Події всепланетного масштабу, крім бомби в Кореї, виборів у штатах, і смертей Піночета і Ніязова, цього року яскравістю не відрізнялися. Зате в Україні рік Собаки, що минає, не раз то вискалював зуби, то виляв хвостом. Було смішно, сумно, але найбільше – незрозуміло. Але головне - народ перестав дивуватися зі всього, що відбувається на урядовому Олімпі. Зате вивчив нове слово - «коаліція» і захворів, у хорошому значенні, дальтонізмом: ділити на «помаранчевих» і «біло-блакитних» не було вже модно. Всі вони одним миром мазані – зробили висновки «маленькі українці». А хіба могли вони, тобто ми, подумати щось інше?
Перші висновки народ зробив на виборах. Передвиборча кампанія, що обрушилася зразу ж після нового року, була не такою яскравою як на президентських виборах у 2004, але також добряче попсувала нерви електорату. Цього року день виборів не випав безпосередньо на переддень 1 квітня, тому багато кому результати показалися не стільки смішними, скільки сумними. Це головним чином торкалося тих, хто голосував за "Нашу Україну". Якщо інші сили отримали приблизно те, що розраховували отримати, то "нашоукраїнці" беззастережно сіли в калюжу. 14% голосів замість очікуваних 20 з гаком – це був провал. Зате Тимошенко опинилася другою -22%. Вибір киян собі мером Черновецького здивував навіть самих киян.
Але це був тільки початок. Далі народ пережив коаліціаду: «Помаранчева», широка, вузька, антикризова... Мороз то тут, то там. А чого вартий Універсал. Також дуже тягомотна процедура, метою якої було знайти видиму рівновагу і запустити роботу парламенту. Партійні лідери довго правили текст, сперечалися через формулювання, чудово віддаючи собі звіт у тому, що цей самий Універсал ніякої юридичної сили не має. Незважаючи на відмову БЮТ і особливу думку комуністів, папір все ж таки було підписано, і депутати – хто з легкою душею, хто з не дуже – розбіглися у відпустки. А скільки разів ВРУ намагалася почати роботу? А ночівлі «регіоналів» у ВРУ і блокування трибуни?
Потім, до нас не приїхав Путін, хоча обіцяв. Зате до нього вже в ролі прем'єра приїхав Янукович. До речі, те, що Віктор Федорович «воскреснув» після президентських виборів 2004 року, і зайняв після політичної реформи головний пост в країні, дивувати не перестає до цих пір. Хоча, все менше і менше.
Чимало здивувало і підняття цін на комунальні послуги. Прийняття бюджету і гра в його вето також спочатку викликало подив.
Протистояння між Президентом і Кабміном досягло граничної гостроти. Все частіше говорили про розпуск парламенту, перевибори. Але - бюджет підписано. Зате Тарасюку – міністру за президентською квотою - антикризовики дали спокій.
Ще Україна взяла участь у Чемпіонаті Європи з футболу. Результати його, як і на політичному полі: одним - нічого, іншим – не дуже.
Традиційно бомбанула Новобогданівка і Тимошенко традиційно оголосила про перехід в опозицію.
Ще ми святкували 2 річницю Помаранчевої і 79 Жовтневої революцій. Згадували жертв Бабиного яру і Голодомору. Неймовірно, парламент визнав Голодомор рідного народу геноцидом. Правда, не з першого разу.
Ось не пішли справи і з «НУ». Президент замість З'їздів своєї партії ходить на концерти Тото Кутуньє. А з БЮТ тікають депутати. А персоні нон-грата Затуліну дають орден «За відродження України». Але народ вже мало з чого дивується… Як і приїзду Путіна, точніше тому, що цього разу він відбувся. Не дивуються і з міністра Шуфрича.
Рік Собаки в Україні закінчився. Наступний - рік Свині. Чи продовжать політики підсовувати її нам у великих і маленьких масштабах - питання майже риторичне. Хоча, може, навпаки - неофіційний символ України, стане нам у 2007 оберегом.
