Україна у 2007 році буде готова до введення механізмів Кіотського протоколу.
Про це заявив заступник міністра охорони навколишнього природного середовища України Святослав Куруленко на 12-й конференції Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату і 2-й зустрічі Сторін Кіотського протоколу, які проходили 12-20 листопада в місті Найробі (Республіка Кенія).
Як повідомили у прес-службі Мінприроди, Куруленко поінформував учасників цих заходів про політику і заходи уряду на виконання Україною зобов'язань як Сторони Конвенції і Кіотського протоколу. Для отримання права застосовувати механізми Кіотського протоколу Україна в основному виконала необхідні передумови, сказав він, повідомляє «УНІАН».
Куруленко наголосив, що Україна як ніколи зацікавлена у розвитку співпраці у розробленні сучасних енергозберігаючих, екологічно ефективних технологій.
В рамках двосторонньої співпраці уже підтримано 49 проектів спільного впровадження, 4 з них були схвалені. На заході була також висловлена зацікавленість в проектах, направлених на збільшення площ лісів, зазначили у прес-службі.
Під час перебування в Найробі українська делегація провела ряд двосторонніх зустрічей з делегаціями Японії, Польщі, Швеції, Австрії, Сербії, Чехії, Словаччини.
Кіотський протокол (до Рамкової Конвенції ООН) – міжнародна угода, яка передбачає стабілізацію викидів вуглекислого газу в атмосферу на рівні 1990 р., а потім поступове їх зменшення для запобігання зміні клімату нашої планети. Відповідно до протоколу для кожної країни встановлюється максимально допустима межа викидів.
Всі розвинені держави і країни з перехідною економікою, які ратифікували цей документ, беруть на себе зобов'язання обмежити і зменшити викиди парникових газів у 2008-2012 рр.
Для досягнення поставленої мети Кіотський протокол пропонує декілька механізмів. Перший - торгівля квотами. Якщо країна не використовує на 100% дозвіл на викиди парникових газів (квоту), вона може продати її іншій державі. Наступний механізм - це проекти спільного впровадження.
Розвинені країни і країни з перехідною економікою можуть спільно реалізовувати проекти із зниження викидів парникових газів в атмосферу на території однієї з країн і потім «ділити» отриманий ефект - «передавати» один одному отримані «одиниці зниження викидів».
