Мабуть, такої розгубленості в українській політиці, яка трапилася після бліцкригу ПР, КПУ і СПУ, не було давно. Якщо не ніколи. Абсолютно чітка розстановка сил після парламентських виборів-2006 змінилася масовим броунівським рухом.
Особливо в цій ситуації шкода Президента. Незважаючи на те, що він особисто загнав себе в тупик, вступивши після виборів в процес формування коаліції демократичних сил, саме йому зараз доводиться брати на себе відповідальність за подальшу долю країни. І дарма що набула чинності політреформа. І дарма що президентському кріслу «підрізали ніжки». Саме Віктор Ющенко «став всім».
Підніміть мені віка!
З відповідальними рішеннями у нашого гаранта Конституції завжди було не дуже. Достатньо пригадати, як він призначав в холодному січні-2005 прем'єра Тимошенко – дотягнувши до останнього, на трапі літака. Втім, і інші важливі рішення завжди даються главі держави дуже важко.
По суті, вся країна з нетерпінням чекала «години Х» - 25 липня, про яку і народні депутати, і сам Президент прогуділи всі вуха. Саме сьогодні, 25 липня, закінчилися 60 днів, які країна прожила без чинного уряду. Втім, чи дійсно складання повноважень Кабміном перед новообраною ВР було відставкою – це ще питання. Багато експертів і аналітиків невпинно твердять, що не було, а значить нема від чого відраховувати 60 днів. Або ж їх треба було рахувати від 10 січня, коли парламент відправив Кабінет Міністрів у відставку, яку, втім, Президент і прем'єр-міністр визнали неконституційною.
Як би там не було, 25 липня все ж таки чекали, як колись обіцяної дати кінця світу. Однак, як і передрікали скептики, сьогодні нічого не вирішилося. «Рупори» Президента дали зрозуміти, що глава держави ще не вирішив, призначати йому прем'єра чи ж розпускати парламент. У Верховну Раду Віктор Ющенко вирішив не приходити, не дивлячись на офіційне запрошення спікера Олександра Мороза. Та й взагалі взяв тайм-аут, пообіцявши, що ось до 2 серпня вже точно щось вирішить.
Отже, ось воно, розпуття Президента. Наліво підеш – будеш опозиційним Президентом при «біло-блакитному Кабміні» і «рожевому спікері». Направо підеш – виявишся главою держави, який розпустив цілком чинний парламент тільки тому, що йому не подобається колір його більшості (принаймні саме так коментуватимуть справу опоненти Президента).
Дорожня карта
А поки що вирішальний вибір не зроблено. Або ж зроблено, але це тримається в строгому секреті, щоб не зламати інтриги. Як кажуть, узяв паузу – тримай поки можеш.
Втім, швидше за все болісна пауза спричинена бурхливими політичними торгами. Вони теж тримаються в секреті, що навіть дивно, зважаючи на пристрасть «оранжевих» до гучних політичних скандалів. Однак, згідно з одним з витоків інформації, «Наша Україна» вимагає собі аж 10 міністерських посад. В обмін на які Президент відмовиться від крамольної ідеї розпуску Ради, а може навіть «вступить» «НУ» в широку коаліцію. За відомостями того ж джерела, Партія регіонів з таким нахабством не згодна і просить стримати апетити до 3-5 портфелів. І не найважливіших до того ж.
«Регіоналів» можна зрозуміти – не для того вони «кров проливали», щоб їхній прем'єр-міністр виявився «один в полі воїн» на фоні суцільно «оранжевих міністрів». З іншого боку, і Віктору Ющенку втрачати свій останній електорат, який вже точно не пробачить таке щільне єднання заклятих ворогів, є сенс не за «скориночку хліба», а за щось суттєвіше. Чи зуміють «біло-блакитні» і «оранжеві» знайти той самий горезвісний компроміс? На жаль, не факт. Можна передбачив, що піти на певні поступки «регіоналам» більш м'якому і толерантному Віктору Андрійовичу не дають «любі друзі», які хочуть або все, або нічого.
Найцікавіше те, що саме так в разі перевиборів до парламенту може і вийти. Я кажу про «нічого».
Рейтинги глави держави, а, значить, і партії «Наша Україна» (бо у нас, як у французів - «Партія – це я») котяться до нуля. Президентський рейтинг Ющенка уже опустився за планку 10%. А це значить, що партія «Наша Україна» навряд чи набере ті 14%, які змогла взяти на виборах в березні-2006. Зате перевибори ще більше зміцнять позиції лідера БЮТ, яка прибере до рук багато з того, що розгубив Президент завдяки своїй нерішучості.
Мабуть, повторні вибори можуть зіграти на руку главі держави тільки в тому разі, якщо «оранжеві сили» візьмуть – і об'єднаються. Однак, якщо чесно, поклавши руку на серце, хто з вас ще вірить в те, що «масове цілування» можливо? Хіба що тільки дрібні партії суміжного з президентським курсу, які дружно заголосили про єднання і порятунок нації.
Втім, для Віктора Андрійовича є, мабуть, і ще один позитивний момент від перевиборів – свої люди в Кабміні. Нинішній склад Кабінету Міністрів залишиться при владі ще чи не на півроку. Адже вибори, як відомо, в нашій країні справа не швидка. А півроку при владі це краще, ніж нічого, чи не так?
Втім, чи будуть перевибори – це теж ще питання. Віктор Андрійович не може не усвідомлювати, що, вкинувши країну в горнило чергових виборів, він прирікає себе на цілком обгрунтовані докори в безвідповідальності і особистій помсті. А як же тоді його особистий імідж «батька нації»?
Та й спікер сотовариші без бою не здасться. Він уже заявив, що Верховна Рада не змириться з рішенням Президента про її розпуск. За допомогою яких механізмів Сан Санич боротиметься з гарантом Конституції – поки що загадка. Однак «війна», можна передбачити, буде ще та.
Одним словом, тримайся, країно!
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом