Ще й досі суспільство не втомилося розмірковувати над подальшою долею президентської партії. Думки існують різні. Багато хто говорить, що «Нашу Україну» може спіткати «карма» СДПУ(о), і інтуїтивно порівнює екс-главу «президентського офісу» Медведчука із нинішнім керманичем Секретаріату Балогою. Тільки вони, мабуть, забувають, що Віктор Іванович, на відміну від свого тезки, керував міністерством з надзвичайних ситуацій. А, отже, як рятувати «утопаючих», знає досконало. Самі члени НСНУ запевняють, що у «есдеків» і «нашоукраїнців» тут немає нічого спільного. Так в інтерв’ю кореспонденту ForUm’a один з членів партії, радник Президента Павло Качур розповів, яким бачить майбутнє «Нашої України», як спілкується з Ющенко, та що очікує киян у зв’язку з підвищенням тарифів на житлово-комунальні послуги.
- Павло Степановичу! Зараз громадськість дуже жваво обговорює тему призначення Віктора Балоги головою політради НСНУ. Як особисто Ви оцінюєте шанси голови Секретаріату Президента щось змінити у партії?
- Дуже чітку відповідь на це запитання дав Президент, що основне завдання Балоги, як голови ради партії - підготувати з’їзд, на якому буде обраний голова ради партії через всепартійне голосування. Я думаю, що він здатний виконати це завдання на професійному рівні.
- Тобто, навесні відбудеться реорганізація НСНУ.
- Справа в тому, що, як на мій погляд, якщо ми хочемо демократизувати партію (і це завдання ставить Президент), то повинні змінити процедуру виборів голови партії. Кожна посадова особа в партії повинна бути відповідальна перед своїми низовими членами. Тільки тоді партія сильна і демократична.
- По настроям партійців вже можна судити, хто стане головою партії?
- Якщо говорити зараз, то це може бути порядку десяти рівнозначних фігур. Питання тільки в тому, хто з них отримає підтримку рядових членів партії.
- Ви?
- Це не моя ніша. Я більше людина, яка не політичного, а організаційного і предметного характеру. Я думаю, що треба робити те, що тобі подобається. Я більше люблю займатися організаційною роботою, тому із задоволенням хотів би бачити своє місце у цій ніші. Що стосується політичного роботи, я не отримую від цього великого задоволення.
- Експерти стверджують, що НСНУ може спіткати доля СДПУ (о), рейтинг якої впав у зв’язку з тим, що Медведчук очолював Адміністрацію Президента, будучи головою партії. Ви виключаєте таку можливість?
- Я переконаний, що такого не станеться. Для цього нема підстав. Якщо говорити про теперішній етап, то Балога прийшов для того, щоб змінити процедуру закритості партії на відкритості. Він особисто на цьому може виграти багато позитивних речей для себе.
- Складається враження, що Третьяков і Порошенко збирається залишати лави НСНУ.
- Я не думаю. І Третьяков, і Порошенко – це люди, які пройшли значний шлях разом із політичною силою «Наша Україна». Я вважаю, що вона їм так само дорога, як і кожному з нас. І тільки тому, що хтось не увійшов в той чи інший виборний орган, залишати партію не логічно.
Третьяков чисто емоційно заявив, що він виходить з ради НСНУ, а не з партії. Це принциповий момент.
Мені здається, що вони залишаться в партії.
- Ви – радник Президента. Часто зустрічаєтесь з Віктором Андрійовичем?
- Ні, не часто. Графік роботи не дозволяє.
- Доводиться сперечатися? Припустимо, Ви йому щось радите, а він говорить: «Ні, я не згоден».
- Президент не каже: «Ні». Він хоче аргументацій, які можуть бути або переконливі, або не переконливі.
В мене є тривалий досвід спілкування з Президентом. Він завжди вислуховує аргументи. Звичайно, у нього можуть виникати сумніви стосовно тези, яку йому намагаються донести. Але не до рівня не сприйняття.
Бували випадки, коли приходиш на 10 хвилин, а теза зацікавила Президента, і дискусія може тривати годину.
- Ющенко усіх відставлених міністрів забираєте до себе у радники. Чому?
- Напевно, щоб використати набутий ними досвід.
Наприклад, чому я прийшов сюди працювати. Президент оголосив одним із пріоритетів програму «Доступне житло». Я готовий в цій частині бути його хорошим партнером, допомогли у формуванні ідеології цього напрямку. Президент чітко заявив про своє бажання підтримати реформу житлово-комунального господарства, якщо уряд буде її проводити. Я готовий бути йому партнером в цій частині. Якщо я зможу бути чимось корисним для держави і для обраного народом Президента, то я хочу працювати. Якщо в цих напрямках будуть інші пріоритети, і я не буду бачити свого місця, звичайно, мені стане нудно, і я не буду тут працювати.
- До речі, про житло. Що Ви, перебуваючи на посаді міністра, зробили для того, щоб воно подешевшало?
- Зверніть увагу на динаміку росту цін на житло з моменту формування міністерства – жовтень минулого року і до червня, коли воно ще реально працювало. Ви побачите різницю чисто у арифметичних цифрах.
Ми сформували програму по будівництву житла, яка називалася «Плюс 30». Щоб ми не говорили, економічні категорії залишаються економічними категоріями. Попит і пропозиція на ринку працюють. Якщо ви бачите, що у вас ціна не реальна, це означає, що у вас «задавлена» пропозиція. Ми запропонували регіонам розширити будівництво житла, щоб зайві гроші, які «тиснуть» на ціну, акумулювати через збільшення пропозиції.
Сьогодні є три учасники ринку (інвестор, агентства нерухомості та покупець) , які зацікавлені в тому, щоб ціна житла зростала, тому що на цій спекулятивній ціни кожен з ним має свою вигоду. Тому потрібно цей ланцюг розривати. Найбільш важливий вплив держави – на покупця. Це оподаткування квартир, в яких ніхто не проживає, оподаткування другої-третьої квартири. Тобто, якщо ви вкладаєте гроші в житло, як в бізнес, то ви повинні сплачувати за це.
Ще один принциповий момент – яке будується житло. Міністерство ініціювало програму «Доступне житло». На ринку показник – квадратний метр. Наприклад, я живу в трьохкімнатній квартирі на 71 квадратний метр. Такого новозбудованого житла на ринку зараз знайти не можливо. Їх нема. Тому що сьогодні головне – метраж.
Ми зробили велику роботи по спрощенню процедури затвердження проектів житла. Це зменшує хабарі. Ми розробили програму розширення будівництва, що наповнює пропозицію на ринку. Ми підготували постанову, яка зменшує відрахування на вартість будівництва. Єдине, чого ми не домоглися, щоб була підтримка із державного бюджету людей, які стоять на черзі за квартирою.
- Рибак продовжує Вашу політику?
- Важко сказати, тому що я ще не бачив задекларованої політики. Я слідкую за роботою міністерства. Я не можу зрозуміти аргументів, чому наші кроки не може підтримувати уряд.
- До чого може призвести таке значне підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги? Зокрема в Києві.
- Приклад Києва показує, що потрібну роботу виконують у викривленій формі.
Дві тези, які потрібно сповідувати у тарифній політиці: чи відстоюємо ми позицію, що добре забезпечені люди повинні платити 100 % вартість за тарифи, і чи дотримуємось ми думки, що малозабезпечені громадяни отримували підтримку держави у сплаті за тарифи. Якщо ми стоїмо на цих двох тезах, нам легко вибудовувати тарифну політику. Але для цього потрібно робити прості речі, які були б зрозумілі всім.
У Києві піднімають тарифи в три з половиною рази. Я можу заплатити, але поясніть мені, чому ціна піднята саме настільки. Тобто, покажіть, що ви заклали в собівартість, і яка була попередня, тоді я зрозумію цю політику. Сьогодні говорять, що потрібно підвищувати тарифи. Кому? Холдинговій компанії, яка почне робити на цьому бізнес? Опозиційні депутати в Київраді правильно ставлять запитання: «Покажіть структуру собівартості».
Президент зробив чітку заяву - якщо тарифи будуть підвищені необґрунтовано, він відмінить їх указом. І це правильна позиція проти непрозорої поведінки Київської Міської Адміністрація.
- Чи справді всі малозабезпечені українці будуть отримувати субсидії? Чи це знову чергова обіцянка уряду, яка не буде виконуватись?
- З 1996 року працює програма субсидій. Вона показала, що гроші ідуть до бідної людини на відміну від програми пільг.
Сьогодні по програмі субсидій іде приблизно 317 мільйонів гривень, а по програмі пільг – 3,5 мільярда. Існує розподіл домогосподарств за доходами. 80 % з цих пільг забирають домогосподарства із середнім і вищим середнього доходом на сім’ю. Для бідних категорій залишається 20 %. У нас 38 категорій пільговиків. І це далеко не бідні люди. Є 11 категорій, в яких розмір пільг не обмежений. Оце, мені здається, величезна проблема.
- Чому вона не вирішується?
- Тому що потрібно відмінити 38 законів – одним махом скасувати пільги, як клас. І ці 3,5 мільярди передати на програму субсидій.
- У Вас нещодавно був день народження. Як відсвяткували?
- Як правило я на свій день народження намагаюся не бути на робочому місці. Але цього раз був.
Взагалі є посади, коли ідуть не до тебе, як до людини, а до «крісла». Але я не вважаю, що радник Президента – це та посада, при якій ідуть «до крісла», тому я спокійно цей день народження провів на роботі.
Було дуже багато друзів. Я був переконаний, що кожен, хто переступав поріг мого кабінету, це був той, хто хотів привітати мене, а не «крісло».
Крім того, я дуже багато отримав вітальних листівок, в тому числі і з регіонів. Був приємно вражений.
- А Новий рік де будете зустрічати?
- Дуже б хотів зустріти в Карпатах. Це місце, де можна набратися позитивної енергетики.
Навіть, якщо не буде снігу, я все одно буду намагатися відвідати Карпати.
А на Різдво буду у Львові. Це святе. Ми маємо бути за великим батьківськім столом, де кожного року наші діти вже добавляють по одному кріслу. Ми зараз з дружиною мріємо про те, що прийде час, і цей стіл переміститься до нас.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом