарантом чекає ще не одна зустріч віч-на-віч – і, звичайно ж, не помилився.

Тепер питання: на що розраховував Віктор Ющенко, заявляючи на всю країну про можливий компроміс, хоча насправді він знав, що Янукович його практично зразу ж спростує?

З великою часткою вірогідності можна вважати, що Віктор Андрійович вже тоді вирішив йти ва-банк, побоюючись, що Конституційний Суд винесе вердикт не на користь президентського указу. Вирішивши перестрахуватися, щоб не виставити себе на загальне посміховище, Ющенко, по суті, запропонував Януковичу «обмін люб'язностями»: Президент, зі свого боку, припиняє пункт указу, в якому мовиться про дату дострокових виборів. А прем'єр робить все можливе, щоб КС будь-яким способом «заморозив» справу про конституційність або неконституційність документа, згідно з яким Верховна Рада V-го скликання перестала існувати де-юре.

Правда, Глава держави, напевно, солідно перегнув палицю, висунувши прем'єру «в навантаження» ряд абсолютно неприйнятних для останнього вимог. Щоб утрясти всі деталі, Ющенку і Януковичу знадобилася ще одна зустріч за закритими дверима, подробиці якої жодна з прес-служб так і не обнародувала. Зате з'явилася інформація (через загальну засекреченість зустрічей на Банковій – неофіційна) про те, що Віктор Ющенко нібито згоден відмовитися від політичної підтримки БЮТ. В обмін на сприяння Партії регіонів у звільненні з поста голови Верховної Ради соціаліста Олександра Мороза. Розмін у принципі обґрунтований. Так, якби Гарант отримав згоду на усунення Мороза, він би вирішив одну зі своїх великих проблем: у випадку, якщо КС все ж таки винесе рішення не на користь Ющенка, спікер прикладе максимум зусиль, щоб поквитатися з Президентом за заподіяний йому моральний і політичний збиток. Аж до імпічменту, для якого на даний момент немає юридичного обґрунтування, але знайти яке розлюченій парламентській більшіості з благословення Партії регіонів, безсумнівно, сподобилося б. По-друге, відмовившись від співпраці з БЮТ, яка, очевидно, носить характер політичної короткострокової домовленості, Президент забезпечив би «Нашій Україні» сприятливий грунт для створення коаліції з Партією регіонів в парламенті нового скликання – зі всіма витікаючими звідси наслідками.

Віктор Янукович, зі свого боку, отримав би дві вигоди: позбувся солідного конкурента в особі Юлії Тимошенко в боротьбі за владу. І фактично руками Президента прибрав би з поста спікера ВР Олександра Мороза, який зважаючи на швидкі перевибори почав проявляти невластиву йому раніше активність. Адже Мороз, по суті, замахнувся на створення третього, альтернативного президентському і прем'єрському центру впливу на політичну ситуацію в Україні. Створення такої противаги небажано ні Ющенку, ні Януковичу, а тому з лідером СПУ обидва, не виключено, розлучилися б без жалю.

Проте, цього прем'єру було мало. Віктор Янукович дав зрозуміти, що виконання всіх президентських вимог, велика частина яких була висловлена в явній ультимативній формі, можливо лише в одному випадку – якщо гарант відміняє свій указ повністю. І, як мовиться, ні п'яді рідної землі ворогу.

Але і тут неначебто залізобетонні позиції обох сторін затремтіли: в середу почалися політичні консультації опозиції і коаліції, на яких розглядалися ті самі 15 пропозицій Президента. Зрозуміло, що більшість з них зразу ж стала предметом запеклих дискусій, які могли розтягнутися на довгий час. Що, по суті, було вигідно коаліції: по-перше, термін, коли повинна була вирішитися доля дати виборів, відсовувався в часі, а там би і «прогнозоване», як сказав депутат-регіонал Василь Горбаль, рішення КС прийшло. А воно, це рішення, і насправді ось-ось повинне з'явитися. Мабуть, через це Президент занервував, і, не чекаючи вердикту людей в бордових мантіях, так само як і результатів ним самим ініційованих переговорів опозиції і коаліції, зважився на підписання другого «жорсткого указу» – про остаточну дату проведення виборів, якою стало 24 червня 2007 року.

Президент починає і… виграє?

Отже, обнулення ситуації, про яку мріяла коаліція, не вийшло. Видавши другий указ, Ющенко практично «спалив мости» взаєморозуміння з пропрем'єрським табором. Ні про які домовленості і компроміси, зрозуміла справа, мова вже вестися не буде. Але і опозиції в особі Юлії Тимошенко радіти особливо не варто: хоча Гарант закріпив в розкладі ЦВК дату, більш вигідну для БЮТ, ніяких особливих привілеїв їй це не дає. По суті, Президент зараз грає сам на себе, і частково – на свою політичну силу. Треба визнати, що президентська команда знову зуміла провести коаліцію, запудривши мізки її представникам організацією тієї самої робочої групи, яка повинна була шукати шляхи досягнення компромісу. Гра в «відміняти – не відміняти указ» затягнулася на місяць – термін, достатній для того, щоб Гарант на підставі статі 5 і 90 Основного Закону видав документ, яким підкріпив колишній указ про розпуск парламенту і призначення дати перевиборів. Звичайно, в коаліції є повне право заперечити і цей документ у Конституційному Суді, але результат спрогнозувати досить важко. Адже багато хто сумнівається в тому, що КС зможе винести адекватний вердикт по першому документу. Словом, Віктор Ющенко зробив все можливе, щоб м'яч знову опинився на його половині поля.

Як розвиватимуться події після «Указу №2»?

Можливо, коаліціонерам не залишиться нічого іншого, як провести з'їзди, затвердити виборчі списки, розгорнути свої передвиборчі штаби і почати агітаційну кампанію. Паралельно подавши позови в КС з надією хоч якось потягнути час – же для тієї ж Партії регіонів більш прийнятним терміном виборів буде осінь. До того ж, Віктор Янукович, ймовірно, добиватиметься від Президента нових зустрічей і політичних консультацій – з тієї ж самої причини.

БЮТ також доведеться скоректувати свої дії. Додатковий місяць для Юлії Тимошенко – як манна небесна. Якби вирішив Ющенко призначити вибори на кінець липня – початок серпня – і пиши-пропало: лідер БЮТ однозначно розгубить наявну перевагу, оскільки рейтинг її політичної сили невблаганно буде розподілятися між «Нашою Україною» і креатурою президентських політтехнологів – «Народною Самообороною». Але за відведений указом Гаранта час червоно-білі зможуть відібрати залікові очки у представників «демократичних сил» – тієї ж «Нашої України» і її сателітів «Народної Самооборони» і «Української правиці». Хоча БЮТ і НСНУ уклали формально угоду про співпрацю по усуненню від влади представників коаліційної більшості, але в нинішніх умовах цей документ можна з чистою совістю викидати в урну: на електоральному полі БЮТ гратиме за себе. Адже Юлія Тимошенко розуміє: Президент все більш схиляється (або його оточення схиляє його) до того, щоб у жодному випадку не віддавати пост прем'єра лідеру БЮТ.

В той же час сам Віктор Ющенко вирішив використовувати момент сповна, зрадивши сподівання Партії регіонів і БЮТ. Вже зараз можна спрогнозувати, що на другій частині партійного з'їзду НСНУ, на якому повинні формуватися остаточні варіанти виборчих списків, буде внесено важливе питання – про те, щоб на чолі списку йшов саме Ющенко. Як персона, яка користується найбільшою довірою серед електорату. Припущення це абсурдне лише на перший погляд. Тим часом, президентські аналітики зараз щосили прораховують наслідки такого кроку Глави держави, і не виключено, що він буде схвалений. Логіка «нашоукраїнців» така: раз Віктор Янукович стоїть у списку ПР під №1, то чому перше місце в списку НУ не може зайняти Віктор Ющенко? В нинішньому правовому і політичному хаосі навряд чи хто візьметься оцінювати рішення Гаранта піти на парламентські вибори якщо суперечить законодавству. І саме цією ситуацією Віктор Андрійович може скористатися сповна – щоб витягнути для себе максимум вигоди.