Ольга Герасим’юк: «У мене є своя егоїстична мета...»

Народний депутат, член партії «Наша Україна» Ольга Герасим’юк не приховує того, що завжди була за об’єднання країни. Про те, як їй працюється в якості народного депутата, як розподіляє час на творчу та партійну роботу і як любить відпочивати, розповіла в ексклюзивному інтерв’ю кореспонденту ForUm’у генеральний продюсер телеканалу «1+1».

- Ольго Володимирівно, як Вам працюється в якості народного депутата? Ця робота виявилася саме такою, як Ви собі уявляли?

- Я йшла на ту роботу, яку я, звісно, добре собі уявляла. Проте зараз дуже непроста ситуація в Парламенті, може навіть настільки непроста, що цього не хотілось би навіть уявляти. Але я знаю свою мету. Моя мета записана в програмі Президента України «10 кроків назустріч людям», тому я дуже добре собі уявляю, чого я хочу – демократії в країні і свободи. І як би не поверталася історія, я, як кажуть, «вижу цель – не вижу препятствий».

- Не шкодуєте, що балотувалися в депутати?

- Абсолютно ні! Я навіть, уявіть собі, не переживаю, що «Наша Україна» програла вибори. Українська демократія дістала добрий урок, який, я сподіваюся, піде їй на користь. Шкода, правда, втраченого часу і багатьох надій і можливостей для тих, хто в неї повірив. Але я йшла на вибори, повторю, знаючи свою мету. Багато речей, які застосовувалися під час виборчої кампанії, були не моїм рішенням. Однак я особисто мала власну думку і з нею йшла до своїх виборців – а це мільйони моїх глядачів. У нас із ними давно знайдена спільна мова, маємо спільні теми – чи зустрічаємося в Донецьку, чи на Заході, чи на Півдні.

Мені немає про що шкодувати, тому що у мене є своя егоїстична мета. Я дуже хочу, щоб в Україні було не соромно жити. Не можна жити в дрімучому деспотизмі і мати своє окреме щастя. Я не можу, маючи добрі гроші, добру кар’єру, бути щасливою, коли я живу в країні, де попрані права й свободи, де страшно й треба згинати в покорі хребет, й сидіти тихо, й казати лиш те, що тобі дозволив хазяїн. Це рабство. І раб, що їде на мерседесі по розхлябаній вулиці, на якій сидять старці, він не може почуватися королем. Тому я не шкодую абсолютно ні про що – це був мій свідомий вибір!

- Чи не заважає депутатська діяльність журналістській роботі?

- Ні, навпаки. І мої глядачі якраз побачили у цьому підсилення своїх позицій. Я багато років працюю в дуже немодній сфері соціальної журналістики. Там майже нікого немає з тих, хто працював би там системно. Мені трохи прикро, тому що в цій сфері потрібна журналістська команда.

Отже це не дуже вдячна і аж ніяк не «гламурна» дорога… Моя журналістика – це моя боротьба за права людини. Разом зі своїми глядачами і тими людьми, хто нам допомагає виборювати їхні права, ми створили зразок громадянського суспільства, який діє ось уже шість років, скільки існує програма „Без табу”. Це не шоу. Це такий собі рух за справедливість. І зараз, коли мої глядачі підтримали мене на виборах (а вони мене точно підтримували), то вони посилили і свої позиції. Тепер ми разом можемо ще більше.

- Як саме Ви розподіляєте час на творчу роботу та на так звану
парламентську роботу?

- Я не розподіляю. І те, й інше - лобіювання інтересів народу.

- Ольго Володимирівно, нещодавно Юлія Тимошенко закликала депутатів з БЮТ і НУ скласти депутатські мандати. Ви готові це зробити, якщо так вирішить фракція?

- Я прихильниця послідовних кроків. І всі послідовні кроки, що будуть мені видаватися корисними для досягнення святої моєї мети, я зроблю.

- В Раді не так багато жінок-депутатів. Пані з різних фракцій між собою спілкуються? Або це вважається моветоном?

- Я вважаю, що нам потрібно спілкуватися всім. Скажу чесно: я не шкодую ні про що з того, що я сказала про своїх опоненток під час виборів. Я уникала персональних образ і якихось несправедливих оціночних суджень. Все те, що я говорила своїм суперницям з інших партій, які йшли на вибори, – це були щирі слова. Я поважаю кожну з них. Це сильні жінки, бо інакше вони би не прийшли сюди. Я з інтересом розмовляю з Юлією Володимирівною Тимошенко наприклад.

- Ольго Володимирівно, чи сильною несподіванкою для Вас особисто була операція з обрання спікером Мороза? Ви були в залі у цей момент, здається. Це був шок?

- Як сам факт – це шокувало. Оскільки ми вже мали йти до своєї мети разом. Але, в принципі, знаючи політичну біографію спікера, я не була здивована. Тому що він вдавався до таких кроків, на моїй пам’яті, не раз. Певно, як на нього, то це був такий успішний момент. Тому що йому вдалося вичавити зі своїх п’яти відсотків те, що було неможливим. І це можна називати по-різному. Одні називають це зрадою, інші – блискучим політичним рішенням. Він особисто знає справжню ціну своєму крокові. І тільки він. Я думаю, що ця ціна дуже немала. І обчислюю я цю ціну не в грошах! Це обчислюється в інших одиницях… І йому самому її доведеться платити.

- Чи готові Ви співробітничати з іншою політичною силою або працювати в іншій силі, окрім НУ?

- Я готова співпрацювати. Наприклад я мала намір працювати в комітеті з питань правосуддя. Бо все, що я роблю в журналістиці уже десятки років, пов’язано з наслідками кричущої недосконалості наших судів. Там вершаться людські долі, якими ми переповнюємо свої тюрми. Я не знаю таких нервів, з якими можна спокійно сидіти в залах наших судів. На жаль, моє перебування в цьому комітеті небажане для деяких політичних сил. Особливо не хочуть цього комуністи, яким на сьогоднішній день пощастило раптом видертися на коаліційний візок. І вони звідти радісно репетують про „права”. А саме старі люди, які голосували за них на виборах, і є найбільш незахищеними. Саме за інтереси цих своїх глядачів мені доводиться виступати найбільше. І ніякі перешкоди мене на цьому шляху не загальмують.

- Ольго Володимирівно, а як Ви ставитеся до ідеї широкої коаліції?

- Я не приховую того, що я завжди була за об’єднання нашої країни. Але я за європейські цивілізовані правила об’єднання. Я за порозуміння, яке нічого не має спільного з тим, що ми зараз у парламенті бачимо.

- З’явились такі данні, що особистий рейтинг Віктора Ющенка, за останніми розкладками соціологів, становить менше 10 відсотків. У Януковича більше 30. З чим пов'язано таке падіння рейтингу глави держави?

- Як мінімум я б хотіла упевнитись в чистоті таких соціологічних досліджень. Тоді я б їх оцінила. Щодо рейтингу нашого Президента, то моє святе переконання назавжди в тому, що Україна сьогодні дістала Президента, якого вона навіть собі і не мріяла. Людину цивілізовану, культурну, розумну, європейську… І не цінувати це – значить, що ми ще такого не заслужили. Сьогодні ми так швидко забули те все, проти чого так протестували недавно. Отой весь морок, в якому ми жили. Нам потрібно порятувати те святе, що в нас поки що є, – завойовану Майданом нашу демократію. Яка зараз часом здається нам такою жахливою. Оцю свободу, яка для нас така незвична і від якою нам так боляче і страшно. Ми повинні виділити для себе головне – рейтинг волі і свободи.

- Що б Ви порадили йому зробити для поліпшення ситуації?

- Він самостійний в своїх рішеннях і він знає, що робить. Я можу тільки інформувати Президента про те, що я бачу навколо. Що я бачу в інформаційному просторі, в ЗМІ, і про те, що мені добре видно в парламенті. Моє завдання - надати цю інформацію на його розсуд. А він зробить ті кроки, які йому потрібні. Взагалі я нікому не раджу дозволяти собі говорити з Президентом запанібрата. Коли я чую, як в парламентській залі в радісному захваті від себе намагаються вимовити його ім’я з маленької букви, я думаю, що муха часом теж думає, сівши на голову слону, що вона дуже значна, раз там сіла.

- Ольго Володимирівно, Ви бачите себе в майбутньому у виконавчій владі?

- Поки що в мене таких планів не було.

- Взимку після моніторингу українських каналів пролунала така думка, що у новинах з'явилися маніпулятивні технології. Зокрема говорилося, що в новинній програмі ТСН, що виходить на каналі «1+1», сюжети створювали негативний контекст для Партії регіонів і позитивний для НСНУ. Чи так це насправді? І чи використовуються взагалі такі технології на каналі?

- Ні, це просто смішно. Я знаю, як такі речі робляться, і, звісно, читала подібні з дозволу сказати моніторинги. Я була тоді генеральним продюсером каналу «1+1» і була вигідною мішенню для опонентів. Бо якраз проходила виборча кампанія. І моїм завданням тоді було опиратися будь-яким спробам пропхати в новини джинсу, поставити заслін для політичної заказухи і намагань порушити закон про вибори на нашому екрані. Я зі своїми колегами-журналістами розробила статут редакційної політики. Ми ретельно виписали кожний пункт для захисту журналіста від тиску, від спроб цензури. Тоді дуже пильно слідкували за нами. А за мною особисто й поготів. Але це було мені тільки на руку. Я мала довести, що я виступаю за свободу слова, за об’єктивність і за високі цивілізаційні норми в українській журналістиці. Ця був тяжкий період. Але я вдячна життю за цей досвід.

Всі закиди, про які ви говорите, можна спростувати просто – переглянути наші ефіри. Тому я не відповідала тоді на ці „моніторинги”. Мені нема чого виправдовуватися. Єдине, що я сказала, – такі речі доводяться у суді. Подавайте до суду – я прийду. Але жодного позову не було. А пізніше було визнано, що наш канал був найоб’єктивнішим в цей виборчий період. Для мене це особиста перемога, і я ні від кого не чекаю подяки. А взагалі я раджу приглядатися до того, що зараз відбувається на українських каналах. І ви помітите дуже цікаву тенденцію. І я чекаю, коли журналісти виступлять за свободу слова знову. Маючи на руках статут редакційної політики.

- Ольго Володимирівно, розкажіть, будь ласка, трошки про себе та свою родину.

- В мене є мама і тато, які живуть в Полтавській області. Вони не
хочуть переїжджати до Києва, як я їх не тягну сюди. І тому я намагаюся частіше навідувати їх. Також у мене є дорослий син – йому 24 роки. У мене є рідна сестра Зоя, і вона ж мій продюсер на усіх моїх проектах. У мене є ще дві рідні тітки…

- А чи є у вас свійські тварини?

- У мене є великий пес – ротвейлер. Зараз він, бідолаха, у Москві, його оперували. І я все роблю, щоб врятувати цього мого великого друга.

- А чим захоплюєтеся у вільний від роботи час?

- Дуже люблю подорожувати. Особливо Україною. Я багато читаю, люблю баскетбол, хоча вже і не граю. Я люблю їздити на велосипеді і роблю це кожен день, коли маю якусь хвилину. Люблю також проводити час зі своєю подругою, ми зустрічаємося кожен день. Її звати Валентина Руденко. Вона працює радником Президента. І я рада, що у Президента є такий радник.

- У відпустку збираєтесь?

- Так, збираюся. Коли вдасться, бо ще не видно, коли закінчиться робота. Збираюся до Криму. Там ми нарешті з подругою наговоримося. А наприкінці літа я хочу повезти в Крим свою маму. Бо коли я була маленька, вона завжди старалася зібрати всі свої можливості для того, щоб кожен рік возити мене на море. І я їй пообіцяла, що буду тим же відповідати.

- А взагалі де і як любите відпочивати?

- Переважно я відпочиваю за кордоном. Бо це мені дає якийсь момент свободи і я можу там не говорити про свої програми. Хоча не факт…Я люблю їздити Європою, її провінціями. Ні, я також з радістю оселялася в паризькому Рітці, в якомусь номері де, сказали, наприклад, проживала принцеса Діана. В цьому є свій кайф. Але найбільше я люблю приїхати в якесь невеличке європейське містечко і жити так, як живуть його жителі. Ходити разом з ними в маленькі ресторанчики, вечорами сидіти разом з ними в їхніх барах і дивитися їхнє телебачення, з французами дивитися чемпіонат світу, коли там грає Зідан… Це просто неймовірно! І таким чином я багато де побувала…