Неймовірно, але факт – наш парламент визнав Голодомор рідного народу геноцидом. Щоправда, наші депутати зрадили б себе, якби на згадку про, за різними даними, від 7 до 10 млн. жертв прийняли цей закон з честю і гідністю. Натомість нащадки тих, кому пощастило вижити в тій тихій війні, могли споглядати, як депутати, не завжди апелюючи до логіки і історичних фактів, захлинаючись, доводили природу голоду, більше того, знайшлися й такі, які взагалі заперечували наявність голоду в 1932-33 роках. Але все-таки українці через 73 роки дочекалися правди: парламент, який вони вибрали, погодився з парламентами десяти країн, що визнали події 1932-33 років геноцидом. Щоправда численні зміни, внесені парламентаріями і спікером, змушують дивуватися не менше, ніж факт ухвалення цього закону тільки на 15-му році незалежності.
Вчора народні депутати 233 голосами підтримали президентський варіант законопроекту. Таке рішення парламентарії зустріли аплодуючи стоячи. Деякі з них скандували «Україна».
Як наголосив перед засіданням ВР спікер Мороз, ухвалення цього документа дозволить врахувати інтереси обох сторін.
За цей закон проголосували 2 депутати із фракції Партії регіонів, 118 - з БЮТ, 79 - з «Нашої України», 30- із фракції Соцпартії, четверо позафракційних. Ніхто з комуністів не підтримав документ.
Перед цим депутати не підтримали два законопроекти про голодомор, запропоновані Президентом і Партією регіонів. Перший з них набрав тільки 198 голосів, другий - 193.
Після цього голова Верховної Ради Олександр Мороз поставив на голосування законопроект, запропонований Президентом, але з поправками, внесеними Морозом і представником фракції Партії регіонів Кушнарьовим. Ці поправки узгоджувалися протягом кількох годин у вівторок. Спікер запропонував проголосувати за документ як за закон в цілому.
В преамбулі закону дана дефініція геноциду, що відповідає міжнародним правовим документам.
У своїх поправках до президентського законопроекту спікер запропонував замінити класифікацію голодомору - замість «геноциду української нації» «геноцид українського народу».
Крім того Мороз запропонував змінити абзац, що стосується визначення статусу Українського інституту національної пам'яті. Замість затвердження його «уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань реалізації державної політики у сфері відновлення і збереження національної пам'яті, зокрема з питань встановлення історичної правди про голодомори», спікер запропонував записати: «Кабінету Міністрів доручається визначити статус і функції Українського інституту національної пам'яті і забезпечити його утримання за рахунок коштів держбюджету як спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади з проблем Голодомору».
Мороз також запропонував заборонити публічне заперечення Голодомору і визнати його наругою над пам'яттю мільйонів жертв Голодомору, приниженням гідності українського народу.
За пропозицією спікера з президентського законопроекту була виключена норма про адміністративну відповідальність за заперечення Голодомору.
Відповідно до поправок, Кабміну також доручається за участю Київської міськадміністрації вирішити питання про спорудження у Києві меморіалу пам'яті жертв голодоморів в Україні до 75-их роковин Голодомору 1932-1933 років.
