За давньою традицією картину спочатку подивилися представники масової інформації.
Візуально сіра, але яскрава, по суті, документальна стрічка тривалістю годину двадцять очаровувала своєю щирістю і болем. Люди, які вижили в ті нещасливі 1941-1942 роки, розказували в інтерв'ю, як їм вдалося врятуватися від неминучої загибелі або допомогти вижити своїм друзям-євреям.
Віктор Пінчук розказав журналістам, що ідея створення фільму в нього народилася миттєво під час перегляду «Піаніста» більше двох років тому. Після чого він зустрівся із Стівеном Спілбергом під час зйомок «Війна світів». За словами Пінчука, умовляти кінорежисера не довелося, оскільки він «загорівся» ідеєю, та й сам розказав про Голокост набагато більше, ніж знав зять Кучми.
За його словами, було зібрано більше 52 тис. свідчень людей, які вижили в результаті Голокосту, і тих, хто допомагав їм вижити. А затрачено на фільм - близько мільйона доларів.
Український бізнесмен відзначив, що проект значно ширший, ніж фільм. «Фільм – це початкова точка цього освітнього проекту», - пояснив Пінчук і додав, що «Назви своє ім'я» поступить у кінопрокат, буде показано по телебаченні, а також у школах і університетах.
Пінчук признався, що його, як людини, просто фізично могло не бути, оскільки під час Другої світової війни його предкам вдалося евакуюватися з Києва і не стати жертвами Бабиного Яру.
Стівен Спілберг був більш емоційний у своїх висловлюваннях. Міркував про толерантність, виховання. Пояснював, що людська ненависть починається від страху і від того, що люди не розуміють один одного.
Аналізуючи фільм, «світова легенда» кінематографа признався, що «Назви своє ім'я» - один з найприголомшливіших фільмів, які йому доводилося бачити. Спілберг підкреслив, що документальний фільм залежить від артистичного таланту режисера (в даному випадку – Сергія Буковського). Він переконаний, що молодь повинна побачити найстрашніший злочин з історії людства.
Спілбергу добре знайома українська культура. Його предки – з України. Але відвідати нашу країну в нього вийшло вперше. «Я вийшов з літака і сказав «Я вдома!», - прокоментував він свій приліт.
Режисер признався, що вранці відвідав Бабин Яр, і був зворушений. Йому було важко візуально сприймати місце розстрілу, оскільки епіцентр, де відбувалася ця дія, знаходиться під метро. «Мені було важко уявити, як це місце виглядало 60 років тому», - відзначив Спілберг.
У свою чергу режисер картини Сергій Буковський лаконічно пояснив, що перед зйомками з боку продюсерів йому було поставлено 2 умови: фільм повинен бути заснований на свідченнях очевидців і повинен бути таким, яким його бачить сам Буковський.
Після завершення прес-конференції журналісти змогли поспілкуватися і з головними діючими особистостями фільму. В інтерв'ю кореспонденту ForUm’у одна з учасниць картини Ірина Максимова з Тернополя розказала, що відразу погодилася зніматися у фільмі. «Мені хотілося, щоб ця подія була десь освітлена», - пояснила вона свій вчинок.
Максимова розказала, що в 1941 році її батько прийняв в їх дім сім'ю євреїв, яких довелося приховувати дев'ять місяців. А умови були не з кращих – дім знаходився на території німецького підприємства, де працював батько. Та й люди запитували, навіщо сім'ї з шести чоловік стільки їжі. Довелося завести худобу, щоб якось виправдати кількість їжі. Але найжахливіше, що ця сім'я євреїв одного прекрасного дня виїхала, навіть не залишивши листівки чи записки. Ось така була «вдячність».
А після восьмої години картину показували українському бомонду. В залі зібралися члени уряду, народні депутати, зірки кіно і естради, а також Президент України Віктор Ющенко, його попередник (свекор Пінчука) Леонід Кучма, Прем'єр-міністр України Віктор Янукович і Голова ВРУ Олександр Мороз. Їм належало подивитися на Голокост по-новому.
