В столиці немає закритих кладовищ. Куренівське, Лук‘янівське, Солом‘янське та інші старі кладовища уже три роки як напіввідкриті.
На цих кладовищах Головне управління ритуальних послуг міста Києва дозволяє хоронити тих, хто вже має тут похованих батьків, чоловіка або дружину. Їм, як правило, віддають місце поряд з родичами. Але є й ті, хто обходиться однією могилою. Ставлять труну просто на іншу труну. На деяких кладовищах, особливо на Байковому, можна знайти три- і чотириповерхові могили. Втім, території поховань у Києві продовжують розростатися, а землі дедалі більше не вистачає.
Кладовище «Берковці» займає 150 гектарів. А недавно зайняло ще трьохгектарну смугу землі, яка належала до Пущі-Водиці. Нову територію заповнили миттєво.
Останнім часом, за словами директора кладовища Олега Мішкова, площі поховань в місті економлять завдяки тому, що все більше людей наважуються на кремацію. Через те, що це дотепер законодавчо не оформлено, буває, що урни закопують де попало.
Олег Мішков, директор Берковецького кладовища: «Урночки одержують на Байковому кладовищі, там не фіксується, куди вона далі йде. Тому було у нас два випадки, коли урночки були підхоронені в іншу огорожу. Просто взяли лопату і урночку підкопали, це ж не могилу копати – раз-два і вона прикопана. На інших кладовищах це мало місце», повідомляє «НТН».
Наприклад на Заході кремації не буде, якщо немає свідоцтва про місце майбутнього поховання. Проте більшість київських капсул - глеків або амфор з прахом - знаходить своє належне місце або на невеликих клаптиках кладовищ, або в похоронній стіні в Берковцях.
Величезну берковецьку територію займають покинуті єврейські могили, до яких уже десятиріччями ніхто не приходить. Олег Мішков говорить: ці ділянки стали б в пригоді для сучасних поховань, якби був цивілізований закон, який дозволяє продавати землю.
