Вчора, 9 травня, через 61 рік з дня Великої Перемоги над фашистськими загарбниками кияни зібралися на Хрещатику, щоб відсвяткувати видатний день урочистим маршем ветеранів.
У марші взяли участь можновладці держави: Президент України Віктор Ющенко, голова Верховної Ради України IV скликання Володимир Литвин, прем'єр-міністр України Юрій Єхануров, а також новий київський міський голова Леонід Черновецький.
Уздовж вулиці було виставлено оточення міліціонерів, які стежили за дотриманням громадського порядку, який, втім, і так ніхто не порушував. Пройшовши до Майдану Незалежності під акомпанемент пісень часів війни і післявоєнних років, ветерани зайняли свої місця в автобусах і вирушили до музею Великої Вітчизняної війни.
Моряк балтійського флоту, якого зустрів кореспондент ForUm’у, позував фотографам на фоні монумента Слави, а потім розповів, що вважає День Перемоги «найбільшим святом для народу». Він тримав в руках подаровані йому незнайомими дівчатами квіти і був дуже гордий.
Варто відзначити, що серед святкуючих знайшлися і люди, обурені тим, що до Музею ВВВ не пускали простих киян: «Чому не пускають на День Перемоги? Значить День Перемоги вже не свято всього народу зараз. Раніше це було всенародне свято, але цього року вже ні», - сказав кореспонденту ForUm’у киянин Юрій, який так і не зміг перетнути міліційні кордони і потрапити на свято, в якому також взяли участь перші особи країни.
Киянка Галина Михайлівна в інтерв'ю нашому кореспонденту розповіла, що в 61 річницю Дня Перемоги вона відчуває «гордість за наших людей, які пройшли цю війну, а й образу за те, що так до них ставляться. Наші ветерани не заслужили цього. Повинна бути хоч елементарна повага! А ще зараз є таке відчуття: хочеться жити і щоб завжди був мир».
Голова земляцтва «Труханів Острів» капітан-лейтенант Євгеній Тамаров у перші дні війни воював партизаном. «Я півтора року воював в партизанах, а потім в 1943 році був виданий указ про те, щоб розпустити партизанські загони і я перейшов в Дніпровську флотилію. Тут я і воював. Двічі був поранений. Німці Труханів острів спалили за два дні – 5 тис. населення і 300 будинків. Хто не корився – розстрілювали», - згадує ветеран.
Розповідаючи про початок військових років Євгеній Леонідович сказав, що війна застала його в 9-у класі. «Нас забрали на Донбас. Вишикували і говорять: кому 18 років?. А немає нікого. В шахти нас не взяли і відправили до колгоспу. Пам'ятаю, раз ми зібрали урожай хліба, але раптом нам видали сірники і сказали: паліть! Ніхто тоді не зрозумів чому, а потім з'ясувалося, що ми вже в тилу у німців і тому хліб довелося спалити, щоб він не дістався ворогу». За словами ветерана, він тричі був на межі розстрілу фашистами. «Я був тричі під дулом автомата, але я йшов. Це довго розказувати, як, але я йшов. Ця дуже страшна справа, коли в людину направлений автомат, а біля тебе вже трупи лежать!», - згадував фронтовик.
Всі груди нашого співрозмовника були увішані нагородами. Відповідаючи на питання, яка нагорода стала найдорожчою для нього, Євгеній Леонідович відповів: «Перша нагорода – «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні» і гордо вказав на свою «улюбленку» .
Імениті гості святкування Великої Перемоги пішли, а ветеранам і молоді була надана можливість повеселитися від душі під музику старшого покоління. Люди насолоджувалися спілкуванням один з одним і мирним небом над головою.
