Все-таки мав рацію мій університетський викладач історії, коли одного разу сказав мені, безнадійно «тонучому» на іспиті: «Завжди вивчайте матчастину, Олександре. Вам це пригодиться». І треба ж – як у воду дивився! Дійсно стало в нагоді!

Адже спочатку, слухаючи коментарі вищих посадовців держави з приводу українського коріння, що «раптово виявилися у пріснопам'ятної компанії «РосУкрЕнерго» в особі Дмитра Фірташа і Івана Фурсіна, я ніяк не міг узяти до тями: «Чому вони всі так явно і відверто нервують?». Подумаєш, ну, Фірташ, ну, Фурсін, ну, українці, але ж, здається, ніхто і ніколи однозначно не заявляв, що українців серед власників «РосУкрЕнерго» немає.

Так, говорив Президент Віктор Ющенко, і неодноразово, що серед власників чи акціонерів компанії немає українських державних установ або урядовців, але ж Фірташ і Фурсін не урядовці і тим більше не держустанови – так, звичайні собі вільні підприємці (мабуть ще і на єдиному податку сидять), так що формально ніяких претензій до Гаранта за брехню бути не може. Але чому ж тоді Секретар РНБО Анатолій Кінах, після того, як його попросили висловитися з приводу причетності Фірташа і Фурсіна до «РосУкрЕнерго», спочатку посірів, потім побілів, і ще більш машиноподібним, ніж звичайно, голосом заявив, що це, мовляв, ще обґрунтувати треба? Мовляв, знаємо ми ці «Известия», брешуть, що ті собаки, і все з єдиною метою дискредитувати неймовірно чесну і страшно моральну «помаранчеву» владу.

Напевно, тоді ще Анатолію Кириловичу не доповіли, що російські «Известия», що називається, з тельбухами належать російському ж «Газпрому», і йому ж належать 50% акцій «РосУкрЕнерго»; а другу половину якраз і поділили між собою Фірташ і Фурсін (причому поділили кумедно – в одного 45%, в іншого всього 5. Не здивуюся, якщо ці самі 5% Фурсін у Фірташа просто у карти виграв). Отже сумніватися в достовірності наданих «Известиями» відомостей непотрібно – інформація явно «злита» з джерела, що заслуговує на довіру.

Проте – чому так непокоїться українська влада при згадці прізвища Фірташ? Так, говорять, що він якось пов'язаний з оголошеним ледь не в міжгалактичний розшук Семеном Могилевичем (цікаво, до речі, де вони його шукають. Я особисто не сумніваюся, що він ніде і не ховається). Та тільки не стали б наші можновладці через це так нервувати. В українській політиці кого не візьми – всіх з кимсь пов'язують. Потім довго і ретельно, бажано з появою на всіх телеканалах, розв'язують, потім знову пов'язують, але вже з іншими, і так до безкінечності.

І ось тут на допомогу приходить вона – та сама матчастина. Трохи попорпавшись у пам'яті, згадаємо, яка гучна подія була не так давно пов'язана з ім'ям Дмитра Фірташа. Ну що, пригадали? Якщо ні, то я наштовхну на думку. Пам'ятайте, восени минулого року в українському суспільстві стрімко народився, і так само стрімко помер у зародку черговий скандал за участю дружини Президента України Катерини Чумаченко? Повідомляли тоді, що, мовляв, вона на інавгурацію свого чоловіка виписала прямо з Америки купу своїх родичів, але 270 тисяч доларів за переліт заплатила нібито не вона, а якийсь бізнесмен, якому, судячи з усього, не шкода і четверті мільйона баксів, лише б перша леді країни була задоволена. Пам'ятайте, як звали цього дамського підлабузника? Молодці! Так, його звали саме Дмитро Фірташ. Якщо і не повноправний «друг сім'ї», то явно бдизький.

Але, знаєте, мені все таки дуже хочеться вірити в те, що «літакова історія», майже половинна частка Фірташа в компанії «РосУкрЕнерго» і те, що компанія ця отримала монопольне право на поставки газу до України, - це не більше ніж забавний і безглуздий збіг. І вам раджу вірити. Бо якщо не вірити – то дуже вже непривабливою виходить картина. Безнадія охоплює.

Що там ще у нас минулого тижня було? Ага, Вищий адміністративний суд таки послав подалі блоки Наталії Вітренко, Володимира Литвина, Юрія Кармазіна, а також персонально партію «Віче». Тільки не подумайте чогось поганого: «подалі» - це всього тільки Європейський суд, куди тепер має намір звернутися найпрогресивніший соціаліст Наталія Вітренко. Тільки здається, що на цьому похід Наталії Михайлівни в депутатське крісло і закінчиться. Враховуючи те, як оперативно в Європейському суді розглядаються позови, особливо від громадян України, можна сміливо прогнозувати, що доти, доки євросудді дістануться до заяви народної опозиціонерки, Україна може цілком і монархією стати і народних депутатів відмінять як клас. Шкода Михайлівну, чесне слово. Щастя ж було так близько!

Ну а свіжообраний мер Києва Леонід Черновецький тим часом вже встиг розгорнути в столичній міськраді вельми активну діяльність. Не звертаючи ніякої уваги на свистячі навколо нього кулаки представників БЮТ і ГАКу, Леонід Михайлович анітрохи сумняшеся провів на посаду секретаря міської ради представника своєї фракції Олеся Довгого. Подумати тільки, 26 років хлопцеві, а на яку висоту вже забрався! За нього, до речі, проголосували 65 осіб, тобто більшість депутатів Київради. Куди поділася широко анонсована більшість БЮТ, ГАК і Пори-ПРП – питання риторичне. До речі, Черновецький вже встиг пообіцяти, що новий секретар міськради «з любов'ю ставитиметься до виборців». Ось давно б так! Думаєте, чого найбільше виборцю хочеться? Хліба, видовищ та даху над головою? Дідька лисого! Найбільше йому хочеться любові. І він сторицею відповідатиме тому, хто йому цю любов дає. Чому-чому, а цьому пана Черновецького в його Посольстві Божому явно навчили!

Кохаймося!

Завжди Ваш Олександр Вредний

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

1250