Смерть динозаврів зародила життя на супутниках Сатурна?

Падіння гігантського астероїда, що вбив динозаврів 65 мільйонів років тому, вибило в космос таку кількість матеріалу, що деякі з цих уламків потрапили навіть на далекі місяці Юпітера та Сатурна, можливо, принісши туди земні мікроорганізми, що пережили подорож у космосі.

Ці дані оприлюднив Бретт Гладман з університету Британської Колумбії на конференції про Місяць і планети, що пройшла днями у Х'юстоні.

Список планет Сонячної системи, потенційно здатних підтримувати як мінімум бактерійне життя, постійно розширюється. Всього 11 днів тому вчені оголосили про існування рідкої води майже на самій поверхні Енцелада (там же ви можете знайти посилання на інші наші матеріали про потенційне позаземне життя в межах Сонця).

Проте, поки що ніхто не відповів на питання: якщо життя на інших планетах (супутниках) є, то чи потрапила воно туди з того ж зовнішнього джерела, що і на Землю (гіпотеза панспермії), чи потрапило життя на Землю з цих планет, чи навпаки — з Землі — на ці планети, а можливо — воно там абсолютно інше, і зародилося самостійно, пише «Мембрана».

Так от, Гладман і його колеги вирахували, що при ударі астероїда в районі півострова Юкатан, який пов'язують з глобальною кліматичною катастрофою, що вбила динозаврів, у космос було викинуто 600 мільйонів фрагментів породи.

Розрахунок їх орбіт показав, що до 20-и з цих скельних шматків впали на Титані, і близько 100 — в Європі, покружлявшись Сонячною системою приблизно мільйон років.

Як відомо, Титан багатий органічними наповненнями, які є потенційним джерелом енергії для примітивних форм життя, та і взагалі, у багатьох відношеннях схожий на Землю. На Європі ж, видно, існує широкий рідкий водний океан під кіркою льоду.

Якщо земні мікроби потрапили на вибиті астероїдом шматки породи, вони напевно пережили космічну подорож і цілком могли "заразити" луни зовнішньої Сонячної системи.

Особливо вірогідним такий розвиток подій виглядає для Титана, оскільки, за розрахунками американців, в його атмосферу каміння входило на швидкості 10-15 кілометрів на секунду. Досить повільно, щоб плавно загальмувати. А ось на Європу земні скелі падали зі швидкістю 25-40 кілометрів на секунду. Малоймовірно, що мікроби при цьому зіткненні вижили.