Якщо абстрагуватися від ситуації поточного політичного напруження, то очевидно, що українська економіка і корпоративний сектор перебувають на тій стадії розвитку, за якою іде період стабільного зростання. Проте для того, щоб прогнозувати прихід іноземного капіталу в Україну, абстрагуватися від чинника майбутніх змін в політичних розкладах країни неможливо.
Західний інвестор, який звичайно сприймає Україну як корпорацію, мав би сподіватися, що її акції будуть користуватися неймовірним попитом: адже це структура, що розвивається, і до того ж що рішуче порвала з тоталітарним політичним режимом. Тим часом шаленого попиту на українські активи не спостерігається. Радше навпаки. Згідно з інформацією Національного банку, показники платіжного балансу України у 2005 році скоротилися в 2,7 разу - з $6,804 млрд. до $2,531 млрд. При цьому НБУ повідомив про причини таких плачевних результатів: різке зростання відтоку капіталу з України до $3,5 млрд. і негативне сальдо торгівлі товарами в $1,135 млрд. Потрібно завважити, що дані про рекордно високі прямі іноземні інвестицій у 2005 р. в розмірі 7,33 млрд. дол. (що в 4,7 разу більше, ніж в 2004 р.) обережних інвесторів не ввели в оману: в цьому випадку покупці дійсно редукували українські активи в один меткомбінат і два банки.
На відміну від дій теперішньої влади доцільно так побудувати свою економічну політику, щоб привабливими для інвестора були не 2-3 підприємства, а переважна більшість українських активів. Існує дві групи чинників, що впливають на готовність інвесторів вийти на український ринок, – внутрішні і зовнішні. Визначальним для сприятливого внутрішнього середовища повинні бути темпи зростання ВВП: слід добитися того, щоб вони не опускалися нижче шести відсотків протягом найближчих декількох років. Хоча це не той 12-процентний обсяг зростання, яке було зафіксовано в 2004 році, але і показник удвічі менший вважається прийнятним і достатнім для реалізації довгострокових інвестиційних проектів. Важливо при цьому, щоб залежність економічного зростання країни від обсягів експорту поступово знижувалася. Більше того, існують передумови для забезпечення зростання за рахунок внутрішніх ресурсів, наприклад за рахунок зростання обсягу споживчих витрат. Це є важливим індикатором диверсифікації джерел економічного зростання. Нагадаємо, що саме під час роботи уряду Януковича почався бум світових роздрібних мереж, багато з яких тепер успішно працюють в Україні.
Можна тільки сподіватися, що після початку роботи Верховної Ради і формування уряду вдасться припинити падіння макроекономічних показників з тим, щоб не виникли передумови для затяжної економічної кризи в країні. По суті не пройшло ще й року після зміни політичної влади в Україні, але цього терміну виявилося достатньо, щоб нова влада, заявивши про реформи, тут же їх припинила з надзвичайно негативними наслідками для економічного зростання. Також керівництво держави неодноразово заявляло, що воно приступило до створення сприятливого інвестиційного клімату і оптимальних умов для роботи іноземних інвесторів, але на практиці цю декларацію може зреалізувати вже нова коаліція політичних сил.
Що стосується «зовнішніх чинників» зростання інвестиційної привабливості України, то їхній потенціал як і раніше високий. По-перше, у східно- і центральноєвропейському регіоні фактично не залишилося не освоєних іноземним капіталом ринків з таким високим рівнем прибутковості. Висококваліфікована робоча сила і близькість до розвинених ринків Європи також не втратили своєї актуальності. Другий чинник, що впливає на поліпшення інвестиційного клімату в країні, це чітке позиціонування країни (причому незалежно від персонального складу провладних еліт) стосовно необхідності участі України в процесах глобалізації і міжнародної торгівлі. На жаль, названі чинники також не були використані теперішньою владою.
Нарешті необхідно дати адекватну оцінку політичним ризикам. Попри те що вибори до парламенту можуть розглядатися як подія, потенційно здатна дестабілізувати політичне життя країни, наші зарубіжні партнери не схильні переоцінювати значення і результат цих виборів. Вони розуміють, що такі події відбуваються регулярно в кожній державі і тому тільки в окремих випадках політичні вибори радикально впливають на присутність іноземного капіталу в країні. Навіть минулі президентські вибори в Україні показали, що за найдраматичнішого розвитку подій країна здатна розв'язати політичні проблеми цивілізованим шляхом. Цього достатньо, щоб чинник політичного ризику не став глобальною перешкодою в бажанні інвестора вкладати капітали в українську економіку. Економічна ситуація в Україні багато в чому дуже подібна до тих масштабних економічних перетворень, які проходили близько десяти років назад в країнах Східної Європи. Сьогодні ці держави не тільки є розвиненими економіками, але десять з них є повноправними членами Європейського Союзу. Отже недивно, що Україна виглядає вельми привабливою для іноземних інвесторів, які ставляться до політичних конкурентів «оранжевої влади» як до своїх потенційних партнерів.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом