В минулому Сергій Головатий – двічі міністр юстиції України. Він встиг побути «керманичем української юриспруденції» за часів правління і Леоніда Кучми, і його наступника Віктора Ющенка. Сьогодні Сергій Петрович – президент Української правничої фундації і народний депутат, член фракції «Наша Україна». Проте про своїх «однофракційників» - колег з НСНУ говорити відмовляється. З етичних міркувань. Мовляв, що відбувається в партії – це їхня внутрішня справа, самі нехай і розбираються. Будучи все ще «безпартійною галушкою», Головатий не приховує, що готовий вступити в партію. Просто «фінансово-політичні проекти» під виглядом політичних сил його не цікавлять.
В інтерв’ю кореспонденту ForUm’y нардеп розповів, якою бачить «свою» партію, як буде поводити себе в парламенті, чому не хоче отримати «міністерський портфель» в «тіньовому» уряді і хто винен в гальмуванні справи Гонгадзе…
- Сергію Петровичу, «помаранчеві» міністри написали заяви про звільнення. Ви будете голосувати за їхню відставку?
- Відставка – це добровільна дія особи, і цю добру волю ніхто не має права заперечити. Адже мова йде про право міністра на відставку…
- Але якщо більшість депутатів не підтримають цю ініціативу…
- Це може статися. Але таке відбудеться тільки в Україні. Адже коли людина пише заяву про звільнення – це її воля. Вона не може чи не хоче працювати на посаді через ті чи інші обставини. Не має значення, через які.
Тому голосування у Верховній Раді стосовно добровільної відставки – це формальна процедурна дія. Це не питання політичної відповідальності. Тут ніхто не повинен взагалі натискати кнопку «ні». Інакше це буде абсурдна ситуація, яка матиме унікальний вияв тільки в Україні, де дуже багато чого унікального, що суперечить логіці та здоровому глузду.
- Складається враження, що заяви були не добровільні, а написані під тиском…
- Але в такому випадку міністр має вийти на трибуну і сказати: «Вибачте, шановні депутати, прошу не приймати мою відставку, бо на мене був тиск». Тоді буде нормально. Але коли він про це не говорить, виходить, що заяву він написав добровільно.
- Богатирьова і Зварич заявляють, що переговори щодо створення широкої коаліції можуть відновитися…
- Інша справа, якщо «міністерські портфелі» - це предмет торгу. Тоді треба сказати: «Ми торгуємо». У нас і в парламенті, і в Кабміні досі Бессарабка. Тоді інша справа. Не треба ставити питання у порядок денний сесії, бо ще ідуть торги. Ще щось продається і купується. Хтось собі щось виторговує. Політикам треба бути чесними в цій ситуації.
- Чи можливий ще варіант широкої коаліції?
- Це питання партій та їхніх лідерів, що ведуть торги.
Скажу одне. Коли ми прийняли 28 червня в 1996 році Конституцію, я був міністром юстиції. До її прийняття існував Конституційний Договір, який дозволяв бути на посаді міністра юстиції і бути народним депутатом. Я поєднував ці дві посади. Але Конституція «сказала» про несумісність перебування одночасно в статусі міністра і депутата.
Двадцять дев’ятого червня я написав Президенту Кучмі заяву: «Прошу в зв’язку з несумісністю перебування на посаді прийняти мою відставку». Кучма написав резолюцію: «Відставку не приймаю». Отже, неприйняття відставки означало, що він дає згоду, щоби я перебував на посаді міністра юстиції. Тому в той же день я написав до Верховної Ради заяву про дострокове припинення моїх депутатський повноважень. На першому ж пленарному засіданні вранці Мороз поставив на голосування мою заяву про складення повноважень. Все. Справа припинилася. Не було ні торгів, ніякої обумовленості, що я колись подам, коли хтось вирішить, чи буде в опозиції. Все було дуже швидко і чітко. Це норма поведінки міністра юстиції.
- Щодо Кучми. Як у Вас складалися з ним стосунки?
- Нормально. Дуже добре.
Він завжди мене приймав. Ми зустрічалися не рідше ніж раз на місяць. Коли були екстрені ситуації, то у нас був «прямий зв'язок» і я мав можливість зустрічатись з ним частіше.
- А з Ющенко?
- Складніше.
- Чому?
- Мабуть, інший підхід. Складності були через інтриги в Секретаріаті.
- «Прямий зв’язок» був?
- Був. Але через службу охорони, яка піднімала слухавку і з’єднувала з Президентом, було все набагато складніше.
До речі, був випадок, коли влітку розпалася «помаранчева» коаліції і була сформована антикризова, я написав заяву про відпустку, прем’єр її підписав, і треба було узгодити це з Президентом. Я з ним по телефону домовився про зустріч. Він сказав, щоб я прийшов до нього на десяту ранку. Я прийшов. Мене спецслужби не пустили в приймальню Президента. Я просидів в приймальні заступника голови Секретаріату десь три години. Але навіть служби заступника голови не могли зв’язатися з Президентом, щоб поінформувати, що я чекаю, як ми і домовилися. О першій годині було засідання Кабміну, куди я поїхав. Таким чином, до своєї відпустки я не потрапив до Президента.
- А після?
- Вже був новий уряд. І мені з Президентом так і не довелося поговорити.
- Давайте повернемось до парламенту. Незалежно від того, приєднається «Наша Україна» до коаліції чи ні, де буде Сергій Головатий? В опозиції?
- Я буду в парламенті. Я буду відповідати за напрямок, який я очолював в міністерстві, – питання правової політики, прав людини, функціонування судової системи, кримінальної юстиції і так далі.
Якщо я буду голосувати «за», то я підтримую той документ, який внесений на розгляд, якщо «проти» - то я в опозиції до того, як це питання пропонується вирішити.
- Уже було кілька заяв стосовно намірів створити «тіньовий» Кабмін. Спочатку про це говорила Юлія Тимошенко, потім і «Наша Україна»…
- Це популізм і дитяча гра. «Тіньовий» Кабмін, як інститут, існує в класичній парламентські моделі – британській. Там навіть конфігурація сесійної зали парламенту складена не за континентальним типом. Сесійна зала парламенту Англії – це «футбольне поле». Коли виступає лідер більшості – прем’єр-міністр, його критикує лідер меншості, яка в опозиції. Якщо виступає міністр юстиції від правлячої партії, то його критикує міністр юстиції тіньового уряду. Це англійська традиція.
Цього немає в парламенті Франції, форма якого – «циркова арена». Парламентарі розмістилися по півколу зліва направо – ліву частину зайняли «червоні», а праву – консерватори. Звідти пішла така традиція розміщення в сесійній залі, яка присутня у нас. І французькі традиції не призвели до утворення «тіньових» урядів.
У нас іде становлення парламентаризму, я б сказав, з українською специфікою – багато речей відбувається всупереч логіці, здоровому глузду. Тому не потрібно гратися у «тіньові» уряди, коли ми не можемо з’ясувати, хто така коаліція і хто уряд, коли в ньому самому є опозиція, бо він не є однорідним, коли певна партія в опозиції до уряду, а її лідер є членом уряду і заявляє, що він не залишить уряд...
Взагалі, не треба вигадувати «українського колеса», а треба просто брати накопичений людством, а особливо європейцями досвід, який уже себе випробував, і користуватися ним.
- Все ж таки, якщо Тимошенко буде спроможна створити «тіньовий» уряд, Ви приймете з її рук портфель міністра юстиції?
- Ні. В сукупності двадцять дев’ять місяців, впродовж яких я був міністром юстиції, – це був період конструктивної роботи, опрацювання конкретних речей з метою їх реалізації, тобто практичного втілення в українському політичному житті. Решта років – це була опозиція, «тіньовий» варіант, критика. Бути й надалі тільки критиком – дуже мало. Тому витрачати час на ці ігри я вже не буду.
Якщо ми хочемо дійсно конструктивної роботи коаліції і опозиції, то в Україні має бути запроваджено те, що є практично в усіх європейських парламентах, – щотижнева година запитів і запитань до уряду. На трибуну має вийти прем’єр, лідер опозиції та представники всіх фракцій повинні його запитувати. Або якщо мова йде про конкретне питання, наприклад по міністерству юстиції, то міністр юстиції має вийти на трибуну і відповідати на запитання представників опозиції, виступаючи в прямому ефірі, щоб усе суспільство це чуло й бачило.
Тим більше що зараз ідуть спекуляції навколо закону про опозицію. Це знову ж таки «українське колесо», бо всі права і гарантії опозиції зазвичай виписуються в регламенті. І ніде, окрім однієї країни – Португалії, немає закону про опозицію. Але португальський закон приймався на зламі, коли там відбулися зміни і була скинута військова диктатура, тому негайно потрібно було закріпити в законі певні гарантії опозиційної діяльності, причому не тільки парламентської, а в першу чергу позапарламентської.
А у нас уже 10 років Конституція, яка гарантує будь-які свободи і права. То який ще треба закон про опозицію?!
- Тобто Ви не будете голосувати за закон про опозицію?
- Ніколи. Він не потрібен. Коли я був міністром, ми провели засідання робочих груп, піднімали це питання на Національній комісії із зміцнення демократії і утвердження верховенства права. Ми прийшли до того, що він не потрібен. Навіщо дивувати світ? Навіщо бути в Європі «білою вороною»?!
- Ще на розгляді є закон про Кабінет Міністрів України...
- Є такий. Він був опрацьований нами, коли я був міністром юстиції. Я думаю, він вийшов непоганий.
Головне, що мені вдалося провести через цей закон, – скасувати всі пільги і привілеї. Це була моя принципова позиція: що міністр не повинен мати жодних пільг, жодних переваг в порівнянні з громадянами України, крім того, що йому вимагається за посадою. Це службовий автомобіль та плюс службова квартира, якщо він некиянин, на час перебування на посаді.
- Тоді повинен бути і закон про Президента…
- Він так само потрібен. Повинні бути всі інституційні закони про органи влади. Судову владу нам вдалося узаконити. Але у нас і досі нема законів про Кабінет Міністрів, про Президента. І в нас, врешті-решт, так і не було прийнято закону про регламент. Але регламент зараз прийнятий як постанова ВРУ. Це наслідок конституційних змін, які набули чинності з першого січня. Хоча в Конституції все ж таки залишилася стаття, що всі органи української влади, їхній статус і повноваження визначаються законом (показує статтю шосту Конституції України – ред.).
Якби був закон про регламент, то не потрібен був би закон про опозицію.
- Ви з дев’яностого року вважаєте себе «безпартійною галушкою». Не думаєте змінити статус?
- Я думаю змінювати статус.
Я брав участь у заснуванні Народного Руху України ще з 1989-го року і був в його складі до перетворення його на партію. І не вступив в партію Рух, і не вступив в жодну партію, яка з нього вийшла.
В «Дзеркалі тижня» є стаття з нагоди сімдесятиріччя Івана Драча, де наведені дуже влучні його слова: «Навіщо українцям вороги, коли вони самі собі вороги?!».
Зараз немає такої партії, де я міг би зайняти місце. Зараз партії – це бізнесові, фінансово-політичні проекти.
- Якою повинна бути партія, щоб до її складу увійшов Сергій Головатий?
- Партія, де була б присутня суто ідеологічна основа діяльності, а не корпоративні, чи особисті, чи бізнесові інтереси. Такої партії немає.
- А чому Ви приєдналися до фракції «Наша Україна»?
- Я був включений до списку виборчого блоку «Наша Україна» як безпартійний. Тому за наслідками виборів я автоматично є членом фракції «Наша Україна» в парламенті.
- Але багато з чим не погоджуєтесь?
- Так. Ми різні з багатьма, особливо з тими, хто складає ядро партії. Але це їхні партійні справи. Я не хочу в це втручатися. Я бачу багато непрофесіоналізму, зокрема в юридичних питаннях. Тому я не можу бути там, де є непрофесіонали, непослідовні люди, або де є політична кон’юнктура, яка заміняє професіоналізм і чесність в політиці.
- Ви, як член слідчої комісії з питань розслідування обставин і причин загибелі журналіста Георгія Гонгадзе, возили зразок таращанського тіла на експертизу до Німеччини. Так все ж таки, таращанське тіло – це Георгій Гонгадзе?
- Українська влада цього не довела. Через той процес, який відбувається в Київському апеляційному суді, що є фарсом (як і слідство), намагаються легалізувати визнання того, що це так. Але в матеріалах справи немає стовідсоткових доказів цього. І це сказала мати Гонгадзе. Вона чітко пояснила, що у слідства були всі можливості порівняти ДНК того тіла з ДНК сухої крові, яка була визначена як така, що має спорідненість з кров’ю матері.
У зв’язку з тим, що влада вперто не хоче робити порівняння ДНК того тіла, яке лежить в морзі, і ДНК сухої плями крові, то виникає головне питання: чому влада не хоче цього зробити?
- Але Ющенко неодноразово заявляв, що для нього розкриття вбивства Гонгадзе – справа честі…
- Але Ющенко не є органом слідства. Він не несе професійної відповідальності за слідчі дії. Її мають нести слідчі, які розслідують справу.
А політичні дії вже мають робити ті органи, які є політичними, – Президент і парламент, які призначають і звільняють з посади Генерального прокурора, який наглядає за досудовим слідством.
- Чи буде розкрита справа Гонгадзе?
- Ніхто не передав до суду матеріалів про замовників вбивства. Це має бути одна справа. Вона не повинна бути «розчленована». Її «розчленували», щоб не дати можливості встановити істину у справі зникнення журналіста Георгія Гонгадзе. Це відбулося за перебування на посаді Генерального прокурора Святослава Піскуна.
- Сергію Петровичу, у Вас дуже багато роботи. Як Ви відпочиваєте?
- Відпочиваю дуже мало і як вдасться. У зв’язку з великим навантаженням на нервову систему дуже хочеться тиші и поменше цивілізаційних шумів і впливів під час відпочинку.
Я дуже часто влітку виїжджав на Північ, у Швецію, в Фінляндію – в ліс, на річку, на озеро, де немає українського телебачення, українського радіо, українських політиків, цивілізаційних подразників, а є звірі, які ходять і не бояться людей. Бо їх там ніхто не ображає.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом