Професор, доктор філософських наук Мирослав Попович вважає, що українське законодавство недосконале в питаннях попередження ксенофобії. «У нас не існує відповідного правового забезпечення для захисту проти расизму, антисемітизму, ксенофобії, розпалювання міжнаціональної ворожнечі тощо». Для того, щоб людина, яка вчинила відповідний злочин, була визнана судом винною, потрібно довести не тільки те, що зміст її висловлювань об'єктивно направлений на розпалювання міжнаціональної ворожнечі або приниження іншої нації, але й довести намір. А це неможливо зробити», - вважає експерт.
«Неприємно визнавати, але факти расистських нападів у нас є. Хіба хуліганством є побиття хлопця в переході біля єврейської школи, коли нападники, не маючи ніяких мотивів, зробили це, викрикуючи антисемітські гасла?», - сказав Попович.
«Свідчення наших соціологів показують, що за останні роки у нас випадки ксенофобії почастішали. До речі, з антисемітизмом це менше пов'язано. Більше це стосується так званих «осіб кавказької національності». До них на наших теренах ставлення погіршилося», - вважає він.
Водночас Попович відзначив, що «порівняно з іншими країнами ми перебуваємо в хорошому стані, особливо порівнюючи з Росією».
Він вважає, що на сигнали «Міжнародної амністії» потрібно реагувати негайно «і починати братися за законодавчі акти, які б регулювали ці питання».
Прес-секретар Київської Патріархії ігумен Євстратій (Зоря) вважає, що прояви расизму не рідкість у всіх країнах, у тому числі і в Україні.
«Але говорити про те, що це масове явище, що це прояв суспільних настроїв, нам не випадає. Все-таки це поодинокі випадки, причина яких – в особистих переконаннях людей, які скоюють такі злочини», - вважає ігумен.
За його словами, «в цілому українське суспільство в цьому плані є розвиненим, тому таких проявів расизму або гострої ворожнечі на національному або релігійному грунті в масовому порядку не відбувалося».
Він також висловив думку, що відповідальність за суспільні настрої і терпимість лежить на школі і ЗМІ, а також певною мірою на державі, яка можливо недопрацьовує в цьому плані, тобто не вводить певні обмежувальні заходів стосовно того, що через ЗМІ пропагується і насильство, і нетерпимість, і егоїзм, і споживацьке ставлення до життя.
На думку народного депутата від КПУ Юрія Соломатіна, «допоки у нас кількість емігрантів з Африки і Азії не перевищить певної межі, не буде посягань на місце в житті для громадян України, расизму у нас не буде». «Якщо цей поріг буде перейдено, ми отримаємо рух як в Росії – проти нелегальної еміграції. Там робляться відповідні заяви. У нас також була заява про те, що в Україні повинен бути український уряд, пропорційні квоти відповідно до представлених національностей в Україні. Виникає питання, що робити тим, предки кого тут давно проживають? Вони що, громадяни другого сорту? Це поки що не становить небезпеки, але негативні тенденції є. Пригадайте програму партії Олега Тягнибока», - вважає нардеп.
Він також заявив, що у українців «залишився ще радянський менталітет – ставитися до людини незалежно від расової приналежності». «Хоча зараз є спроби розпалити війну між українцями і росіянами. Але це неможливо, тому що всі ми з Київської Русі», - сказав Соломатін.
В окремих регіонах України дійсно можна говорити про локальні конфліктні ситуації з елементами ксенофобії, вважає народний депутат, член Комітету з питань прав людини, національних меншин і міжнародних відносин Рефат Чубаров.
«В Криму почастішали ситуації, коли зіткнення, конфлікти між людьми відбуваються, виходячи з неприйняття однією із сторін релігійних або етнічних відмінностей іншої сторони. Це відбувається ще й тому, що різні політичні сили використовують різноманітність етнічну, релігійну, культурну для реалізації своєї мети. Вони просто нацьковують людей. На превеликий жаль, цим займаються і окремі засоби масової інформації», - зауважив він.
Він висловив думку, що в Україні слід «приділяти увагу певним сегментам українського суспільства. У тому числі і молодіжному. Вибух скинхедського руху в Росії може в певному форматі перекинутися в Україну. Потрібно бути дуже пильними».
«Щоб подолати цю ситуацію, не потрібно покладати надію виключно на законодавство. Звичайно, це основа для діяльності як влади, так і суспільства, але, на мій погляд, окрім цього повинно бути ще дуже вивірене, чітке, послідовне і толерантне виховання», - вважає Чубаров.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом