Президент Центру соціальних досліджень «Софія» Андрій Єрмолаєв розцінює факт складання депутатських повноважень народними депутатами з фракцій БЮТ і «Наша Україна», як «політичний ультиматум Президенту, якому радикальна частина опозиції пропонує виконати найбруднішу роботу».
«Це крок з дискредитації самої суті парламентаризму і парламентських інститутів, - відзначив політолог. - Тому що це прецедент, який може мати тривалі наслідки і в наступній каденції парламенту. Відповідно, формуються умови для того, щоб у політиці почали панувати нові правила: правового нігілізму і волюнтаризму.
«У будь-якому випадку цей крок не приведе з понеділка на вівторок відразу до припинення діяльності парламенту, - вважає Єрмолаєв. - Багато процедур і багато прецедентних ситуацій, які вимагають тлумачення. Наприклад, якщо це буде індивідуальний порядок заяв, необхідний їх розгляд і рішення парламенту. Є проблема інша: як бути, якщо зникають у парламенті відразу один або два суб'єкти виборчого процесу? Як працювати парламенту? Чи може парламент поповнитися за рахунок списків, що залишилися? Немає однозначної відповіді, що робити парламенту при самовільному зникненні суб'єкта виборів. Тим більше, що, як я розумію, автори цієї ідеї як і раніше експлуатуватимуть 102 статтю Конституції, вимагаючи від Президента чергових суперечливих рішень, пов'язаних з правами громадян і інше. Вже цей Указ показав, наскільки це суперечливе і неоднозначне рішення. Але я думаю, що політичний ультиматум примушує Президента робити найбруднішу роботу, заганяє його за межі Конституції, і, що найсумніше, підриває самі основи, саму суть українського парламентаризму».
Крім того, за словами Єрмолаєва, якщо вже тепер говорити від зворотного, то цей крок побічно підтверджує сумніви опозиціонерів у законності, конституційності першого Указу.
«Тому створюються нові передумови, - вважає політолог. - Вони дуже багато говорять про моральність, забуваючи, що моральність – це не словеса, це практика, вчинки, вчинки чесні, законні, гуманні, які створють правильні прецеденти в політиці, а не створюють прецеденти, які спричиняють за собою вождистський тип поведінки і розчаровують громадян у представницькій владі як такій».
