У суботу, 11 листопада, НСНУ з другої спроби все-таки вдалося провести з'їзд. Правда, цього разу без почесного голови – Президент вирішив, що його підопічні цього разу й самі зможуть навести лад у своїх лавах. Понадіявся гарант, а дарма.
З самого початку з'їзду атмосфера в залі засідання була неспокійною. Главі ради партії Роману Безсмерному довелося поморочитися з делегатами: то вони перебивали його промову криками з місць, то голосували за порядок денний не мандатами, а запрошувальними, то вимагали скоротити процедурний процес. Врешті-решт, Роман Петрович вийшов на трибуну і відзвітував про діяльність голови і Ради партії НСНУ. Говорив не довго і, в основному, про минуле. Аналізував, чому ж партія Президента на виборах-2006 зайняла третє місце, а не прогнозоване друге або, як хотілося б, перше. Назвав результати виборів «холодним душем» як для політиків, так і для соціологів. Причинами ж низького результату, на думку Безсмертного, стали черги на виборчих дільницях, розбалансованість деяких штабів і їх низький рівень роботи. Та і робота з виборцями була проведена недостатня. Звичайно, керівництву НСНУ довелося «орати» у владі, тоді як Леді Ю роз'їжджала регіонами (в деякі навіть по кілька разів заглядала) і все розказувала, наскільки краще простим людям при ній жилося, і буде житися. Правда, це вже в минулому. А майбутнє, на думку Безсмертного, за потужними партіями, які в змозі реалізувати інтереси виборців. Практично прямим текстом: давайте, мовляв, товариші, працювати на благо і рейтинг себе любимих.
Прийшов підтримати «демократичні ідеї» і міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Правда, як гість. Сам же в цьому журналістам і зізнався: не хоче він очолювати НСНУ, хоча пропозиція від керівництва партії була. У нього інші турботи: прийшов «польовим товаришам» розповісти свій план об'єднання демократичних партій і організацій в єдине ціле. «Необхідно відкинути партійний егоїзм і визнати, що немає жодної самостійної демократичної партії в Україні . До кінця року варто ухвалити рішення демократичних партій і організацій про можливість об'єднання. Якщо цього не розуміють вожді і вождики, то хай це рішення ухвалюють ті чесні оптимісти, які цього хочуть найбільше», - говорив з трибуни головний міліціонер країни. Закликав зупинити номенклатурні інтриги і в лютому (після Різдва) в усіх областях провести загальні збори партій і організацій, на яких шляхом «Чорної ради» вибрати керівництво нової демократичної сили. І другові своєму, Роману Безсмертному, пораду дав: «Знімай краватку, сідай в штабний вагончик і керуй цим рухом, Романе Петровичу, тому що ти є основою цього руху». Після чого міністр і з журналістами поспілкувався, хоча перед з'їздом сахався від них, як від біса. «У моєму плані, який я, будучи гостем, запропонував своїм друзям по революційній боротьбі за демократію, ключовою є організація внутріпартійних плебісцитів по об'єднанню і обранню нової лідерської команди, - роз'яснював Юрій Віталійович, - Я не маю на увазі ініціації перевиборів. Час на все прийде». В це об'єднання міністр запропонував ввійти «Нашій Україні», а також партіям, що не пройшли до парламенту - «Реформи і порядок» і «Порі». Не забув і про своїх недавніх «братів» - соціалістів. «Я готовий бачити своїх друзів з СПУ, які знову будуть демократами», - не зміг відповісти про прощення «іуд Луценко». Є місце в цьому демократичному союзі і для Юлії Володимирівни і її підопічних, в усякому разі, міністр був би радий їх приєднанню. І, на завершення, він в черговий раз гордо заявив, що не збирається у відставку – не хоче свій «окоп» здавати політичних опонентам.
Але, окопи окопами, а обід по розкладу – в дві години в роботі з'їзду була оголошена перерва, щоб делегати встигли переварити не тільки інформацію, що прозвучала з трибуни, але й їжу. Після чого «пристрасті за демократією» продовжилися. Зрештою з'їзд обрав новий склад ради партії, до якої ввійшли 214 членів, хоча раніше їх було на порядок менше – 185. Пізніше один з «вибраних» Микола Катеринчук розповів пресі, що він задоволений цим рішенням. «Це максимальне рішення, яке можна було прийняти», - сказав він і додав, що справа залишилася за невеликим – переконати суспільство в тому, що НСНУ обновилася. Вийде це у «нашоукраїнців» чи ні, покаже час. Але «партія імені Президента» не розкололася і, судячи з усього, ще не один раз здивує стомлений від політичної нестабільності і кулуарних інтриг народ.
