Народний депутат Лілія Григорович (фракція «Наша Україна») є народним депутатом вже четверте скликання. Вона одна з тих, хто приймав українську Конституцію. Напередодні 10-річного ювілею Основного закону країни кореспондент ForUm’у запитала у народної обраниці, які в неї залишилися спогади від «конституційної ночі».
- Дуже яскраво пригадується «конституційний ранок», коли ми, народні депутати, вийшли на площу перед Верховною Радою і стали вітати один одного, - розповіла Григорович. - Ми страшенно хотіли прийняти Конституцію. Адже це як для людини паспорт. Без паспорта хіба можна жити?
- А які сьогодні Ви відчуваєте емоції по відношенню до Основного закону?
- Конституція - це план роботи, але для виконання будь-якої роботи потрібен інструментарій. У зв'язку з тим, що в нас ще немає тієї якості цивільного суспільства, яка є в Чехії, Польщі та інших країнах, у нас всі процеси йдуть трохи повільніше. Поляки в 1991 році сказали «так» незалежності Польщі і її новій владі, а ми це зробили зовсім недавно.
Проте, я хочу підкреслити, що в нас одна з найкращих в Європі Конституцій, Проте, Конституції вже 10 років, а ми тільки зараз, нарешті, почали формувати інструмент для її виконання.
- Чому ж так довго?
- Я відповім. Дитина, наприклад, виношується в материнському череві 9 місяців. За місяць, за два не виходить. Тому ми повинні були пройти через цей тривалий період бездержавності, але я вірю в гарну долю мого народу і в те, що наша Конституція виконуватиметься.
- Як ви ставитесь до того, що на десятій річниці прийняття Конституції країна залишилась без Конституційного Суду?
- Ну! «Віват» батькам політреформи! Ми так боялися адмінресурсу з боку виконавчої влади, що догралися до адмінресурсу з боку законодавчої влади. «Віват» парламентсько-президентській формі правління! Я нагадаю, що колишній парламент був вибраний за допомогою адмінресурсу, і в ньому була антинародна більшість на чолі з Володимиром Литвином, якого Кучма протягував у крісло спікера не один раз. Це був недемократичний парламент, який не давав можливості прийняти присягу суддям КСУ.
Ми сподівалися, що сьогодні це відбудеться, але вже сьогоднішня недемократична опозиція не дає нам можливості зробити це напередодні 10 річниці Конституції.
Для народу - велике щастя, коли є демократична більшість, але не меншим щастям для народу була б державницька демократична парламентська опозиція. Якщо перше більш менш виходить, то друге… «Регіони» повинні навчитися бути не корумпованою, не клановою, не «понятійною» опозицією, а тією європейською опозицією, яка відстоює національні інтереси. З цим нам поки не пощастило, але, може, за п'ять років роботи «Регіони» цьому навчаться.
- Як вважаєте, чим обернеться для України друге прем'єрство Тимошенко?
- Головне для Юлії Володимирівни - вершини влади. Я читала її інтерв'ю, де вона сказала: «Я завжди знала, що я буду на вершині влади». На якій вершині, якою ціною - це інше питання, очевидно.
Наприклад, Юрій Єхануров - це людина команди, яка ніколи не шукала ніяких посад і не стояла на сцені. До нього всі посади приходили в той момент, коли в його плечі… мали потребу. В них з Тимошенко зовсім різна мета і стилі роботи.
Народна мудрість свідчить, що двічі до однієї річки не увійдеш. Проте ми заходимо з прем'єром Тимошенко, але повинні зайти в іншій якості. Я сподіваюся, що вона відведе майданчик і для народу і для депутатів, як провладних, так і опозиційних. Я також сподіваюся, що з поверненням Тимошенко на посаду, ми, крім вечірніх ефірів, де пояснюватиметься, хто і що їй заважає працювати, ми побачимо нормальні денні засідання Кабміну, наради, успішні переговори. Не можна ставати на одні й ті ж граблі. Ми повинні розробити програму, адже після помаранчевої революції ми хапнули портфелі, а для чого і що з ними робити, не узгодили. Ось і вийшла ситуація, коли соціалісти з свиньми ходили пікетувати Кабмін Тимошенко.
Справедливість дійсно є і за неї дійсно треба боротися і до виборів і після виборів, але справедливість повинна бути одна. Справедливість по-тимошенківськи до виборів свідчила: Президент не має ніякого відношення до «Нашої України». Пам'ятаєте? А після виборів вона сказала: «Наша Україна» отримала Президента. І при цих двох справедливостях «Наша Україна» була вимушена вести переговори на дві сторони. Якщо в неї буде одна справедливість для всіх, то коаліція складеться на п'ять років.
- Як ви вважаєте, чи вдасться прем'єру Тимошенко і спікеру Порошенку організувати нормальну роботу виконавчої і законодавчої гілок влади і не повернутися до конфліктів, які були між ними?
- Кожна система стає довгограючою, якщо в ній є противага. Мені здається, що Порошенко-спікер парламенту і Тимошенко-прем'єр - це оптимальне рішення, тим паче, що і один і другий з'являться в новій якості. Упевнена, що вони стануть сильнішими, мудрішими і мужнішими.
- Скажіть, вам не набриднуло так довго працювати народним депутатом?
- Ви знаєте, я не думала, що я буду народним депутатом аж 4 скликання. Напевно, це воля Божа. Ви знаєте, в старому Заповіті сказано: Якщо хочеш щось отримати, поклади щось на вівтар. Я думаю, що частково, в якомусь значенні, я поклала на вівтар дитинство моїх дітей. Адже я повинна була працювати.
Тим часом у мене чоловік і двоє синів, одному з яких 18, а другому 22 роки. Що з них виросте, побачимо, але я прошу Бога, щоб вони були добрими дітьми.
- А за футболом ви стежите?
Ну, звичайно, у мене ж чоловіча більшість у сім'ї. Куди ж тут подінешся (посміхається - ред.)
- Які у вас враження від гри української збірної на Чемпіонаті світу?
- Я дуже задоволена успіхами України. Вчора відразу сказала своїм хлопчикам: Дивіться - і Донецьк, і Галичина, і Крим і всі інші - вболівають, об'єднавшись. Так чому ж, коли треба об'єднуватися, ми не хочемо брати приклад з наших футболістів.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом