Хто визначає правила гри на українському енергетичному ринку? Що таке НКРЕКП і чому її незалежність критично важлива для стабільного розвитку галузі, залучення інвестицій та справедливих тарифів? Спеціально для ForUA віцепрезидент Energy Club та ексголова Державного агенства з енергоефективності та енергозбереження України Валерій Безус пояснює, як повинен працювати справжній Регулятор, чому подався на конкурс до НКРЕКП і чого не вистачає сьогоднішньому складу Комісії.
У розмовах про енергетику все частіше звучить слово «Регулятор». Та не всі розуміють, що це. Йдеться про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг — скорочено НКРЕКП, або «Комісія». На сьогоднішній день – це колегіальний центральний орган виконавчої влади з особливим статусом, який має визначати правила гри на енергетичних ринках України: встановлює тарифи, видає ліцензії, слідкує за дотриманням законодавства, контролює якість послуг та захищаєінтереси споживачів.
— Що таке НКРЕКП і яку роль вона відіграє в енергетичній системі України?
– НКРЕКП — це більше, ніж просто державний адміністратор. Особливо в умовах війни, руйнувань енергетичної інфраструктури, складної економічної ситуації та курсу на євроінтеграцію. Важливо розуміти, що в реаліях реформ енергетичних ринків Європейського Союзу, саме незалежний енергетичний регулятор є наріжним каменем публічного управління в енергетичнійсфері. На відміну від міністерств та інших «звичайних» центральних органів виконавчої влади, енергетичний регулятор не має підпадати під управлінський вплив Уряду, як не має залежати і від політичної конʼюнктури.
Надзвичайно важливо щоб Регулятор був незалежним у своїй політиці як щодо внутрішнього тіньового впливу учасників ринку, так і щодо зовнішнього
політичного та економічного впливу. Саме така незалежність, поряд з беззаперечною професійністю, має забезпечити максимальну ефективність
національних енергетичних ринків, що, своєю чергою, призведе до якісного та дешевого забезпечення економіки нашої держави енергетичними ресурсами.
Високий рівень професійності енергетичного Регулятора також важко забезпечити без високого рівня його незалежності. Кадрове забезпечення Регулятора, відбір його членів має спиратися виключно на професійні та етичні якості, знання та досвід, а не лояльність чи інші якості, що ставлять під сумнів якість та виваженість рішень. Ця інституція має бути інтелектуальним центром, здатним формувати стратегічну візію розвитку енергетики, визначати пріоритети, створювати умови для залучення інвестицій, а не обслуговувати поточні інтереси якоїсь з груп впливу.
Довіра до Регулятора має бути достатньою, щоб не тільки споживачі сприймали стан ринків як справедливий, але й інвестори впевнено планували розвиток енергетичних бізнесів.
— Як працює Регулятор? У чому полягає специфіка його повноважень, структури та процесу ухвалення рішень?
– В теорії, це має бути орган, що несе відповідальність за державне регулювання енергетичних ринків. Його рішення мають створювати умови для чесних та вільних ринкових відносин з одного боку, та захисту справ споживачів – з іншого. Одне має посилювати інше. Бо чесний та вільний ринок з його конкуренцією має створювати умови для інвестицій, якості та найнижчої ціни. Зрозуміло, що специфічне становище природних монополій потребує окремої уваги з точки зору захисту споживачів. І тут саме у НКРЕКП є всі законні повноваження досягати балансу інтересів бізнесу та споживачів.
Регулятор є колегіальним органом, його рішення приймаються відкрито – голосуванням членів, загальна чисельність яких – 7 осіб. Є вимоги й щодо процедури підготовки рішень центральним апаратом. Більшість рішень Регулятора мають прийматися відкритою процедурою, а ті, що мають ознаки регуляторних актів – після обовʼязкової попередньої публікації, але зрозуміло, що найбільший вплив на якість рішень Комісії мають особисті професійні та морально-етичні якості її членів.
На жаль, сьогодні не можна сказати, що в Україніє дієвий механізм правової та етичної відповідальності членів колегіальних органів з наслідками їх рішень, не виключенням є і Регулятор.
Окрім розуміння питань енергетики та комунальних послуг, член НКРЕКП має мати високий рівень управлінських здібності, які неможливі без реального управлінського досвіду, адже комісія має штат понад 500 працівників. Знову ж, в теорії це мають бути професіонали найвищого рівня, бо середня зарплатня по центральному апарату перевищує 100 тис грн. Напевно, немає ані державного органу, ані бізнесу, де б працювали 500 людей з такою середньою зарплатнею. Фінансується діяльність Регулятора коштом внесків енергетичних компаній, тобто, фактично, коштом споживачів енергії та комунальних послуг.
— Чому Ви вирішили подати свою кандидатуру на конкурс до НКРЕКП?
– Я подавав свою кандидатуру на посаду члена НКРЕКП саме тому, що переконаний: Україні потрібен сильний, незалежний та професійний Регулятор. Такий, що здатен реально захистити інтереси української держави, українського суспільства, громадян та бізнесу, забезпечити прозорість і довіру, підтримати інвестиційні процеси та стати рушієм модернізації та трансформації національної енергетики.
Мій загальний досвід складає вже 30 років — і в публічному секторі, і в приватному — та дає мені глибоке розуміння, як працює галузь енергетики як збоку ключових категорій споживачів, так і зсередини.
Здебільше я працював на управлінських посадах вищого рівня, так званий«С-level»; згодом був заступником голови обласної ради по виконавчому апарату і
займався питаннями забезпечення життєдіяльності однієї з найбільших областей в Україні; очолював центральний орган виконавчої влади – Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження (Держенергоефективності), де працював над національними політиками з енергоефективності та чистої енергетики, декарбонізації економіки; був радником віцепрем'єр-міністра з відновлення, займався питаннями розвитку розподіленої генерації та енергетичної стійкості громад тощо.
— Пане Валерію, який Ваш професійний досвід у сфері енергетики та публічного управління? І чому Ви вважаєте його достатнім для роботи в НКРЕКП?
– Я маю реальний досвід роботи в міській інфраструктурі, займався розробкою комплексних програм модернізації систем теплозабезпечення, водозабезпечення та водовідведення міст України, й маю глибоке розуміння, що
саме ефективна енергетика та енергетична інфраструктура є ключем до виводу з кризи як комунального господарства, так і місцевої економіки українських громад.
Ефективність енергетики безпосередньо впливає та формує конкурентоспроможність українських бізнесів та рівень енергетичної бідності громадян.
— Як Ви оцінюєте нинішні кваліфікаційні вимоги до кандидатів у члени Регулятора? Чи відповідають вони реальним викликам?
– Приміром, увесь мій досвід значно перевищує мінімальні вимоги до члена НКРЕКП, які сформовані Законом України «Про НКРЕКП». На жаль, цей закон визначає дуже низьку планку професійних вимог та досвіду, – достатньо мати лише 3 роки загального досвіду в енергетиці або в комунальних послугах, та 2 роки управлінського досвіду. Це абсурдно мало для рівня викликів, що стоять перед Регулятором. Тим паче, що цей мінімальний досвід не важко сьогодні імітувати записами у трудовій книжці без реального змісту. Я переконаний, що член Регулятора моє пройти серйозний професійний шлях та мати насправді солідний професійний та управлінський досвід, перш ніж визначати долю енергетики держави.
— Яка ваша оцінка загального стану державної служби та кадрового
забезпечення в НКРЕКП?
– Через системне ігнорування важливості реального професійного та управлінського досвіду і знань, ми спостерігаємо критичне руйнування якості публічного управління у всіх сферах, не виключенням є й енергетика.
— Чому фахівці у сфері енергетики не прагнуть працювати в публічному секторі?
– Професіонали високого рівня, за плечима яких не тільки участь у конференціях та семінарах, а й десятки років реальної роботи – рідкість.
Сфера публічного управління вимагає додаткових знань та досвіду, що є дуже специфічними, і це ще більше звужує пропозицію якісних кадрів. Багато якісних фахівців енергетичного сектору не розглядають публічну службу, зі зрозумілих причин, в принципі. І це посилює й так складну ситуацію.
— Які зміни, на Вашу думку, потрібні для того, щоб кадрова ситуація в енергетичному регулюванні покращилася?
– Кадрова проблема є дуже важким викликом. Загальна деградація якості державної служби викликана, перш за все, зупинкою її реальної реформи та скасуванням конкурсів ще за часи ковіда. Сьогодні призначення на посади державної служби відбувається за субʼєктивними критеріями, а не за обʼєктивною оцінкою професійних якостей. Серед субʼєктивних критеріїв головним є, очевидно, особиста лояльність та відданість керівництву.
В питаннях державного регулювання енергетики частіше важлива професійна полеміка, висловлювання різних поглядів на проблеми та шляхи їх розвʼязання. Важко очікувати готовності до змістовної полеміки людей, які оцінюються виключно за здатністю без міркувань виконувати доручення, без огляду на реальні знання та практичний досвід.
У другій частині інтерв'ю ми зануримося у головні проблеми енергетичного сектору, розкриваючи таємниці, які Валерій Безус ніколи раніше не відкривав.
Автор: Анна Сенченко
