Міністр національної оборони Польщі Маріуш Блащак заявив, що поверне український орден «За заслуги» після того, як лідер партії «Право і справедливість» Ярослав Качинський оголосив про намір відмовитися від ордена князя Ярослава Мудрого. Про це повідомляє польське видання Rzeczpospolita.
За словами Блащака, він повертає нагороду на знак солідарности з родинами, які десятиліттями очікують на вшанування своїх близьких і, за його словами, досі стикаються з перешкодами. Також він назвав свій крок проявом незгоди з позицією нинішньої української влади.
Польський міністр зазначив, що його рішення є також підтримкою позиції президента Польщі Кароля Навроцького, який, на його думку, продемонстрував, що пам’ять про польських жертв і гідність держави не можуть бути предметом дискусій.
Напередодні Ярослав Качинський оголосив про повернення ордена князя Ярослава Мудрого ІІ ступеня, яким був нагороджений раніше. Свій крок він назвав проявом ставлення до української політичної еліти та актом лояльности до президента Кароля Навроцького.
Польща шантажує Україну можливістю заблокувати вступ до ЄС
Крім того, лідер «Права і справедливості» закликав заблокувати подальші етапи переговорів щодо вступу України до Європейського Союзу. Водночас він наголосив, що висловлює особисту позицію, а не офіційну точку зору партійного керівництва.
Качинський вимагає від України одностороннього визнання провини та вибачень за вбивства польського населення під час Другої світової війни, а також проведення ексгумації та поховання всіх жертв. При цьому політик заявив, що й надалі підтримує допомогу Україні у війні з Росією, оскільки вважає це стратегічно важливим для Польщі.
Нагадаємо, 19 червня президент Польщі Кароль Навроцький позбавив президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла, мотивувавши рішення присвоєнням одному з українських підрозділів імені героїв УПА. Уже наступного дня Зеленський повідомив, що надіслав нагороду до Польщі поштою.
Після цього про повернення польських нагород також заявили низка українських чинних і колишніх посадовців, серед яких президенти Леонід Кучма, Віктор Ющенко та Петро Порошенко.
Протягом 20 років окупації Польща проводила агресивну політику щодо українців на Волині та Галичині
Польща та Україна по-різному оцінюють події на Волині та в Галичині під час Другої світової війни. У 2016 році польський Сейм в односторонньому порядку визнав події Волинської трагедії «геноцидом, вчиненим українськими націоналістами проти громадян Другої Речі Посполитої». Українська сторона неодноразово наголошувала, що трагедія мала двосторонній характер і потребує спільного історичного вивчення та вшанування всіх жертв.
Історичні суперечки між двома країнами стосуються й подій після Першої світової війни. В українській історіографії встановлення польського контролю над Східною Галичиною та Західною Волинню після польсько-української війни 1918–1919 років розглядається як окупація українських земель. Натомість польська політична та історична традиція переважно не визнає такого трактування подій.
Протягом міжвоєнного періоду, коли ці території були окуповані Другою Річчю Посполитою, польська влада проводила політику асиміляції українського населення. Зокрема, обмежувалося використання української мови в державних установах, скорочувалася кількість українських шкіл, українці мали обмежений доступ до державної служби та адміністративних посад.
Окремим джерелом напруження стала політика осадництва, в межах якої польські військові ветерани та переселенці отримували земельні наділи на території Волині та Галичини, нерідко на більш вигідних умовах, ніж місцеве українське населення. Українські історики вважають таку політику одним із чинників радикалізації міжнаціональних відносин у регіоні напередодні Другої світової війни.
Однозначно, польські історики та політики розглядають криваві події 1943 року крізь призму хибних уявлень про те, що Волинь - це польська земля, українці - злочинці, а поляки їхні жертви.
Автор: Богдан Моримух
