Скажіть, вам ще не набридло читати про перемовини про створення т.з. «коаліції демократичних сил»? Особисто мені страх як набридло. І читати, і дивитися, і, найголовніше, писати. Все одно ж нічого путнього не відбувається, але кожний ранок будь-які ЗМІ вважають своїм обов'язком почати з повідомлення про те, що «Наша Україна», БЮТ і СПУ досягли повного взаєморозуміння з приводу правильності розстановки ком у 5-у абзаці 7-ї сторінки попереднього проекту коаліційної угоди; з решти ж питань поки йдуть перемовини і консультації. Суть яких, втім, теж зводиться до одного – бути чи не бути Юлії Тимошенко прем'єр-міністром. Господиня блоку імені себе активно тисне і вимагає однозначної відповіді від «Нашої України», НСНУ ж в бородатому обличчі Романа Безсмертного мляво відбрикується і взагалі поводиться, як замучений сексуально агресивною дружиною чоловік – мовляв, стривай, Юліє, не зараз, давай краще потім. Тільки ось лихо – коли наступає це саме «потім», роги вже в дверях не проходять.
Щось схоже вже відбулося і в Київраді, де БЮТ, що набрав на виборах більшість голосів, не став чекати, доки «старші» домовляться на рівні Верховної Ради, а взяв та й об'єднався з тим, що пролетів повз мерство і парламент, але пройшов до столичної ради Віталієм Кличком і його громадою. А для повної ідилії (тобто створення більшості) «наречені» покликали до себе ГАК (ось ще прекрасна назва для політичної сили!), який, вважаю, досі не може прийти до тями від щастя, яке казна-звідки впало на нього. Всю цю справу назвали звично пафосно – «Справедливий Київ» - і насамперед заявили, що має намір добиватися проведення повторних виборів мера Києва. Що й говорити, свіже і оригінальне рішення. Хоча, пам'ятається, лишень декілька тижнів тому Кличко так радів перемозі над ним Леоніда Черновецького, що ледь не задушив почесного банкіра в своїх чемпіонських обіймах. Напевно, багато що з тих пір переосмислив.
Ще більше переосмислив у своєму житті головмент країни Юрій Луценко, який – вже будьте впевнені! – ночами не спить, все думає, як би зробити правоохоронну систему України кращою і красивішою. Судячи з усього, процес роздуму Юрій Віталійович останнім часом поєднував з прогляданням американських фільмів про поліцейських, які й підказали йому геніальну за своєю простотою ідею. Виявляється, всі проблеми нашої міліції полягають зовсім не в поголовній корумпованості, низьких зарплатах і поганому технічному оснащенні. Зовсім ні! Всі біди тому, що міліціонери не зачитують затриманим громадянам їх права! Ну, пам'ятаєте коронне заклинання крутих американських копів: «Ви маєте право зберігати мовчання; все, що ви скажете, може бути використано проти вас у суді»? Вже з сьогоднішнього дня спілкування української міліції з затриманими починатиметься не з традиційного – палицею по нирках і в «бобик», а з цієї чарівної фрази. І лише потім палицею по нирках і в «бобик».
Взагалі, керівництво МВС минулого тижня смикали всі, кому не лінь. То міністр зі своїм довгим і складним набором слів, то сам Президент раптово забажав, щоб висадження дерев у традиційний День навколишнього середовища проводили виключно міліціонери на ім'я Тарас – річ у тім, що Віктор Ющенко з оточенням вирішили прокотитися по місцях, де провів своє отроцтво Великий Кобзар, а тяга Віктора Андрійовича до символізму давно відома. Не знаю, скільки Тарасів у формі вдалося зібрати, та зате до наступної поїздки глави держави міліційне начальство, вважаю, вже підійде у всеозброєнні. Вирушить Ющенко на батьківщину Франка – а йому бац! – роту Іванов у повне розпорядження. Захоче Віктор Андрійович поклонитися могилі Стельмаха, а там вже півтисячі Михайлів чергує. Краса! Звичайно, можуть виникнути складнощі з Лесею Українкою і, особливо, Марком Вовчком (багато ви зустрічали жінок-міліціонерів на ім'я Марко?), але впевнений, що наші генерали щось обов'язково придумають. Адже якщо Президент просить – значить, так треба для блага держави, і відмовляти – великий гріх.
Ну а бідолашна Наталія Вітренко і минулого тижня так само наполегливо продовжувала шукати нещасних сім сотих відсотка, які потрібні їй для проходження до парламенту. Навіть добилася того, що Вищий адміністративний суд України заборонив публікувати офіційні результати виборів через те, що явка виборців, озвучена в ЦВК і надрукована в газетах, надто сильно не співпадає, і продовжує судитися, вимагаючи перерахунку голосів. Але справа тут навіть не в цьому. Хочете відверто? Будь я на місці Давидовича, або в мої руки потрапив би легендарний транзитний сервер, я б тільки з чисто людського співчуття «примальовував» Наталії Михайлівні цих сім сотих відсотка. Ну видно ж неозброєним оком, як жінка страждає без Верховної Ради, для неї попередні чотири роки вимушеного відлучення від сесійної зали гірше каторги. Ех, Ярослав Васильович, Ярослав Васильович. Безсердечна ви людина! Паска ж на носі, могли б заради такого випадку хоч разок полюбити ближнього свого, як самого себе, і дарувати йому, вірніше, їй, цих сім сотих відсотка. Вам же це раз плюнути, а однією щасливою людиною на землі стало б більше.
Кохаймося! Завжди ваш, Олександр Вредний
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом