Не дивлячись на перевиконання плану з видобутку вугілля, рівень доходів більшості шахт Луганської області не дозволяє в повному обсязі розраховуватися за матеріали, обладнання, послуги і своєчасно виплачувати заробітну плату.
Як повідомляє прес-служба Луганської ОДА, про це йшлося на галузевій раді паливно-енергетичного комплексу при Луганській облдержадміністрації за участю керівників вугільних підприємств області і представників банківських структур.
На нараді наголошувалося, що за 6 місяців поточного року вугільними підприємствами області видобуто 13 млн. 324,8 тис. тонн палива - 116% від планового завдання. Проте, за словами учасників зустрічі, у більшості шахт рівень доходів не дозволяє в повному обсязі розраховуватися за матеріали, обладнання, послуги, своєчасно виплачувати заробітну плату. За станом на 1 липня поточного року сума загальної заборгованості по заробітній платі становила 42,4 млн. грн., з них 36,2 млн. грн. – борги за поточний рік, передає «УНІАН».
За словами начальника паливно-енергетичного управління Луганської облдержадміністрації Ігоря Токарєва, дефіцитне фінансування технічного розвитку підприємств не дозволяє значно підвищити вуглевидобування і, відповідно, доходи від реалізації. Він повідомив, що основна частина бюджетних коштів виділяється з спецфонду, тому очікується в IV кварталі року, що не дозволить підприємствам ефективно їх використовувати.
Токарєв відзначив, що Кабінетом Міністрів України була прийнята постанва від 10 травня 2006 року, яким передбачалося залучення банківських кредитів у розмірі 208 млн. грн в I півріччі під гарантію майбутнього фінансування. Підприємствами були підготовлені всі необхідні документи, проте, кошти так і не поступили.
Як з'ясувалося на засіданні, банки побоюються видавати гірникам кредити під гарантії держави за цією постановою, оскільки вважають малоймовірним, що великі суми будуть дійсно погашені з держбюджету, як обіцяє Міністерство палива і енергетики. В той же час, банки готові кредитувати вугільні держпідприємства Луганської області напряму, під їх власні гарантії. Це торкається і кредитних ліній на технічне переоснащення, і кредитів на видачу поточної зарплати. За такою схемою вони вже працюють з більшістю ДП, серед яких „Луганськвугілля” „Свердловантрацит” і інші.
Токарєв заявив, що „глибока системна криза вугільної галузі, що почалася в 90-х роках, не дивлячись на ліквідацію найзбитковіших шахт, наразі не подолана” . Відсутня перспектива розвитку виробництва, оскільки немає чітких обсягів потреби вугілля в майбутньому. „Оптимізму додає тільки прогнозоване зростання попиту на енергетичне вугілля в результаті дефіцитності і дорожнечі газу”, - відзначив начальник управління ПЕК. Дуже застарілий шахтний фонд, зношений, в середньому, на 70%, не дозволяє без докорінної реконструкції говорити про можливість виходу на передові світові параметри видобутку не менше 2000 тонн/сутки і продуктивності праці не менше 50 тонн/місяць.
Токарєв відзначив, що “обсяги коштів, які виділяються гірникам з держбюджету, не можуть забезпечити якісне поліпшення ситуації, тому необхідно розробити і запровадити інші механізми з залучення інвестицій в галузь, у тому числі шляхом приватизації”.
В той же час, за його словами, можливість залучити необхідні ресурси шляхом повної або часткової (в результаті продажу частини акцій) приватизації шахт, які залишилися в держвласності, надзвичайно мала, оскільки більшість потенційно прибуткових шахт вже приватизована. Нині приватизацію можна провести відносно шахт, які мають близьку до нульової рентабельність, а це не більше третини від всіх діючих шахт. А гроші на реструктуризацію, не обов'язково ліквідацію шахт, що залишилися, так чи інакше має виділити держава, оскільки вона є їх власником.
При цьому Токарєв відзначив, що для забезпечення підготовки вугледобувних підприємств до приватизації або реструктуризації має бути проведений попередня робота на базі спрогнозованої Мінпаливенерго і Мінпромполітики потреби країни на подальші роки в енергетичному і коксованому вугіллі. У тому числі повинні пропрацювати технічні варіанти можливої реконструкції існуючих виробничих потужностей, проведена оцінка реальних запасів вугілля, зроблений техніко-економічний аудит технічних рішень з урахуванням реальних запасів по кожному родовищу. „На жаль, практики фінансування робіт такого рівня в Міністерства вугільної промисловості України не існує”, - відзначив начальник ПЕК-управління. Тому підприємствам необхідно самостійно вирішити питання про пошуки коштів на визначення власної стратегії розвитку.
