Влада за тиждень: «Слово за слово...»

Влада за тиждень: «Слово за слово...»
Мабуть, з моменту тріумфального приземлення в 1987 році на московській Червоній площі німецького бовдура Матіуса Руста, котрий казна-де роздобув цілком придатну для польоту «Сессну», поява іноземців на території екс-СРСР не викликала у наших співгромадян таких сильних емоцій, як минулого тижня. Тим більше, настільки негативних. Навпаки, до прибульців з-за західних кордонів у нас завжди ставилися з пієтетом і погано приховуваною підлесливістю, щосили намагалися зробити їм добре, а якщо повезе – впарити за 10 доларів яку-небудь заяложену матрьошку, дерев'яну булаву або фабричну вишиванку. Слід відзначити, що особливою повагою, з цілком зрозумілих причин, завжди користувалися громадяни північноамериканських сполучених штатів.
Але все тече, все змінюється. І прибуття 27 травня в порт Феодосії американського транспортного судна «Едвантедж» з інженерною технікою і будівельними матеріалами на борту стало причиною зовсім не масового екстазу місцевих жителів з підкиданням ними у повітря традиційних очіпків, але суворого і рішучого протесту проти перебування у внутрішніх водах України військового корабля, що відноситься до організації, одна згадка про яку викликає нервовий шок у (якщо вірити соцопитуванням) 80% українців. Це я про НАТО, якщо хто не зрозумів.
Оскільки в цю пору року зайнятися місцевим жителям все одно особливо нічим (курортний сезон ще до ладу не почався), околиці порту миттю заповнилися свідомими феодосійцями віком від 5-ти до 85-ти, які проявили дивно тверду громадянську позицію і, щосили намагаючись залишатися в рамках цензури, попросили іноземних гостей залишити територію України на тій підставі, що, мовляв, їх присутність не була схвалена Верховною Радою. І після цього мені хтось говоритиме, що люди у нас не розбираються в політиці! Перефразовуючи класиків: а ви їдьте до Феодосії, і запитайте! Там вам скажуть. Правда, не обіцяю, що при цьому цензурні рамки будуть дотримані.
Про інцидент миттєво пронюхали антинатовськи налаштовані політики, в першу чергу, Наталія Вітренко, яка хоч в Раду і не потрапила, але за інерцією продовжує викривати віроломні плани світового імперіалізму по відношенню до нещасної України. Особливою оригінальністю Наталія Михайлівна, втім, цього разу не відрізнялася і продовжила свої традиційні заклики: американців – вигнати, уряд – у відставку, Ющенку – імпічмент. Отак, слово за слово, і довелося Міністерству оборони (яке, судячи з усього, і подумати не могло, що банальний транспортник наробить стільки галасу) виправдовуватися, причому в як там не є самому ввічливому тоні. Мовляв, пробачте, дорогі співгромадяни, не винуваті ми, у нас тут планові навчання з іноземцями кожний божий рік проходять, а нинішні сплановані ще минулого року, тобто про них має знати місцева влада і керівництво порту. Ось з них і спитайте. А те, що Верховна Рада досі не дала дозволу – так спробуй цих депутатів збери в одному місці і у свій час! Не встигли зібратися, як вже розбрелися в невідомому напрямі – хто коаліцію доліплювати, хто облради штурмувати, а хто і зовсім на пісочку де-небудь на Маврикії тішитися.
Не залишився в стороні від подій і Президент України, який спочатку, про всяк випадок, назвав те, що відбувається провокацією (напевно, чергова згадка про імпічмент так на Віктора Андрійовича діє. Знає, що ніхто йому нічого не зробить, але все одно нервує), а потім, теж про всяк випадок, терміново скликав Раду національної безпеки і оборони. Значення останньої дії глави держави особисто для мене залишилося незрозумілим. Ну не можу я допустити, що поява американського військового транспортника на території України стала для Президента несподіванкою. Мабуть, особисто його і запрошував. Так про що тоді було радитися? Хіба що про те, як культурніше і правдоподібніше представити американських військових місцевому населенню. У будь-якому випадку, за підсумками засідання РНБО у Верховну Раду полетів терміновий пакет з вказівкою депутатам негайно, повернувшись на робочі місця, дозволити іноземним військам перебування на території України. Так воно буде спокійніше, та і зайвий папірець не перешкодить. Бюрократія, туди її в дихало, не жаліє нікого, навіть президентів. До речі, а американські будбатівці вночі покинули алуштинський санаторій «Дружба», де за час вимушеного неробства, щоб убити нудьгу, навели такий марафет, якого там зроду не бачили, і відбули в невідомому напрямі. Не оцінили, мабуть, кримської гостинності.
Ну а харківська облрада, у свою чергу, не оцінила роботу харківського губернатора Арсена Авакова і, анітрохи не сумніваючись, висловила йому недовіру. Як не намагався переконати Аваков депутатів, що зростання промислового виробництва по області за минулий рік склало 12,5% (тоді як в середньому по Україні лише 3,1%), ті його не послухали і кількістю 105 голосів (а всього в харківській облраді 150 депутатів) порадили губернатору підшукати собі інше місце роботи. Втім, Аваков заявив, що на рішення облради він плюватиме з високої дзвіниці доти, доки суд не зобов'яже його цього не робити. Ось тоді, мовляв, і подивимося. Ну а там, якщо що, і хворим можна побути, і вбогим, і ще якусь напасть собі вигадати. Загалом, багато є способів залишатися в кріслі губернатора якомога довше. Не сумнівайтеся, що Арсен Аваков використає їх всі!
А ще минулого тижня найсильніший удар по власному самолюбству отримав міністр внутрішніх справ України Юрій Луценко. Екс-губернатор Київської області Анатолій Засуха, який минулого року вислизнув з чіпких рук Юрія Віталійовича, незважаючи на цілу армію спецназу, яку головний міліціонер країни підігнав до його житла, таки повернувся на Батьківщину. Принаймні, про це заявила його дружина, народний депутат від Партії Регіонів Тетяна Засуха. Нагадаємо, що за даними МВС Засуха ховався спочатку в Білорусі, а потім в Росії. Зараз, за словами дружини, Засуха «перебуває вдома, відпочиває, зустрічається з мамою і друзями». І «орлів Луценка», судячи з усього, вже не боїться. Втім, любов до Батьківщини – це така штука, що якщо сильно припече повернутися, то ніякого Луценко не злякаєшся. Доведено Штірліцем. Підтверджено Засухою.
Кохаймося!
Завжди ваш