Незважаючи на те що Голодомор в Україні 1932-33 років геноцидом (цілеспрямоване знищення окремого народу) визнали парламенти десяти країн, правонаступниця СРСР - Росія не погоджується з цим. Більше того, останні декілька тижнів вона із завидною постійністю повідомляє про це. Таку реакцію наших сусідів викликало внесення Президентом України Віктором Ющенком на розгляд Верховної Ради проекту Закону «Про Голодомор 1932 – 1933 років в Україні» і звернення його до ВРУ про визнання і нашим парламентом Голодомору геноцидом до 25 листопада.
МЗС зазначив, що відразу після цього Україна планує на наступній сесії ООН внести до порядку денного пункт про визнання Голодомору 1932-1933 років актом геноциду проти українського народу.
В коментарі департаменту інформації і друку МЗС РФ від 25 жовтня наголошувалося, що кампанія навколо "голодомору" 1932-1933 років в колишньому СРСР практично зведена в ранг державної політики і "множаться заклики, щоб Верховна Рада України прийняла закон, що закріплює політико-правову оцінку "голодомору" як "геноциду" українського народу, робляться недвозначні натяки на виплату якихось компенсації".
Як говориться в коментарі, "і, звичайно ж, "стрілки годинника" нерідко переводяться на сьогоднішню Росію", а питання про "голодомор" українська сторона цілеспрямовано будирує на міжнародному рівні".
Департамент нагадав позицію Росії з цього питання: "Голодомор" навряд чи коректно розглядати стосовно лише до України, оскільки йдеться про сумну сторінку в нашій спільній історії".
І тут пішло-поїхало. Щоправда, на думку нашого МЗС, тон заяв стає щоразу м'якшим. 8 листопада в ході зустрічей Міністра закордонних справ РФ з керівництвом України була досягнута згода про подальше поглиблене вивчення цієї проблеми істориками двох країн. А 13 листопада Департамент інформації і друку РФ визнав, що «масовий голод початку 30-х років був дійсно багато в чому обумовлений політикою тодішнього керівництва Радянського Союзу». «Втім, абсолютно очевидно, що проводилася вона не за національною ознакою. Всім нам слід було б більш зважено ставитися до таких складних і болючих питань нашої спільної історії, не допускати їх політизування», – говориться в коментарі.
Керівник прес-служби МЗС України Андрій Дещиця на брифінгу у вівторок заявив, що «Сам факт того, що тон цього коментарю є більш прихильним, ніж попередній коментар, говорить про те, що розмови між українською і російською стороною велися не даремно».
До речі, за даними соціологічного дослідження Київського міжнародного інституту соціології 26% опитаних вважають, що голод був направлений тільки проти українців, а 61% - що голод був направлений проти всіх жителів України, незалежно від їх національної приналежності.
Київський міжнародний інститут соціології проводив дослідження 8-14 вересня 2006 року за участю 2012 респондентів віком старше 18 років у 24 областях України і в Криму. Соціологічна похибка не перевищує 3-4%.
За даними різних істориків в Україні у 1932-33 роках від голоду померли від 3 до 8 млн. людей. Нагадаємо, восени 1932 року в Україні і на Кубані у тих, хто не виконав хлібозаготівельний план, тобто у переважної більшості селян, запаси продовольства (худоба і птиця, а також незернові продовольчі продукти тривалого зберігання) були конфісковані. В результаті голод переріс в голодомор. Подібної конфіскації незернового продовольства, тобто терору голодом, в інших регіонах СРСР не спостерігалося.
А з 1934 року почалися депортації малих народів і національних меншин, що населяли одну шосту частину суші: поляків, татар, прибалтів, чеченців і т.д. Росія також не завжди погоджується, що геноцид мав місце і в цьому випадку.
