Фільмографія революції

Я належу до тих людей, про яких в радянські часи сказали б: «Він не прийняв і не зрозумів революцію». Не знаю чому, але не схоже те, що відбулося два роки тому, на революцію. Революція – це радикальне перевлаштування світу. Революція – це прихід нової дійсності. Революція – це радикальна зміна еліт. Нічого цього не було. Була імітація революційного процесу, коли енергію сотень тисяч людей використовували для поліпшення добробуту кількох десятків політиканів. Я з величезною повагою ставлюся до тих, хто виходив на революцію, мерз на Майдані і готовий захищати свободу і демократію. Але ніякої поваги не відчуваю до невеликої купки «політиків», що стояли на трибуні і красувалися перед камерами. Перші – вірили. Другі – знали. Вірили в краще майбутнє. Знали, що революції бувають цілком прибутковою справою.

…Скоріше за все в історію України Помаранчева революція увійде як напівреволюція, незавершена революція. Світова історія знає прецеденти подібних напівреволюцій. Найяскравіший з них – революція 1830 року у Франції. Революція, що повалила Бурбонів і привела до влади Луї-Філіпа Орлеанського. Добряк і надія народних мас, Луї-Філіп на початках грав в ліберала і навіть ходив паризькими вулицями, за руку вітаючись з парижанами. Але в історію Франції правління Луї-Філіпа увійшло як «диктатура банкірів» (і тут паралелі доречні – скільки банкірів сьогодні перебувають на різних посадах – починаючи з губернаторських?). Слідом за революцією 1830 року прийшла революція 1848 року, яка завершила процес встановлення влади буржуазії у Франції... якщо зважати на те, що Помаранчева революція в Україні носила буржуазний характер, то слід чекати українського 1848-го року. Через скільки він прийде – не відомо. Але те, що незавершеність першої стадії революції обов'язково викличе другу стадію – це закономірно.

…Щиро, чомусь не хочеться говорити про Помаранчеву революцію всерйоз. Сьогодні вранці, включивши приймач в автомобілі, почув жарт: В Україні вирішили перенести День дурня – на 22 листопада.

...Чомусь захотілося зняти фільм. Я не збираюся замахуватися на величну епопею або на кіно в стилі «Мосфільм-Голлівуд». Хочеться зняти маленький фільм. Такий собі кліп. Ностальгія за студентськими часами, за гітарою, пляшкою дешевого молдавського вина. І пісня відповідна, близька кільком поколінням. Віталій Коротич. «Остання пісня старого лірника». Пам'ятаєте, її співали Нікітіни – в блискучому перекладі Юнни Мориць?

На початку 70-х, коли Коротич писав свій вірш, важко було уявити хід історії і те, що через 30 років його слова сприйматимуть як жахливе пророцтво. Пройшли роки. Коротич став класиком української літератури і метром російської журналістики. Розпався Радянський Союз. Утворилася незалежна Україна. Відгули барабани Помаранчевої революції. Залишилася пісня, в основі якої лежать слова Коротича.

Саме вона якнайкраще передає суть Майдану і Помаранчевого процесу. Саме вона може лягти в основу сценарію нового фільму. Або кліпу.

Лише уявіть: перші акорди. З'являється Президент. Весь в помаранчевому. Перші ж слова – сповнені символіки і передають його суть і єство:

Переведiть мене через майдан,
Туди, де бджоли в гречцi стогнуть глухо,
Де тиша набивається у вуха.
Переведiть мене через майдан.

Далі – Верховна Рада, протистояння довкола трибуни, поділ України на Схід і Захід, бютівці, що розмахують мегафонами, спроби реприватизації і люстрацій – і все це вкупі із шароварщиною, гопаками, співами на Майдані, псевдоісторичними розповідями про міфічних укрів...

Переведiть мене через майдан,
Де все святкують, б'ються i воюють,
Де часом i себе й мене не чують.
Переведiть мене через майдан.

Падіння рейтингу Президента. Величезні надії і політичні аванси обертаються розчаруваннями. Ющенко вже не моральний авторитет нації, а дехто не бачить в ньому і гаранта Конституції. Захід відвертається від свого вчорашнього улюбленця. Вашингтон роздратовано реагує на слово «Україна». Буш відмовляється їхати до Києва. Москва підвищує ціни на енергоносії.

Переведiть мене через майдан,
Де я спiвав усiх пiсень, що знаю.
Я в тишу увiйду i там сконаю.
Переведiть мене через майдан.

Далі – обличчя Юлії Тимошенко і баби Параски.

Переведiть мене через майдан,
Де жiнка плаче, та, що був я з нею.
Мину її i навiть не пiзнаю.
Переведiть мене через майдан.

Знову – ностальгія. Знову – кадри Майдану. Трибуна. Ющенко виходить до народу. Крики: «Ю-щен-ко! Ю-щен-ко!». Інавгурація. Віктор Андрійович стає Президентом.

Переведiть мене через майдан
З жалями й незабутою любов'ю.
Там дужим був i там нiкчемним був я.
Переведiть мене через майдан.

2005 рік. Липень. Шоста модель БМВ. Телефон «Vertu». Андрій Вікторович. Прес-конференція Віктора Андрійовича. «Журналістська морда». Збір підписів під відозвою тих, хто ще вчора бачив в Президенті Месію...

Переведiть мене через майдан,
Де на тополях виснуть хмари п'янi.
Мiй син тепер спiває на майданi.
Переведiть мене через майдан.

З'їзд НСНУ, апелювання до «ідеалів Майдану», пусті балачки про євроінтеграцію, перемога Партії регіонів на виборах і спроби Ющенка якимсь чином зберегти лице і зберегти гарну міну при поганій грі. І – несподівана розв'язка, фінал... Одкровення...

Переведiть...
Майдану тлумне тло
Взяло його у себе i вело ще,
Коли вiн впав у центри тої площi,

А поля за майданом не було.

Історія двох останніх років, стисла до однієї пісні. Глибока філософія і застереження українського «буревісника революції» Віталія Коротича. Трагедія людини, що стала – можливо, навіть проти власної волі і всупереч своїм завдаткам – лідером революції і одночасно могильником революції. Трагедія Майдану, за яким не виявилося поля – тільки вулиця (Хрещатик), що не веде до Храму, але веде до Київської міськадміністрації. І фешенебельний торговельний центр, де на продаж виставлено ВСЕ. У тому числі – якщо гарненько пошукати – і горезвісні ідеали Майдану.

…А щодо свята, Дня Свободи. У кожного власне поняття свободи. Для одних це – усвідомлена необхідність. Для інших – просто можливість збільшити довжину ланцюга. Для третіх – це можливість відчути красу вільного падіння з висоти в кілька тисяч метрів – без страховки і парашута. Свобода – поняття широке. Головне, не переборщити, щоб свобода не перетворилася на вседозволеність і не виродилася в потворні явища.

Спеціально для ForUm’у

Кость Бондаренко, Інститут Горшеніна