Юрій Мірошниченко: «Ющенко готує альтернативні укази про розпуск ВР»

Сьогодні вся увага українського суспільства прикована до Конституційного суду. Саме там вирішується доля не тільки 450 народних депутатів, але і всієї країни. Правда, опозицію рішення КСУ вже абсолютно не цікавить. В усякому разі, про це заявила головна опозиціонерка «Леді Ю». А ось народний депутат з Партії регіонів, уповноважений представник парламенту в КС Юрій Мірошниченко стверджує, що для опозиції вердикт суду принциповий. Правда, говорить, що, не дивлячись на це, «оранжеві» задумали впровадити силовий сценарій розвитку ситуації в країні. Тому коаліції доводиться сподіватися на відчуття відповідальності Гаранта Конституції.

- Юрію Романовичу, як очевидець, розкажіть, будь ласка, що ж насправді відбулося біля стін КСУ в середу? З чого все почалося?

- Все почалося з того, що представники опозиції і люди, схожі на кримінальні елементи, заблокували входи в КС, внаслідок чого ні самі судді, ні учасники процесу просто фізично не могли потрапити в зал засідання. Все це супроводжувалося демонстраціями. До речі, демонстранти поводилися досить коректно – скандували речівки і не проявляли особливої агресії.

Приблизно о 9.30 або учасники процесу, або КСУ звернулися до органів внутрішніх справ. Прибув підрозділ міліції, який забезпечив коридор, щоб судді і ми пройшли в будівлю.

До речі, я також провів журналістів у КС, щоб преса все фіксувала, і не за коментарями політиків, а виходячи з особистих вражень, могла доносити об'єктивну інформацію громадськості.

Почався процес. До речі, він проходив дуже спокійно, не дивлячись на ті емоції, які були під будівлею Конституційного суду.

- Опозиція говорить, що її представників побили, і що кримінальні елементи були саме з вашої сторони.

- Я категорично заперечую биття опозиції. До речі, її представники фізично перешкоджали проходу мого колеги по процесу, пана Богачука.

Я бачив ряд своїх колег, у яких були фізичні пошкодження, в основному - подряпані руки.

Я був свідком, як діяла міліція. Умовно кажучи, вони розгойдували натовп і штовхали.

- Тобто, нікого не били.

- Ні. Фізичних контактів я, принаймні, не бачив.

А ось опозиція досить агресивно поводилася.

- Ви були готові до такого повороту подій?

- В нашій країні ми готові завжди і до всього. Але якби ми готувалися до подібного роду сценаріїв, напевно, призначили чергування, щоб забезпечити роботу КС. В той же час ми не розгубилися. Ми діяли адекватно, швидко, чітко і, на мій погляд, досить ефективно.

- Судячи з дій опозиції, вона розуміє, що КС ухвалить рішення про неконституційність Указу Президента.

- В Конституційному суді їх позиція дуже слабка. Я зараз не заздрю представнику Президента Володимиру Миколайовичу Шаповалу, якого я дуже поважаю, це найвищий професіонал у конституційному праві. Але, на жаль, позиція його несильна. Тому вони розуміють, що юридично цю справу виграти не можуть. Через це намагаються блокувати роботу суду, залякувати і шантажувати суддів. Ми бачимо тиск на суддю-доповідача пані Станик, спонукання і примушення суддів, які потрапили в КС за квотою Президента, виходити на прес-конференцію і розказувати, що їм нібито загрожують. Ми чуємо ряд заяв опозиції, що громадськість не довіряє суду, що КС політично заангажований. Крім того, пані Тимошенко заявила, що опозиція не визнає будь-яке рішення Конституційного суду. Тобто, йде системна спроба або примусити суд ухвалити неконституційне рішення, або викликати суспільну недовіру до цього процесу і суду в цілому.

На мій погляд, сьогодні наша країна здає черговий «іспит» на демократичність. Якщо наші політики служитимуть прикладом правового нігілізму і закликатимуть народ до ігнорування рішень суду і акцій суспільного опору, то в результаті ми отримаємо правовий хаос. Тоді вже, напевно, єдиним способом вирішувати проблему в суспільстві (я не виключаю, що вони до цього і прагнуть) можна буде тільки шляхом сили. Якщо не працює право, то тоді починає працювати сила.

- Це громадянська війна.

- Це Ви сказали. Я не хочу цього повторювати. Але хотів би послатися на заяву пана Вінського, який сьогодні є одним з лідерів опозиції. На програмі «Свобода слова», де я також був присутній, він сказав, що вони підуть навіть на розкол країни, головне, щоб було так, як вони того хочуть. Насправді мені здається, що пан Вінський просто проговорився.

Опозиція демонструє дуже небезпечний прецедент. По суті, він вже був у нашій історії, і був названий «оранжевою революцією». Тоді теж правовий аспект був проігнорований, і почала працювати сила – блокували роботу державних органів, готувалися до їх штурму, до чого закликала Тимошенко, намагалися захопити будівлю ВР. І лише зважена позиція представників тодішньої влади, зокрема Прем'єр-міністра Януковича, не дозволила дійти до цивільного конфлікту.

- Це вже минуле. А в п'ятницю нас чекає Майдан зразка 2004 року. В усякому разі, так говорить Тимошенко, яка закликала людей масово вийти на Європейську площу. Що робитиме коаліція? Це ж вже протистояння не в кабінетах, а на вулиці.

- Я думаю, вона не покликала народ на Майдан, а дала фінанси, щоб везли людей. Це все піар. Я не виключаю, що люди будуть привезені.

Вся команда починає збиратися. «Пора №2» зараз – це «Народна самооборона». Тобто, практично сценарій той же: готовність йти на силові дії. Я думаю, що так легко, як минулий раз, опозиції не вдасться обдурити народ. Тоді, передусім, представників так званих «оранжевих сил» масово підтримали прості громадяни. Не учасники політичних баталій, а прості кияни. Другий раз на ці «граблі» вони не наступлять. І не тому, що вони не вірять в ідеали Майдану, а тому, що не вірять в їх носіїв, у тих людей, які від імені українського народу заявляють про цінності Майдану, демократію, свободу, перспективи України, бажанні поліпшити життя простих українців. Сьогодні, після демонстрації того, як вони це роблять, вони не викликають ніякої довіри.

Взагалі це люди, які прийшли і, не соромлячись, вирішували, передусім, свої проблеми.

Можна по-різному до цього відноситися. Можна доводити це в судовому порядку, що ми і намагаємося зробити. Але громадяни вже випробовують великий скепсис з приводу того, що ті процеси, які сьогодні відбуваються на Печерських горбах, мають відношення до їх інтересів.

- Чи можна зараз притягати опозицію до кримінальної відповідальності за їх дії? Зокрема, за інцидент, який відбувся біля стін КСУ.

- Я не слідчий, не прокурор і, тим більше, не суддя. Але, на мій погляд, є ознаки злочину, а саме, перешкоджання суддям здійснювати їх повноваження. Це очевидно і задокументовано, зокрема, представниками ЗМІ. Ці факти дають підстави для перевірки, як мінімум, і при їх фіксації - для залучення до відповідальності. Думаю, прокуратура візьметься за цю справу.

- Коаліція наполягатиме на тому, щоб в. о. глави СБУ Наливайченко притягався до відповідальності за наклеп на суддю Станик?

- Безумовно. Ми вважаємо, що ті дії, які проводяться відносно Станик, є спланованою акцією. Відносно неї скоюється злочин – перешкода її роботі, примушення до певних дій – вимагали її відставки, самовідводу. На наш погляд, на її прикладі всім суддям КС було продемонстровано, що якщо вони поводитимуться не так, як того хоче опозиція, то на будь-якого з них буде сфабрикована справа.

- Чи не пізно коаліція пішла назустріч Президенту, відмінивши ряд своїх постанов?

- Парламент пішов назустріч Президенту і прийняв ряд постанов, зокрема відмінив статтю 61 регламенту про можливість в індивідуальному порядку приєднуватися до коаліції.

Все відбувалося практично в одному тимчасовому відрізку. Указ Президента був підписаний, але ще не був обнародуваний. В цей час ВР прийняла звернення до українського народу, постанову про відміну указу про призначення членів ЦВК. Я б їх потрактував, як досить емоційні рішення, тому що вони більше будувалися на реакції парламенту на неправомірні дії Президента.

- А Президент говорить абсолютно протилежне. Він стверджує, що Мороз, наперекір їх домовленості, скликав екстрене засідання ВРУ.

- Ми можемо слухати тільки коментарі, оскільки не були учасниками цього процесу. Можна говорити тільки про факти.

На мій погляд, підготовка Указу Президента про дострокове припинення повноважень ВР – це акція, що спланована задовго до його підписання. По суті справи, перехід депутатів, розмови з Морозом, були лише мотивом, а не причиною. Пригадайте, про що заявляла Юлія Володимирівна Тимошенко наприкінці минулого року – про дострокові вибори. Пригадайте рекламну кампанію «Весна обов’язково прийде», заяви Луценка про весняний похід, створення двох структур – одна бойова («Народна самооборона»), інша – громадський рух («Європейська платформа для України»). А ще тур Тимошенко по іноземних державах, під час якого головним її мессиджем була тема про дострокові вибори. У всіх цих діях смислова частина – саме дострокові вибори. Звучали заяви про те, що немає правових підстав, але ми їх шукаємо, якщо треба, придумаємо. Результатом став Указ. Мало того, вони не знали, як його зробити. Напередодні в Інтернеті з'явилася інша його версія з посиланням на 90 статтю. Після того, як побачили реакцію і почули аргументи, зрозуміли, що не можна на неї посилатися, а треба придумати щось інше.

- Якщо, як Ви говорите, Шаповал такий висококласний юрист, чому він не роз'яснив Президенту ситуацію?

- Так, я вважаю Шаповала висококласним юристом. Він зараз у КСУ робить просто неможливе. Тобто, все, що може, він робить. Але якщо немає причин, то звідки їх узяти? А політичне рішення ухвалене – розпускати ВР.

- Коли все-таки можна чекати рішення КСУ? Взагалі, чи потрібне воно в ситуації, що склалася?

- Звичайно. Для нас це рішення принципово. Я думаю, воно принципове і для опозиції, тому що інакше не було б спроби блокувати роботу КС. Вони чудово розуміють, що їм буде дуже складно довести світовій спільноті, що вони діють, виходячи з норм Конституції і моралі, якщо проігнорують рішення єдиного органу конституційної юрисдикції.

Є поки неперевірена інформація, що Секретаріат Президента готує альтернативні Укази – у випадку, якщо цей Указ буде визнаний неконституційним, то не виключено, що буде інше. Готують і силовий варіант вирішення ситуації, не дивлячись на всі запевнення Ющенка. Ми сподіваємося на відчуття відповідальності Президента, тому що силові структури підлеглі саме йому.

- Представники опозиції почали писати заяви про складання з себе повноважень. З юридичної точки зору, якщо БЮТ і НУ у повному складі здають мандати, чи є вірогідність того, що все-таки будуть дострокові вибори?

- Річ у тому, що процедура дострокового припинення повноважень народного депутата чітко описана в статті 81 Конституції, яка припускає, у тому числі, таку підстава, як не входження або вихід з фракції. Вони, написавши заяву про вихід з фракції, по суті, створюють підстави для прийняття рішення партіями про позбавлення депутатських повноважень. Але позбавлення повноважень депутатів відбувається шляхом голосування. Тому їх заяви можуть не бути задоволені, або задоволені частково. Наприклад, заяви Юлії Володимирівни Тимошенко і В’ячеслава Кириленка можуть бути задоволені, на відміну від заяв, скажімо, пана Князевича, або Безпалого, або Шевченка.

- Недавно Янукович заявив про вірогідність імпічменту Президенту. Згідно з Конституцією, щоб почалася процедура імпічменту, необхідні 226 голосів, після чого створюється спеціальна комісія, яка може ухвалити рішення, що Президент скоїв державний злочин. Де ви візьмете необхідні 300 голосів?

- Не 300. Є три етапи в цьому процесі. Ви сказали тільки про перші два. Перший етап – більшість від конституційного складу ВР, 226 депутатів створює спеціальну комісію, призначають спеціального прокурора, спеціальних слідчих. І вони збирають інформацію для того, щоб представити звинувачення. Якщо в цій інформації, на думку парламенту, є ознаки державної зради або іншого злочину, тоді він 300 голосів висуває офіційні звинувачення. Після чого це звинувачення проходить перевірку у Верховному Суді, який дає правовий висновок, чи було скоєно злочин або державну зраду, а КС дає свою оцінку, чи дотримана конституційна процедура в процесі імпічменту. Після того, як цими двома судами будуть дані позитивні висновки, три четверті від конституційного складу ВРУ, 338 народних депутатів голосують. Тоді завершується процедура імпічменту. Вона практично нереалізована.

- Навіщо тоді робити такі заяви? Щоб налякати Президента?

- Ні. Коаліція сьогодні говорить, що кожний громадянин і, тим більше, державний орган зобов'язаний адекватно реагувати, якщо він став свідком злочину. Ми не повинні зараз займатися політикою. Я, один депутат, якщо побачив факт порушення закону, злочин або державну зраду, вносить проект постанови і переконує своїх колег, щоб вони це підтримали.

- Як Ви переконаєте БЮТ, щоб вони вас підтримали?

- Ви говорите зараз в логіці політичного процесу, а я - в логіці правового. Імпічмент – це не той процес, коли ми в парламенті домовилися, що нам не подобається Президент, і давайте його приберемо. Ні. Я підкреслюю, що імпічмент – це виключно інструмент правового реагування на злочин або державну зраду.

Для порівняння: мене вчора на ефірі питають: «А кого ви привернете, БЮТ чи НУ? Оптом чи уроздріб?». Це якийсь гендлярський підхід.

- А хіба не так все відбувається в парламенті?

- Звичайно, не так.

- Але якщо пригадати голосування згідно із законом про Кабмін і законом про опозицію. Вийшов із залу Кушнарьов і заявив, що так, це був обмін!

- Це був політичний компроміс. Це рішення політичних сил, яке прийнятне для кожної з них. Якби для БЮТ не було прийнятне голосування за закон про Кабмін, вони б не голосували.

- Давайте поговоримо ще про «силовиків». Віктор Федорович збирає екстрене засідання Кабміну з метою заслуховувати звіти керівників силових структур України. Чому прем'єр занервував?

- Нервував би прем'єр-міністр якої-небудь іншої країни, в якій йде прямий заклик ігнорувати рішення КС і виходити на вулиці? Я б теж занервував. Але, на щастя, Віктор Федорович не нервує.

Є порядок дій вищих посадовців у певних ситуаціях. Існують загрози, люди на вулицях, Тимошенко закликає ігнорувати рішення суду, озвучується позиція, що за всяку ціну будуть вибори, що говорить про неготовність вести переговори. Звідси виходить потенційна загроза, що можуть бути застосовані якісь силові сценарії. Дії прем'єра, як глави виконавчої влади – зібрати «силовиків», почути від них доповідь, наскільки адекватно вони сьогодні діють, як планують поступити, якщо упроваджуватиметься силовий сценарій, і яким чином вони забезпечуватимуть правопорядок.

- Чи будуть відставки когось з «силовиків»?

- Це прерогатива парламенту. Але, звичайно ж, уряд на засіданні обговорює питання відставки. Але кого зараз відправляти у відставку?

- Гриценка.

- Відставка можлива у разі перевищення повноважень. Якщо він, вже виконуючи Указ Президента, готує військових до виборів шляхом певних дій, направлених на будь-яку активність усередині країни (а армія, як відомо, покликана відображати перш за все зовнішні загрози), то такого роду підготовка може бути розцінена, як аргумент для відставки. Оскільки подібні дії - підготовка до узурпації влади і військовий переворот.

Не виключені і політичні мотиви для відставки, тому що Кабінет Міністрів – це політичний орган, який повинен бути єдиною командою. Та все ж, я вважаю, оцінка діяльності пана Гриценка буде дана виключно з позицій виконання ним законів і Конституції України.

- Знову ж таки, Юлія Тимошенко звинуватила коаліцію в тому, що ви «поклали» в лікарню Медведька.

- Є інформація, що на Медведька зараз теж здійснюється тиск. В тому плані, що Президент намагається легітимізувати деякі сумнівні заяви опозиції. Наприклад, їм би дуже хотілося, щоб прокуратура порушило справу проти Станик. Але це залучення прокуратури в певний політичний процес.

Я чув, що вже готується відставка Медведька за допомогою рішення РНБО. Абсолютно неконституційна, але згідно з логікою Указів, які підписує Президент. В таких умовах чи може людина психологічно витримати?!

Який у нас є інтерес, щоб ми тиснули на прокурора? У нас, в принципі, до Генпрокуратури немає ніяких питань, які б були життєво необхідні. А ось протилежній стороні хотілося б, щоб була порушена кримінальна справа, наприклад, за фактом невиконання Указу Президента. І там йде не те, що тиск, там йде прес. Їм потрібно хоч якось у громадськості сформувати думку, що вони праві. І коли це не вдається в правовому полі зробити, починають застосовувати неправові методи. Тобто, загрози, шантаж, прослуховування телефонів.

- Опозиція прослуховує телефони?

- Я говорю не тільки про опозицію, а про широку команду, яка узгоджує свої дії. Тут одним з основних гравців є керівник Секретаріату Президента.