Президент України Віктор Ющенко підписав закон, згідно з яким наречений і наречена повинні проходити медичне обстеження перед шлюбом, а церемонія може бути не урочистою.
Про це повідомляє прес-служба Президента України.
Як повідомлялося, 22 грудня 2006 року Верховна Рада прийняла Закон «Про внесення змін до Сімейного і Цивільного кодексів України». Даним законом вносяться зміни в деякі положення Сімейного кодексу України з метою приведення його у відповідність з Цивільним кодексом України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2003 року, передає «УНІАН».
Законом виключені з Сімейного кодексу України положення, згідно з якими сімейні права недієздатної особи здійснює її опікун.
До способів захисту сімейних прав і інтересів віднесено:
- зміна правовідношення;
- визнання незаконними рішень, дій або бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Нареченим і нареченою вважаються особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу.
Також відповідно до закону, наречений і наречена зобов'язані повідомити один одному про стан свого здоров'я. При цьому держава забезпечує створення умов для медичного обстеження тих, хто одружується. Результати медичного обстеження є таємними, і повідомляється тільки майбутньому подружжю. Приховування відомостей про стан здоров'я одним з наречених, слідством чого може стати (стало) порушення фізичного або психічного здоров'я іншого або їх нащадків, може бути підставою для визнання шлюбу недійсним.
У разі вагітності нареченої, народження нею дитини, а також, якщо є безпосередня загроза для життя нареченої або нареченого, шлюб реєструється в день представлення відповідної заяви або в будь-який інший день за бажанням нареченого і нареченої протягом одного місяця.
Особистою приватною власністю дружини, чоловіка є суми страховок, отримані нею, ним за обов'язковим особистим страхуванням, а також за добровільним особистим страхуванням, якщо внески страховок платилися за рахунок коштів, які були особистою приватною власністю кожного з них.
Відповідно до закону, якщо один з подружжя своєю працею і (або) коштами брав участь в утриманні майна, що належить другому з подружжя, в управлінні цим майном або догляді за ним, то дохід (приплід, дивіденди), отримані від цього майна, у разі суперечки за рішенням суду може бути визнаний об'єктом права загальної спільної власності подружжя.
Документом відміняється:
можливість відновлення шлюбу після його розірвання;
- право дружини, чоловіка усиновити дитини без згоди другого з подружжя, у разі встановлення режиму роздільного мешкання подружжя.
Згідно із законом при рішенні суперечки між батьками і малолітніми, неповнолітніми дітьми, які спільно проживають, щодо власності на майно вважається, що воно є власністю батьків, якщо інше не встановлене судом.
Вносяться деякі зміни в:
- порядок визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні і імплантації зародку;
- процедуру рішення суперечки між матір'ю і батьком щодо місця мешкання малолітньої дитини.
На здійснення одним з батьків правової дії щодо транспортних засобів і нерухомого майна малолітньої дитини повинна бути письмова нотаріально засвідчена згода другого з батьків. Якщо той з батьків, хто проживає окремо від дитини на протязі не менше ніж шести місяців, не бере участі у вихованні і утриманні дитини, або якщо місце його мешкання невідомо, вищезазначені правові дії, можуть бути зроблений без його згоди.
Крім вищезгаданого, законом внесені техніко-юридичні зміни до Сімейного кодексу України.
Також внесені зміни до Цивільного кодексу України, згідно з якими народження фізичної особи і його походження, усиновлення, позбавлення і відновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню в Державний реєстр актів цивільного стану громадян в органах юстиції. Передбачено внесення доповнень в умови зміни імені фізичною особою.
Також відповідно до закону фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на свій розсуд змінити своє прізвище і (або) ім'я.
Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище і (або) ім'я за згодою батьків або одного з них.
У випадку, якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлена опіка, зміна прізвища і (або) імені такої особи здійснюється з відома опікуна.
