Пам'ятаєте, у Олександра Сєрова була така пісня: «А может, ночь не торопить и все сначала повторить, нам все сначала повторить, о, как мне быть?! А может снова все начать, я не хочу тебя терять, я не могу тебя терять! О, как мне быть?!» Є думка (приховувати не буду – моє), що ці воістину пророчі рядки були написані колись про партію «Наша Україна».
Забудьте всі ті нехороші слова, що я говорив раніше про НСНУ! Тепер ця політична сила не викликає у мене нічого, окрім щирого захоплення. Це ж треба так зуміти – запудрити мізки абсолютно всім, починаючи від усіх своїх партнерів (або суперників – кому як зручно) з коаліційних переговорів і закінчуючи народом України в цілому, і при цьому дуже професійно зображати з себе ображену невинність, яка лише в останню мить змогла розкусити підступні плани нехороших людей і дивом уникнути ганьби! Не встигли ми усвідомити і прийняти, як даність, той факт, що у «Нашої України», швидше за все, не вийде нічого «народити» з соціалістами і БЮТ, а коаліційне дитя (нехай поганеньке і недорозвинене) з'явиться, швидше за все, від «шлюбу за розрахунком» НСНУ і Партії Регіонів, як «любi друзi» знову зробили спритний маневр конем і повернулися до колишнього, хоч вже, признатися, і неабияк набридлого формату переговорів кольору перезрілих апельсинів. При цьому остаточно скидати регіоналів зі щитів, хлопці з НСНУ вочевидь не збираються, на випадок нових непередбачених демаршів з боку товариша Мороза і пані Тимошенко.
«Відмазка» нашеукраїнців від переговорів з «Регіонами» звучала, як завжди, шедеврально. «Ще не встигли початися консультації між «Нашою Україною» і Партією регіонів, а вони («Регіони» - авт.) вже заявили, що категорично не відмовляються від своїх позицій про євроатлантичну інтеграцію, про мову і питання федералізму», - заявив про причини швидкої відмови від нового вектора переговорів заступник голови секретаріату Президента Іван Васюник. Дійсно, небачене нахабство з боку «Регіонів». Мало того, що наобіцяли перед виборами те, що ніяк не узгоджується з політикою чинної влади, тріумфально виграли з цими обіцянками вибори, так ще і відмовлятися від них, як це прийнято в «помаранчевому середовищі», не збираються. Хочеш не хочеш доводиться повертатися під тепле крильце Юлії Тимошенко, яка, не дивлячись на свою непримиренність у прем'єрському питанні, щодо НАТО і статусу російської мови поки розсудливо мовчить. Обережність, туди її в гойдалку, річ у політиці вкрай необхідна!
І все-таки мені трохи шкода, якщо коаліції «Нашої України» і Партії регіонів все ж таки не відбудеться (хоча категорично стверджувати вже нічого не беруся, бо у наших політиків п'ятниць на тижні навіть не сім, а навіть більше). Адже Юлія Володимирівна, як завжди випереджаючи події, вже встигла заявити, що у разі такого результату політичних торгів вона з чистою совістю піде в опозицію і почне готуватися до президентських виборів 2009-го року. А всім відомо, що «немає повісті прекраснішої на світі, ніж повість про Юлію Тимошенко в опозиції. Тільки в цьому випадку нас чекає не нудне парламентське болото, за яким стежити можна лише з професійної потреби, а яскрава і насичена політична феєрія, яка за захопливістю може порівнятися навіть з пригодами народної улюбленки Каті Пушкарьової .
Хоча, думається, готуватися до президентських виборів пані Тимошенко буде при будь-яких розкладах, бо зараз вона, як і відразу після виборів, перебуває в найвигіднішому становищі зі всіх – чим би не завершився процес створення коаліції, все буде на її користь. У разі «помаранчевої коаліції» вона отримає довгоочікувану посаду прем'єра, в іншому ж випадку – з гордо піднятими прапорами пострибає в опозицію, де, завдяки своїй харизмі, відрубуватиме у «наших» голоси до наступних виборів.
Ну та досить про коаліцію.. Чесне слово, набридло. Тим більше, що не менше цікавим зараз є питання, хто ж «рулюватиме» Київською областю. Як відомо, Києво-Святошинський районний суд міста Києва відмінив Указ Президента Ющенка про звільнення з посади голови Київської облдержадміністрації Євгенія Жовтяка і відновив того на посаді губернатора. А тим часом минулої п'ятниці Президент видав новий Указ, призначивши на це місце свого позаштатного радника і вірного соратника протягом багатьох років – Віру Ульянченко. Отже формально у Київщини тепер два керманичі, і обидва законні. Як ділитимуть один кабінет Віра Іванівна і Євгеній Дмитрович – питання непросте. Може, фіранку загороджувальну посередині поставлять, а може, поділять робочий тиждень по парних і непарних числах. Ульянченко по парних підписує накази, а Жовтяк по непарних їх відміняє. А що? В Києві зовсім недавно подібне вже було. Але якось слабо віритися, що Президент залишить свою «няньку» (як неформально називають Віру Ульянченко) в біді. А Жовтяку зроблять іншу пропозицію, від якої він ніяк не зможе відмовитися. Як це зазвичай у нас буває.
До речі кажучи, це прямо таки дивно, що минулого тижня Президент сподобився ухвалити хоч одне кадрове рішення. Тому що до 24 червня включно країна була охоплена не поствиборчою, а футбольною лихоманкою. Міністри на чолі з прем'єром в розпал робочого дня зібралися в пивній в центрі Києва, де весело попивали пінне і клацали фісташки. Ну, а глава держави просто зателефонував керівництву збірної, щоб підбадьорити наших футболістів напередодні відповідальної гри. Гру наші футболісти благополучно завалили, а Ющенко вважав за краще цей казус не коментувати. Між іншим, американський колега нашого гаранта повівся в цій ситуації сміливіше. Напередодні гри своєї збірної на Мундіалі Буш зателефонував прямо в роздягальню американським бійцям, щоб побажати їм успіху. Після матчу, в якому американці посрамились, Джордж ще раз подзвонив на мобільний в роздягальню і признався гравцям, що все одно їх любить і в них вірить. Наш Президент, мабуть, вважав за краще не кривити душею. Або побоявся, що його звинуватять у корупції? Мало чого. Надзвонює з службового телефону до Німеччини, а потім рахунки гігантські приходять.
Втім, зараз Президенту і всій країні корупції боятися вже не варто. Бо Америка, як завжди, нам допоможе. Обіцяла, принаймні, видати нещасній Україні аж 45 мільйонів американських рублів на боротьбу з корупцією. Цікаво тільки, хто і куди розподілятиме ці «шалені гроші»? Відразу висуваємо раціоналізаторську ідею: американські мільйони потрібно просто поділити на всіх українських урядовців і видати їм у вигляді хабара! Так би мовити, вивести хабарі з тіні. Щоб, значить, спокуси не було, брати їх у кого завгодно...
Ну, і остання подія минулого тижня – довгоочікуване викриття таємного дарувальника дорогих штучок сину Президента. Коротше кажучи, головний мажор столиці і її околиць Олесь Довгий чесно і відверто признався, що це він подарував Андрію Ющенку скандальний телефон «Vertu». Проте, журналісти, які, як завжди, в усьому винуваті, все перебрехали і сильно переоцінили вартість подарунка. За словами Довгого, милий телефончик коштував якихось 2,5-3 тисячі євро, а не якісь величезні гроші, про які писали в газетах. Дійсно, чи варто було підіймати такий галас через такі дрібні гроші! Діаманти - мілкуваті!
Кохаймося!
Завжди Ваш
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом