За часів правління прем’єр-міністра Тимошенко В’ячеслав Кириленко обіймав посаду міністра праці та соціальної політики України - опікувався простими українськими робітниками, пенсіонерами і студентами. Але 9 вересня Президент України Віктор Ющенко прийняв вольове рішення і відправив «газову принцесу» разом із її підопічними у відставку. Настала епоха прем’єрства Юрія Єханурова. Тут В’ячеславу Анатолійовичу дісталася більш значуща роль – посада віце-прем’єр-міністра України з гуманітарних та соціальних питань. Сьогодні він все ще член уряду, але в той же час і народний депутат, член фракції «Наша Україна».
Як Кириленко розцінює парламентську кризу, чого вдалося досягти урядові Єханурова, коли Україна вступить до НАТО і СОТ, він розповів у інтерв’ю кореспонденту ForUm’a.
«Співробітництво з ПР в одному уряді вважаю неможливим»
- В’ячеславе Анатолійовичу, як Ви розцінюєте ситуацію, яка на сьогоднішній день склалася в парламенті?
- Це ситуація, яка не сприяє тому, щоб такий парламент був потрібен країні взагалі. Тому я думаю, що найбільш прийнятним варіантом розв’язання парламентської кризи є розпуск парламенту і нові вибори.
- На Вашу думку, Президент піде на такий крок?
- Це право Президента. У всякому випадку, ці повноваження змінена Конституція йому надає.
- «Наша Україна» не боїться набрати ще менше на дострокових виборах, ніж на цих виборах?
- Звичайно, ризикує кожна політична сила, яке бере участь у дострокових парламентських виборах. Однак, я не думаю, що участь «Нашої України» у будь-якому уряді, в якому буде присутня Партія регіонів, додасть авторитету «НУ». Більше того, я не думаю, що такий уряд зможе реалізувати програму, з якою переміг Президент. В такому уряді, навіть незалежно від постаті прем’єр-міністра, будуть домінувати інтереси і погляди ПР. Такою була минула політична практика в країні, і такою вона є і в новообраному парламенті, який показує, що Партія регіонів для досягнення своїх інтересів у владі використовує всі засоби і головним бачить досягнення своєї мети у будь-який спосіб.
Жодних заяв про зміну позицій, про оцінку попередньої політичної практики, коли їхній лідер уже був прем’єр-міністром України, і виборчу кампанію було перетворено на справжню битву із порушеннями і фальсифікаціями, зроблено не було. Тому я не думаю, що ця сила змінилася принципово. Співробітництво з нею в одному уряді вважаю неможливим. А позачергові парламентські вибори, як легітимний конституційний інструмент, вважаю абсолютно прийнятним сценарієм розвитку подій.
- На Вашу думку, як довго проіснує Антикризова коаліція?
- Оскільки багато юристів вважають, що нова коаліція ще не створена, бо не пройшло десять регламентних днів після скасування «старої» демократичної коаліції, то ми не можемо зараз взагалі говорити про перспективи коаліції, яка утворена ПР, СПУ і КПУ. Зараз в парламенті іде дуже жорстке протистояння, яке не дозволяє говорити про будь-яку легітимність того, що зараз там відбувається.
- Говорять, що Кінах може приєднатись до цієї коаліції. І Єхануров також…
- Кожен має право на власну думку. Але ніяких рішень з цього приводу фракція «Наша Україна» поки що не приймала. Я особисто проти вступу до так званої Антикризової коаліції.
«Для декого влада «не пахне»
- Як Ви особисто сприйняли обрання спікером Олександра Мороза?
- Я зрозумів, що для декого не тільки гроші «не пахнуть», а й влада «не пахне».
- Тобто Олександр Олександрович втратив своє обличчя морального політика, як багато хто вважає?
- Я думаю, він приймав рішення у тверезому розумі і при ясній пам’яті. А імідж, про який Ви говорите, це питання смаку. Можливо, хтось і думав, що такий імідж мав місце.
- Якщо прем’єр-міністром буде Віктор Янукович. Що чекає на Україну?
- Повторюю, зараз на тлі розмов про можливість повернення Януковича, якось всі призабули, що взагалі-то ніхто з його партії не дав оцінку тим діям, які мали місце під час виборчої кампанії. Ніхто не сказав, чи це правильно - фальсифікувати вибори, перешкоджати вільному волевиявленню виборців, чинити фізичний опір представникам виборчих комісій та спостерігачам за допомогою спеціально найманих людей. Ніхто ніяких публічних оцінок з цього приводу не давав. Тобто ми ніби замовчуємо все те, завдяки чому в Україні відбулася «помаранчева революція». Вона відбулася тому, що Віктор Ющенко уособив домінуючу частину українців, що стомилася жити при режимі, який передбачав політичну практику несправедливості, фальсифікацій, масових порушень закону, економічної дискримінації і закритості від зовнішнього світу. Я думаю, що оскільки жодних оцінок цьому дано не було, така політична практика в повній мірі повернеться разом із можливим поверненням Януковича. Думаю, що такого повернення допускати не можна.
- Тимошенко була б кращим керівником уряду?
- Я твердий прихильник коаліції демократичних сил.
Вважаю, що парламентська кампанія підтвердила популярність демократичних сил в країні. Ці сили в сукупності взяли більшість. Ніхто не міг передбачити, що одна із них різко змінить свою позицію і піде на сепаратну змову із комуністами і олігархами, яких вона довгі роки критикувала. Але від того потреба у демократії в країні не змінюється. Кожна демократія повинна вміти захищатися. І якщо є конституційні важелі такого захисту, то вона повинна їх застосувати.
А щодо прем’єра, то я би з радістю працював із будь-яким лідером демократичного уряду.
- Виходить, якщо б Вам запропонували місце в уряді Януковича, Ви б на це не погодились…
- Категорично ні.
- В уряді Віктора Федоровича хто може зайняти Ваше місце – віце-прем’єр-міністра з гуманітарних питань?
- Чесно кажучи, ця проблема мене не переймає.
«У нас не найбільші податки на видання книг в Європі»
- А по п’ятибальній шкалі, як Ви оцінуєте свою діяльність на посаді?
- Я не займаюсь самооцінкою. Це справа виборців і Президента, на підставі указу якого я на цю посаду призначений.
- Добре. Що Вам вдалося на цій посаді?
- Також краще судити ззовні. Я робив особливі акценти в соціальній сфері для відновлення принципів справедливості у функціонуванні пенсійної системи. Ми прийняли цілу низку спеціальних урядових документів з цього приводу. Я продовжував координувати соціальні програми, які були започатковані ще попереднім урядом на виконання програми Президента Ющенка «10 кроків назустріч людям», зокрема, програму виплати підвищеної допомоги при народженні дитини. Також ухвалено декілька принципових рішень у гуманітарній сфері.
Десь добрих півтора десятка потрібних ідей зараз на етапі опрацювання в уряді, і про них поки що не можна говорити, як про завершену справу. Але повернення української мови в кінопрокат, на FM-радіо, заходи серйозної підтримки вітчизняного книговидавця і читача вже мають місце. З приводу цих речей або вже прийняті урядові рішення, або вони знаходяться на завершальному етапі підготовки.
Крім того, була величезна кількість завдань, які прямо випливали із указів і розпоряджень Президента, які стосувалися реформи охорони здоров’я, програм, пов’язаних із проведенням року захисту прав дітей в Україні, і ще багатьох моментів, кожен із яких передбачав велику кількість роботи, пов’язану із прийняттям конкретних документів, наприклад, запровадження незалежного тестування для випускників-абітурієнтів чи розробка концепції „Мистецького Арсеналу”. Ми далеко не все афішували, оскільки часто в цьому не було потреби. Але якісь найбільш резонансні дії отримали в суспільстві обговорення.
- До речі про тестування. Багато вчителів скаржаться, що тести при вступі до вищих навчальних закладів занадто складні, і що діти після школи до них не готові. Можливо, варто було ввести систему тестування з класу дев’ятого, аби учні звикли?
- Річ у тім, що в тих країнах, де таке тестування відбувається багато років, ті, хто хотіли б бути готовими до складання тестів до університету, можуть, наприклад, це робити за декілька років до завершення школи. Або робити це протягом року, який передує вступу, скільки завгодно разів, таким чином, тренуючись.
У нас поки що цього не має, бо ми практично цього року лише вперше запроваджуємо подібну практику. І цього року 10%, приблизно 40 тис. випускників, проходили зовнішнє оцінювання, результати якого зараховуються при вступі до університетів.
Однак ми не пішли шляхом тотального запровадження зовнішнього оцінювання, оскільки була певна кількість застережень, пов’язана з тим, що для багатьох випускників така форма є поки що новою. Тому це відбулося в кожній області, але в обмеженій кількості.
Наступного року за планами уряду, які затверджені урядовою постановою, зовнішнє оцінювання має стати загальнообов’язковим для всіх випускників. Зрозуміло, що з цього приводу буде додаткова дискусія.
- Але все ж таки у вищих навчальних закладах продовжує процвітати корупція. Як з цим боротися?
- Принципово викорінити корупцію, вибивши з-під неї об’єктивні підстави, можна лише загальнообов’язковим і загальнонаціональним запровадженням зовнішнього незалежного оцінювання. Таким чином забираючи із процесу оцінки знань випускників і абітурієнтів суб’єктивний чинник.
Плюс робота правоохоронних органів. Зрозуміло, що одним «ударом» розв’язати цю проблему не вдасться. Але якщо буде спільне бажання як з боку влади, так і з боку тих, хто вступає до університетів, викоренити цю проблему, я думаю, відсоток таких проявів буде зменшений максимально.
- Якщо говорити про книговидання. В Україні на видання книг накладені самі високі в Європі податки. Що уряд Єханурова зробив для того, щоб українські книговидавці стали конкурентноздатними?
- Річ у тім, що у нас не найбільші податки на видання книг в Європі. До речі, якраз книговидання звільнене від оподаткування податком на додану вартість і податком на прибуток. Однак це лише частково вирішує питання забезпечення справедливої конкуренції для наших видавців. Тому Президент Ющенко підписав указ про сприяння книговиданню та книгорозповсюдженню.
На його підставі уряд розробив план заходів. Очевидно, найбільш резонансною в цьому плані заходів стала ідея про запровадження квот на імпортовану друковану книжкову продукцію, яка дозволить нашим книговидавцям більш-менш витримувати конкуренцію з боку іноземців. Бо ситуація така, що десь порядку 54 млн. примірників тиражу всіх українських книжок видані в Україні. Але імпорт, який «заходить» сюди щороку, сягає більше 70 млн. примірників. Відповідно, навіть при існуванні податкових преференцій, і враховуючи, що мережа розповсюдження, як правило, в руках іноземних компаній, наші видавці не можуть мати рівну конкуренцію, і крім того, доводити в необхідних кількостях свій продукт до читачів. Тому найближчим завданням уряду в цьому плані є відновлення тут справедливості, запровадження квот і сприяння поширенню вітчизняних книжок в національній мережі книгорозповсюдження.
- Чи можна говорити про те, що найближчим часом українська книга буде достойно представлена у світі?
- Було б добре говорити про світ, якби вона була достойно представлена хоча б в Україні. Тому я вважаю, що на теперішньому етапі навіть не найскладнішою є проблема кількості чи номенклатури книжок, які видаються нашими видавцями, а проблема доведення нашої книги до українського читача. Оскільки величезна кількість продукції або знаходиться на складах, або не береться до уваги мережами книгорозповсюдження, які надають перевагу імпортним книжкам.
«Насправді мовної проблеми в Україні немає»
- Чому Ви так категорично ставитесь до рішень ряду обласних рад про надання російській мові статусу регіональної?
- Тому що вони не конституційні. У нас чітко передбачено статтею Конституції, що державною мовою є українська, але наша держава забезпечує вільний розвиток російської та інших мов національних меншин. Так само, як окремою статтею Конституції передбачено, що порядок застосування мов визначається лише законами. Таким чином, обласна, міська, сільська рада не може визначити порядок застосування мов, оскільки це принципово не її повноваження. Тому є протести прокуратури, офіційний висновок міністерства юстиції. Ці рішення незаконні, і вони неминуче будуть скасовані.
- Але значна кількість українців, погодьтесь, розмовляють, все ж таки, російською мовою. Це небажання спілкуватися рідною мовою чи прорахунок української влади, яка так і не змогла повністю українізувати наш народ?
- Якою мовою розмовляти, - приватна справа кожного українця. Ці права кожного українця застережені ще законом України про мови від 1989 року. І ми з вами там знайдемо, що кожен може звертатися до органів влади тією мовою, якою він хотів би, що може брати участь у судовому засіданні, використовуючи ту мову, яку він хотів би, що вказівники там, де проживають національні меншими, обов’язково дублюються їхньою мовою. Ми говоримо про порядок застосування державної мови, і про її статус. Тому, якщо якась інституція хотіла би змінити порядок чи статус, вона повинна використовувати ті інструменти, які є законними і конституційними.
Думаю, що насправді мовної проблеми в Україні немає, а є деякі політичні сили, які хотіли б забезпечити свій прихід до влади за будь-яку ціну, використовуючи мовне питання.
- Ви говорите про Партію регіонів?
- В тому числі.
«Політикам не гріх дечому повчитися у футболістів»
- Я знаю, Ви дуже вболівали за збірну України на чемпіонаті світу. Задоволені результатом?
- Абсолютно позитивні результати. Я думаю, що дебютувати на чемпіонаті світу і увійти у вісімку – це великий успіх. А емоції в кожного можуть бути різні. Хтось в більшому захопленні від гри національної збірної, хтось в меншому. Але ми завжди кажемо, що інколи нам за процесом не вистачає результату. Оце якраз той випадок, коли був і процес, і результат. Вісімка найкращих команд світу – це повинно задовольнити амбіції будь-якого українця, до речі, незалежно від політичних поглядів.
- Народні депутати говорять про те, що нашим політикам потрібно вчитися у наших футболістів.
- Політикам не гріх дечому повчитися у футболістів.
Фактом є те, що ми були єдині, вболіваючи за національну збірну. Оскільки, недивлячись на різність в політичних поглядах, ми всі – українці. І більшість, і опозиція, і ті, хто підтримує політику Президента, і ті, хто не підтримує – це все українці. Тому ті, хто зараз кожні п’ять хвилин з будь-якої трибуни лякає нас, що країна роз’єднана, просто хочуть вирішити свої дрібні, поточні політичні питання, спекулюючи на святих речах.
І взагалі, я хотів би нагадати, що зараз найбільше говорять про необхідність об’єднання країни ті, хто довгі роки, а особливо останні місяці, докладав усіх зусиль, щоб створити враження, що вона розколота.
«Україна неминуче буде в СОТ»
- Якщо говорити про НАТО, як Ви думаєте, Україна вступить до альянсу у 2008 році?
- Вірю, що це питання буде вирішено позитивно. Але воно не знімає з порядку денного необхідність більш об’єктивного інформування співвітчизників про суть системи колективної безпеки, якою і є організація Північно-Атлантичного договору.
Образ і практика НАТО значною мірою спотворені політиканами, які і цю тему використовують з метою забезпечення власної присутності при владі.
Насправді, НАТО – це не більше, ніж система колективної безпеки демократичних цивілізованих країн. До речі, в яких понад усе шануються права людини, економічна демократія і повага до простого громадянина. Тільки такі країни є в НАТО. І те, що такий клуб високорозвинених країн абсолютно серйозно розглядає вступ України до альянсу, говорить про те, що наша країна останніми роками зробила величезні кроки щодо просування в європейську і євроатлантичну спільноту.
- Треба провести референдум?
- Він абсолютно не обов’язковий для того, щоб Україна вступила до НАТО. Більшість країн таких референдумів не проводили. Тому я вважаю, що можна обійтися і без референдуму.
- Дивлячись на сьогоднішню ситуацію в парламенті, ми можемо поки що забути про СОТ? Адже потрібно прийняти ряд законопроектів, але поки що працювати в цьому напрямку неможливо…
- Той, хто про це забуває два останні роки, буде намагатися це робити і надалі. Насправді, все практично готово.
Міністр економіки останніми місяцями проробив гігантську роботу. Підписані практично всі протоколи. Лишилось декілька нюансів, які при бажанні можна вирішити за один день. Тому Україна неминуче буде в СОТ.
- А коли Україна буде в ЄС?
- Думаю, що це питання щоденної співпраці Євросоюзу та України. Але те, що прагнення до участі в ЄС є головним принципом зовнішньої політики України, ні в кого не викликає сумніву. Щодо цього уже зараз є великій ступінь консолідованості серед усіх виборців.
Якщо Польща вступила до ЄС, якщо актуально обговорюється питання щодо участі в Євросоюзі Румунії та Болгарії, якщо країни Балтії вже там, то принципово не може бути нездоланних бар’єрів і на шляху України до ЄС.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом