Ні, ну ці наші політики насправді як діти. Причому, діти зіпсовані. Політреформою. Знав би Сан Санич Мороз, до чого приведе ухвалення вихолощеної ним (правда, не до кінця) нової конституційної моделі, їй-богу, застрелився б. Адже користі від неї – мало. Поки що, принаймні. А може, і була б користь, якби новий продукт потрапив в умілі руки світлих голів. Але, схоже, з такими в нашому доморослому політикумі поки дефіцит. Звідси і виникають до смішного безглузді ситуації, як, наприклад, з відміною-дозволом для прем'єра Віктора Януковича з'їздити у державних справах до Америки.
Здавалося б, що тут незвичайного: глава уряду зібрався здійснити черговий закордонний візит, повідомити приймаючій стороні про ситуацію в Україні, обговорити деякі моменти зовнішньополітичної співпраці з Штатами, і, чого вже там гріх крити, записати в свій політичний актив декілька вельми потрібних очок. Які, можливо, стануть в нагоді йому десь в 2009 році. Так воно так, та тільки візит у США – це вам не поїздка до Брюсселя чи до Москви. Принаймні, для Президента Віктора Ющенка. Адже Америка – найважливіший стратегічний партнер для України, якому, як ревнивій дружині, треба постійно нагадувати про любов до неї, і періодично запевняти у вірності і політичному пуританстві. Крім того, якщо хто не пам'ятає, саме американський чинник став визначальним у перемозі Віктора Андрійовича в президентських виборах 2004 року. Тому надзвичайно захвилювався Ющенко, як тільки почув, куди направить свої кроки його тезка-прем'єр. І вирішив гарант, щоб уникнути повторення брюссельського конфузу, перш ніж відпускати Януковича в таку далеку і відповідальну дорогу, перевірити, з якими думками і намірами поїде в США Віктор Федорович.
Треба визнати, що у глави держави було на це повне конституційне право. І в колишні, дореформістські часи, не тільки прем'єр, але і сам Президент мав представляти на суд Ради національної безпеки і оборони чітко розроблений план того, про що вестиме мову високопоставлений представник України під час закордонного візиту. Проте, Ющенку цього здалося замало, і ось 13 листопада на світ народився Указ, за яким Янукович повинен був розробити загальну позицію за програмою візиту в США і подати директиви української делегації на затвердження в Секретаріат Президента. Саме з цієї миті і здійнявся гармидер, за яким з ентузіазмом спостерігали не тільки в Україні, але і в світі.
По суті, за зовнішню політику в країні відповідає одна людина – Президент. І з його думкою з цього питання, хочеш - не хочеш, а треба рахуватися всім. І навіть прем'єру. Але тільки голова уряду про це чи то не знав, чи то вважав за краще забути. Як би там не було, Віктор Янукович у встановлений термін не подав вказані вище директиви в СП. Логіка прем'єра, мабуть, була така: завдяки політреформі глава Кабміну позбавлявся необхідності узгоджувати всі свої кроки з Президентом. Але Ющенко використав цю нерозторопність свого опонента в боротьбі за виконавчу владу в країні по повній, наказавши главі МЗС Борису Тарасюку повідомити послу США в Україні Вільяму Тейлору, що Янукович, мовляв, у Штати не летить: не здав залік по зовнішній політиці. І тут – скандал. Прем'єр заметушився. Занервував. Тарасюка привселюдно відчитав. А Борису Івановичу – як з гусака вода. Йому ж затримати виліт Януковича до Вашингтона дозволив гарант.
Пометушився Віктор Федорович, та куди подінешся – довелося директиви на затвердження подавати. Президент чернетки глави уряду перевірив, скріпив їх підписом, і дав Тарасюку відмашку: строчи, мовляв, ноту американському послу, нехай зустрічають Януковича за океаном з відкритими обіймами. Міністр знову Тейлору листа: візит прем'єр-міністра, декількома годинами раніше відмінений, вважати таким, який відбудеться у вказані терміни. Тейлор – шокований від таких «викрутасів» українських політиків. Як, власне, і Білий Дім, в якому, схоже, остаточно заплуталися в тому, що нині діється в нашій країні, хто насправді представляє владу – Президент чи прем'єр, хто кому про що звітує і взагалі, що відбувається?!
Ну чи не смішно? Смішно. Та не дуже. Тому як, захопившись боротьбою за розподіл повноважень, перші особи держави дійшли, по суті, до крайньої межі – виносити ж сміття внутрішньополітичного протистояння на огляд світової громадськості - значить ослабити не тільки імідж держави, але і виставити в дуже непрезентабельному світлі і себе. Що, безумовно, позначиться на майбутніх відносинах українських Президента і прем'єра з тією ж Росією і іншими країнами СНД і Західної Європи.
Всі дійові особи цього дійства без перебільшення хороші. Ось, наприклад, Президент. Зрозуміло, що Віктор Андрійович пішов на конфронтацію з Януковичем умисно. Адже це була ледь не єдина можливість для гаранта нагадати прем'єр-міністру, хто в країні все ще господар. Тепер м'яч – на половині поля Ющенка, принаймні, в зовнішньополітичному аспекті. Америка побачила, що влада в Україні все ще асоціюється з фігурою глави держави, а, значить, Януковича за кордоном сприйматимуть все ж таки як рупор Ющенка. Без сумніву, відтепер Віктор Федорович ретельно опрацьовуватиме плани своїх закордонних візитів, і, як би йому не було це неприємно, узгоджувати їх з Президентом. А куди подінешся – ще один подібний конфуз, і все – вважай, образ самостійного політика, який так ревно пестить прем'єр, остаточно знівелює.
Проте, щоб на цьому етапі перемогти, Ющенку довелося пожертвувати Тарасюком – Янукович навряд чи забуде Борису Івановичу інцидент і постарається вже в найближчі дні позбавити останнього міністерського портфеля. Але Президент, схоже, не дарма віддав на розтерзання Тарасюка – глава МЗС не виправдав покладених на нього обов'язків, і так чи інакше незабаром буде звільнений. Якщо не за поданням парламентської більшості, так за указом Ющенка. У якого, говорять, давно є на цей пост заміна – нинішній заступник Балоги Олександр Чалий.
Вчинив помилку і Віктор Янукович. Причому, йому повезло, що все так практично безболісно закінчилося. Адже, якби він не подав Ющенку директиви, а той їх не схвалив і не підписав, це був би подвійний удар по зовнішньополітичному іміджу глави уряду. Пригадаємо: задовго до візиту в США, на батьківщині Джорджа Вашингтона про Кабмін Януковича стали поширювати неприємні повідомлення. Відомий політолог-економіст Андрес Ослунд повідав американській громадськості про корупційні схеми, які нібито відроджує уряд Януковича. Також у західній пресі роздмухувалася інформація про те, що це саме Кабмін блокує прийняття пакету законів про вступ України до СОТ. До честі Віктора Федоровича, він критику сприйняв гідно і навіть відреагував: СОТівські законопроекти парламент почав приймати один за одним, і США погодилися на приїзд українського прем'єра. Все ніби йшло нормально, аби не сталася ця неприємність з забороною на виїзд.
Але це – ще не кінець. Напередодні візиту за океан Віктору Федоровичу надумалося навідатися до Москви, до Путіна. Навіщо? Щоб ще раз промовити вже сотні раз проговорені речі? Або щоб заручитися підтримкою російського президента перед вояжем в США? Безумовно, і те, й інше зараз абсолютно недоречно. Путін, і це було видно з телевізійного сюжету, відверто потішався над Віктором Федоровичем, поставивши йому питання про намір України вступити в ЄЕП. Янукович відповів, хоча і не твердо, що так, Україна готова до вступу в ЄЕП, маючи намір, мабуть, здалеку брикнути Ющенка. А це – однозначно, «неуд» в «американській заліковій книжці» Януковича. Та і яку підтримку може надати Путін Віктору Федоровичу? Судячи з усього, навіть на моральну нашому прем'єру розраховувати не варто, оскільки російський гарант, схоже, здогадується, про що вестиме мову у Вашингтоні Янукович.
Проте, нам не варто спокушатися, що взаємний обмін ударами Президента і прем'єра на цьому завершиться. Янукович вже «відповів» Ющенку, погодившись на відставку Луценка, і запустивши механізм звільнення помаранчевих міністрів– Тарасюка і Гриценка, які залишилися в уряді. Мабуть, і гарант не примусить себе чекати. Отже внутрішньополітичний цирк, породжений недосконалістю політреформи, нам ще доведеться спостерігати, мабуть, не один місяць.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
