За старою звичкою сьогодні скрізь і всюди говоритимуть про дітей. На дворі перший день літа, а значить День захисту дітей. Щоправда від кого - в документах не значиться. Хоча і так ясно – від тих, хто сам колись був в цьому наймилішому стані, але, подорослішавши, не завжди ставиться з повагою до тих, хто на шляху до цього. До речі, дорослі стали на захист собою ж сотворених не так давно, хоча водночас це одне з найстаріших міжнародних свят. Рішення про його проведення було ухвалене Міжнародною демократичною федерацією жінок на спеціальній сесії в листопаді 1949 року. Перший Міжнародний день захисту дітей був проведений в 1950 році. ООН підтримала цю ініціативу і оголосила захист прав, життя і здоров'я дітей одним з пріоритетних напрямків своєї діяльності. До цього захистом дітей особливо ніхто не займався. Хоча, якщо дивитися на орди бездомних, покинутих, голодних, скалічених фізично і психологічно дітей, у справі захисту дорослі і сьогодні не дуже стараються.
Сто п'ятдесят мільйонів дітей у світі є по суті безпритульними і стають жертвами продавців наркотиків, ринку проституції або торгівлі органами. Статистика бездомних дітей вражає: 45 мільйонів в Латинській Америці, головним чином в Бразилії, 40 мільйонів в Азії, 10 мільйонів в Африці. В Європі в передовиках – Росія і Румунія. За різними підрахунками кількість бездоглядних дітей в Україні – від 100 до 200 тисяч, не дивлячись на мирний час. Але справжньої цифри не знає ніхто: офіційна статистика занижується, зважаючи на труднощі обліку цієї соціальної групи. Щорічно близько 35 тисяч бездомних дітей міліція направляє в притулки для неповнолітніх. Але не всім дітям живеться добре і в своїх рідних сім'ях. Вони, або через надмірну опіку, або її відсутність взагалі, тікають, поповнюючи армію безпритульних. Але статистика штука суха і цинічна. За кожною цифрою - скалічена доля і душа.
Попри збільшення в Україні з кожним роком кількості законів, направлених на захист дітей, кількість покинутих і принижених дітей зростає. І якщо вірити улюбленому в радянські часи гаслу «Діти – наше майбутнє», воно не завжди буде світлим і радісним. Звичайно, дорослі і успішні можновладці, скінчивши пафосні промови, можуть спробувати зменшити це соціальне зло. Хоча б заради своїх рідних і улюблених дітей. Адже їм же потрібні хороші сусіди.
