Василь Цушко: «Коса Тимошенко – це фальш!»

Народний депутат України, лідер парламентської фракції СПУ Василь Цушко відомий своєю прямотою. Про нього часто кажуть: «людина, яка називає речі своїми іменами».

В інтерв'ю кореспонденту ForUm’у Цушко розказав, що у можновладців «від любові до ненависті – один крок», висловив свою думку щодо вбивства відомої опозиційної журналістки Росії і нагадав про епатажність Тимошенко.

- На останньому засіданні Кабміну Прем'єр-міністр України Віктор Янукович дякував «оранжевим» міністрам за їхню активну роботу і висловлював задоволення їхньою роботою, а раніше прем'єр лаяв цих міністрів і загрожував відставками. Чому, як Ви вважаєте, прем'єр демонструє таку різку зміну в поведінці?

- На першому засіданні Кабміну він говорив, що члени уряду повинні працювати як команда, він не загрожував. Він сказав: «Хлопці, в якій би ви партії не були, ви члени Кабінету Міністрів!» В моєму розумінні він сказав, що ми повинні працювати в команді, в коаліційному Кабінеті Міністрів незалежно від того, яка це партія: «Наша Україна», комуністи, соціалісти, регіонали чи безпартійні.

Кожен член уряду має право висловлювати свою думку, коли йде обговорення питання. Кабмін – це колегіальний орган, який ухвалює рішення голосуванням, і якщо ухвалено рішення більшістю, ти зобов'язаний його виконувати. Тоді існує вертикаль виконавчої влади, існує влада, існує дисципліна в країні.

Янукович дещо суперечливо оцінив роботу міністрів, тому що в будь-якій роботі, де існують конкретні обов'язки, особливо у виконавчій владі, від любові до ненависті один маленький крок, тому що у кожного міністра дуже багато обов'язків, та й відповідальність за всю країну. Наприклад в Криму все добре, і за це його похвалили, а в Київській області щось погано, і за це міністра лають. Це робота така. Якщо не шукати політичного підгрунтя, то до цього треба ставитися спокійно, як в реальному житті.

- Недавно Юрій Ключковський напівжартома-напівсерйозно сказав, що якщо парламент скасовує свої ж попередні рішення, то він, як депутат, готовий ініціювати голосування за скасування політреформи.

- Я можу попередити тих, хто грається із скасуванням конституційної реформи: є тіло Конституції, яке не дозволено нікому ревізувати. Вдосконалення Конституції необхідне. В цьому я підтримую і Ключковського, і будь-якого народного депутата, який говорить, що її потрібно вдосконалювати, оскільки все-таки Основний Закон приймався в 1996 році в результаті компромісу між політичними силами. У 2004 році в дуже критичній і напруженій обстановці в країні приймалася політреформа, як компроміс.

- Чому недопустима ревізія?

- Скасування конституційної реформи – це скасування результатів президентських виборів: третій тур скасовується і таким чином ми впадаємо в хаос. Не можна жити минулим, треба жити майбутнім, а значить треба вдосконалити Конституцію. З цим я згоден і буду підтримуватиму будь-яке вдосконалення заради того, щоб це був законопроект, що прагне ідеалу.

Зараз відчувається, що в Україні треба провести реформу, щоб владу віддати сільській раді і голові, селищній раді і голові, і міській раді і голові. Не районним радам і не обласним радам.

А то у нас начальники обласного рівня і районного вважають, що ось зараз буде реформа і нам віддадуть владу. Ні, хлопці, не вам! Ідуть губернатори – приходять облвиконкоми з повноваженнями координації між громадами. Вони думають, що владу заберуть з центру і віддадуть їм. Ні, узурпації в цьому плані не повинно бути, повинно бути самостійне самоврядування. В цьому суть конституційної реформи.

- Юлія Тимошенко подала на розгляд парламенту законопроект про скасування пільг для народних депутатів. Чому його не підтримали?

- Тимошенко продовжує передвиборчу кампанію, зрозумівши, що вона не увійшла до виконавчої влади. Вона грається для того, щоб ті бабусі, які її підтримують, її не забули. І вона гратиметься стільки, скільки схоче, допоки буде в опозиції.

Мало того, будучи при владі, вона теж грала в популізм. Це її коник і вона це зрозуміла! Вона не займалася популізмом, коли заробляла гарні гроші. А зараз, коли є гроші, чого не гратися? Ось цим і займається Юлія Володимирівна.

Проте соціалісти проголосували за скасування пільг депутатам. Ми завжди були за обмеження необгрунтованих пільг. Ми проголосували і за перший, і за другий законопроекти, але не всі бютівці проголосували.

- Як думаєте, чи проголосує парламент за скасування депутатської недоторканності?

- Особисто я виступаю за її обмеження.

Завважте, що у нас з охороною ходить той, хто багато вкрав і боїться, що у нього вкрадене відберуть. Я, наприклад, нічого не крав і не ходжу з охороною. Недоторканність потрібна тим, хто багато накрав і без цієї недоторканності його можуть спитати, де взяв накрадене. Ми ж виступаємо за обмеження недоторканності тільки в обсязі парламентської діяльності.

Пригадайте, коли Кучма арештовував Юлію Володимирівну, як вона виступала за недоторканність! А сьогодні вона каже, раз демократія в країні, так давайте скасуємо недоторканність. Я не хочу ні тієї крайності, ні іншої. Давайте ми встановимо один раз і назавжди недоторканність за парламентську діяльність, як це прийнято у всіх демократичних країнах світу. Ви теж маєте маленький, але все-таки імунітет журналіста, який передбачає, що за виконання свого професійного обов'язку вас не повинні тягати по судах. Те ж саме повинно стосуватися і депутата.

А якщо знімати недоторканність, то і з суддів, і з Президента, щоб всі були на одному рівні, а не тільки кричати. Я до таких політиків ставлюся дуже скептично, з великою іронією і з недовірою. У тому числі і до Тимошенко.

- Ви торкнулися питання недоторканності журналістів. В цьому контексті хотілося б почути Вашу думку з приводу вбивства московської опозиційної журналістки Ганни Політковської. Цю трагедію уже називають російським варіантом «справи Гонгадзе». Багато хто думає, що це вбивство, як і «справа Гонгадзе», ніколи не буде розкрите до кінця...

- Я думаю, що вища влада в Росії аж ніяк не була зацікавлена в тому, щоб загинула ця журналістка, але ті, хто хотів насолити цій владі, насолили сповна. Адже всі знали, що вона пише про Чечню, всі знали, кого вона персонально критикує, і я думаю, що це глибоко спланована пекельна схема, за якою просто позбавили людину життя, щоб грати у великій політичній грі. Це одна з версій.

Навколо тих, хто при високій владі, бігає стільки шакаленят, які хочуть вислужитися перед владою! Вони могли це зробити, коли начальник і не чекав і не знав цього. Це друга версія.

Третя версія: можливо, що це той же хід, що і з Гонгадзе. Я думаю, що одна з трьох версій має право на життя.

Здається, сьогодні справа честі для влади Росії - розкрити це вбивство. А ось чи зможуть вони його розкрити? На жаль, замовлені вбивства будь-яких людей: політиків, журналістів, бізнесменів – на пострадянському просторі це найбільш «висячі справи», як їх називають правоохоронці. Ці справи якраз не розкривають, а якщо й розкривають, то знаходять виконавців. Але я ще не чув, щоб замовників судили. На жаль, ці замовники живуть, в політику лізуть і стають лідерами.

- Як ви особисто розцінюєте перехід «Нашої України» в опозицію» і недавню заяву першого заступника голови політвиконкому «Нашої України» Ігоря Жданова про те, що вони повинні раніше за БЮТ створити «тіньовий Кабмін»? Це вже свого роду розкол ще не створеної об'єднаної опозиції?

- По-перше, не буде об'єднаної опозиції, тому що одна партія затіняє другу. Можуть бути узгоджені дії і голосування, якась конфедерація теж можлива, але об'єднаної опозиції не буде, оскільки це дві самостійні політичні сили.

Я не проти створення «тіньового» Кабінету Міністрів. Його створення означає, що членів цього Кабміну повністю допускають до інформації в міністерства, до участі в розробленні будь-якого нормативного акту виконавчої влади на кожній стадії розроблення і дають можливість критикувати владу. Але це такий рівень демократії, який не існує навіть в країнах Європейського Союзу. Крім того вони вимагають фінансування з бюджету, але його поки що не буде, нам далеко до цього.

- Нещодавно члени фракції «НУ» висловлювалися за прийняття Універсалу національної єдності як закону. Коаліція піде на це?

- Універсал національної єдності не може бути прийнятий як закон. Можуть бути прийняті як закон, згідно з Конституцією, основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики. Універсал, його мета і напрямки можуть бути закладені в цей законопроект. Над цим документом зараз працюють фракції СПУ, Регіонів України, КПУ, в цій роботі бере участь і уряд. Хай до них приєднається «Наша Україна» і БЮТ. Якщо ми розробимо такий законопроект, то він буде прийнятий, а Універсал - це декларація про наміри, це акт про перемир'я після «холодної війни», яка йшла між політичними силам, Заходом і Сходом, між двома Вікторами. Цей акт передбачає, «хто повертає полонених, хто розміновує поля, хто знімає огорожі». Після підписання акту про перемир'я укладається мирний договір. Так от мирний договір – це основні напрямки зовнішньої і внутрішньої політики.

- За деякою інформацією, міністр закордонних справ України Борис Тарасюк рекомендував нашим дипломатам розмовляти як на роботі, так і вдома тільки українською мовою. Тим, хто не виконає цю директиву, Тарасюк загрожує звільненням.

- Я думаю, що це хтось пожартував. Тарасюк розумна людина, а це схоже на першоквітневий анекдот. Це ж несерйозно, це ж порушення прав людини! На роботі – будь ласка, а вдома я хоч на вухах буду ходити. Вам яке діло? В найбільш мракобісні часи такого не було! Не вірю!

- А як Ви можете прокоментувати те, що Тимошенко недавно подарувала своє намисто Кушнарьову?

Василь Цушко: Юлія Володимирівна – політик епатажного типу. Я впевнений, що намисто, яке потрапило в руки журналістів, це не те, що було на ній одягнене. Це була заготівка. Ті політтехнологи, що крутяться навколо неї, не дарма їдять свій хліб. Вони відпрацювали красиво – нема питань, але все було підготовлено.

Я радив би більше не чіпати нічиї атрибути одягу і прикраси, а то ми дійдемо до такого, що роздягнуться повністю. А журналістам про це треба писати, адже ви розбираєтеся в тому, хто як одягається: хто в дорогому магазині, а хто на київському ринку.

Тимошенко тим і відрізняється від «донецьких», що вони хоч не приховують, що багаті, а вона вдає, що вона бідненька і скривджена. Ну не фарисействуйте, Юліє Володимирівно! Скажіть: «Так! Я свого часу стільки заробила з Павлом Івановичем Лазаренком, що я зараз можу гратися в демократію і розказувати бабусям, як я їх люблю». Нема питань! Я хотів би, щоб ті, хто тоді заробив ці гроші, подарували б їх дитячим будинкам і сказали б: «жити далі тільки на зарплату!». Але вони ж цього не роблять, а казки розказують.

У пресі пишуть, що Тимошенко подарувала Лазаренку 162 мільйони доларів (показує число однієї з українських газет – ред..). Так хай вона, якщо це правда, поверне їх народу. Давайте пригадаємо, як зросли ціни на цукор, на бензин і на м'ясо при прем'єрі Тимошенко. Забули? А зараз знову: «Я за вас, люди добрі!» і сльозу пускає.

Я розумію, що вона досконало оволоділа риторикою, подачею інформації, мімікою, ще й коса і плаття а-ля 50-ті роки, і виглядає вона красиво, але це ж все фальш! Де її дочка живе? В Лондоні. Де вчилася дівчинка? В Лондоні. А є ті, які не вчилися в Лондоні, тому що у їхніх тат не було мільйонів, зароблених на газі, тобто отриманих з кишень зубожілих громадян України.