Влада України вирішила оскаржити відоме твердження Ходжі Насреддіна про те, що, скільки не кажи «халва», в роті солодше не стане. Минулого тижня чиновники високого рангу наполегливо шукали «покращення» там, де його немає, видаючи за поліпшення все, що хоч скільки-небудь на нього схоже. Нижче - список особливо примітних знахідок голови НБУ, прем'єра і міністрів.
Прихована загроза
Голова НБУ Валерія Гонтарева і міністр фінансів Олександр Шлапак разом з іншими офіційними особами минулого тижня повернулися із закордонного турне, яке вони проводили під гаслом «Дайте грошей!». Спілкування з неабиякою кількістю топ-менеджерів МВФ, Світового банку та інших міжнародних спонсорів України пройшло успішно, хотіла показати Гонтарева, тому після повернення охоче давала коментарі журналістам і проводила прес-конференції.
Проте деякі її застереження дають зрозуміти, що все зовсім не так благополучно, як хотіла б нинішня начальниця Нацбанку. «Що стосується $19 млрд, ті проекти, які я вже бачу, це навіть велика цифра. Але всі цифри повинні бути під конкретні проекти», - заявила вона журналістам. Ті самі $19 млрд понад вже затверджені кредити знадобляться Україні, щоб вистояти, говорила місяць тому глава МВФ Крістін Лагард.
Але, як показує практика, інвестори якщо і готові вкладати в економіку, що стоїть на межі банкрутства, то на дуже обтяжливих умовах - під держгарантії, та й то під високі відсотки. Так вони знижують власні ризики. І хоча міністр Шлапак і поспішив в черговий раз запевнити громадськість, що ніякого дефолту Україні не загрожує, це, м'яко кажучи, не так. «До кінця цього року ми віддамо $8 млрд. В наступному році - $5,2 млрд. Під це у нас є кошти», - заявив Шлапак. Долари під це є в єдиному місці в країні - в Нацбанку. На 1 жовтня золотовалютні резерви України становили $16,4 млрд, з них $10 млрд - цінні папери, такі як казначейські облігації США, і лише $6,4 млрд - власне валюта і золото.
Тобто після виплати всіх боргів в цьому році в резервах Нацбанку залишиться всього $8 млрд. Це екстремально низький рівень, який вже точно не дозволить НБУ утримувати і далі рівень гривні, продаючи по $200-300 млн на тиждень. Більш того, Шлапак, ні Гонтарєва не говорять, до якого рівня МВФ погодив зниження резервів. Враховуючи увесь досвід роботи Фонду в Україні та інших країнах, малоймовірно, щоб він дозволив знижувати резерви до такої критичної позначки.
Гірше того, якщо все-таки таким варварським чином вдасться розрахуватися з кредиторами, в реальності борги будуть ще вищі - якщо, звичайно, Гонтарева не обманює щодо обіцяних $19 млрд і згоди інших спонсорів і надалі допомагати Україні. Адже, виплативши до кінця наступного року $13,2 млрд, наша країна набере нових боргів більш ніж на $30 млрд. А Україна і так напозичала занадто багато, щоб собі це дозволити. Згідно з даними Світового банку, опублікованими на початку жовтня, зовнішній борг України за підсумками 2014 року складе 102,2% ВВП, у 2015 році - 106,4% ВВП. Тобто країна вже має більше, ніж вся її економіка зможе виробити продукції за рік. Один тільки борг уряду в кінці 2014 року становитиме 67,6% ВВП, у 2015 році - 73,4% ВВП. І це при тому, що, за мірками того ж Світового банку і МВФ, рівень у 60% є критичним.
Якщо дійсно «у нас сьогодні немає потреби в додаткових коштах», як каже Гонтарева, не зовсім зрозуміла готовність МВФ збільшити кредитування нашої країни в ситуації, коли й існуючий обсяг коштів повністю не обраний, про що минулого тижня також говорила Крістін Лагард. Отже, загроза дефолту реально існує і зараз робляться титанічні зусилля з його запобігання з допомогою міжнародних фінансових організацій. Віддавати ж ці непомірні борги доведеться вже наступному поколінню українців - або оголошувати дефолт, що означає відсутність економічного розвитку та зростання добробуту населення на найближчі роки.
Нацбанк не винен!
Валерія Гонтарева незадоволена, що у всьому поганому, що відбувається в країні, звинувачують Нацбанк. «Я б хотіла, щоб у нас зрозуміли, що Нацбанк не відповідає за всю економіку країни», - заявила вона журналістам. Схоже, так і є: зараз НБУ взагалі ні за що не відповідає - ні за економіку, ні за стабільність гривні, ні за ситуацію в банківській системі. Між тим саме вакханалія на валютному ринку, створена керівництвом Нацбанку, і бездумно «відпущений у вільне плавання» курс гривні, нині штучно стримуваний для досягнення потрібних результатів на майбутніх парламентських виборах, тільки погіршують стан економіки, яка і без того перебуває у важкому стані.
Голова НБУ просить дивитися на світ позитивніше. Девальвація і створення чорного ринку - це, виявляється, чудово! «Я дійсно знаю, що на сьогоднішній день ми допомогли бабусям. З сьомої ранку вже є черги: люди купують - у воєнний час! - валюту і несуть її на чорний ринок. Можу вам сказати, що по мірі своїх сил ми працюємо. Питання в тому, чи зможемо ми цю панічну ситуацію на ринку стабілізувати», - оптимістично заявила глава НБУ на прес-брифінгу.
Складно перевершити в цинічності фінансиста з 20-річним стажем, і дуже небагатьом в Україні вдасться переплюнути Валерію Гонтареву. Якщо хтось із пенсіонерів дійсно намагається таким чином заробити собі невелику надбавку до все більш убогої завдяки викрутасами уряду пенсії, то звинувачувати їх у цьому не можна. Але стверджувати, що подібне явище має масовий характер, - повний абсурд. Більшість людей, які купують сьогодні валюту, просто прагнуть хоч якимось чином зберегти свої заощадження.
Голові НБУ краще було б чесно зізнатися, що «завдяки» її роботі люди біжать з банків, прирікаючи фінансову систему України на колапс. У серпні українці купили на $201,3 млн гривень більше, ніж продали, у вересні - вже $264,6 млн, і це незважаючи на введені драконівські обмеження за обсягами конвертації і видачі валютних вкладів. Який міхур здувся завдяки цим діям на чорному ринку, ніхто і не рахував. І до речі, непогано б Гонтаревій нагадати громадськості, що чорний ринок наповнюють не стільки бабусі і дідусі, скільки близькі до керівництва НБУ банки, яким Нацбанк продає валюту за заниженим курсом.
Гривня і далі буде прямувати до знецінення, адже ніяких дій для наведення спокою на фінансовому ринку Нацбанк не вчиняє. Навпаки, «банки, які ми виводили з ринку за неплатоспроможність, і далі будемо виводити - для того, щоб очищати систему, щоб вона нарешті почала нормально працювати», - пообіцяла Гонтарєва.
Вже не секрет, що НБУ взяв явний курс на зменшення кількості банків на вітчизняному ринку. В той же час регулятор так і не спромігся публічно розповісти, які ж банки він буде підтримувати, а які - банкрутити. Так і залишилося загадкою, що змусило Нацбанк пообіцяти кілька мільярдів «VAB Банку» Олега Бахматюка та відкликати ліцензію у такого ж великого банку «Форум» «регіонала» Вадима Новинського, навіть незважаючи на бажання останнього врятувати свій банк. Перспективи ж інших українських банків, які опинилися в складній фінансовій ситуації (особливо дрібних і середніх), виглядають зовсім похмуро, хоча найчастіше в тому, що сталося, їхньої провини немає.
Бензоколонок командир
Уряд Яценюка все важче і важче відрізнити від уряду Азарова. Микола Янович любив покомандувати цінами, і Арсеній Петрович не відстає - дарма що запевняє, що він не такий, і на словах виставляє себе господарником нової формації і справжнім європейцем. «Я сьогодні вранці провів переговори з основними компаніями, які продають нафту і нафтопродукти в Україні, і чекаю їх рішення щодо певного зменшення ціни на нафтопродукти в Україні так, як це відповідає світовій тенденції. Поки що є запевнення, але я повірю тільки тоді, коли побачу інші цінники на АЗС. Також звертаюся до Антимонопольного комітету України допомогти нашим продавцям нафтопродуктів, імпортерам встановити справедливі і правильні ціни на нафту і нафтопродукти», - заявив він на засіданні уряду минулого тижня.
Хотілося б нагадати європейському прем'єр-міністру, що в умовах справді вільної ринкової економіки, яку він начебто хоче побудувати, прем'єр-міністр не встановлює роздрібні ціни на якісь товари. Особливо «справедливі і правильні ціни», оскільки такого поняття в сучасній економіці не існує - ним оперують завзяті популісти. Втім, можна вибачити Арсенію Петровичу: у наступну неділю - вибори у Верховну Раду, а перспективи його партії - не дуже перспективні. Ось і доводиться прикидатися добрим правителем, щоб отримати зайвий процентик і залишитися у прем'єрському кріслі.
Якщо ж Яценюк дійсно хоче, щоб ціни на бензин і дизель знизилися, то йому варто поговорити про це з Нацбанком. Навіть якщо в доларах нафта дешевшає, у гривнях бензин дешевшати не буде, тому що сам долар дорожчає. Більше того, саме Нацбанк створив дефіцит валюти в країні. І тепер банки не хочуть за заявками нафтотрейдерів продавати тим валюту за директивно заниженим курсом НБУ, щоб купувати паливо за кордоном - адже в Україні воно практично не виробляється. Зате банки готові видавати трейдерам валютні кредити, які, зрозуміло, не безкоштовні. Але такі долари дорожче «офіційних» приблизно на гривню за рахунок процентних ставок, і це повністю нівелює ефект від зниження цін на нафтопродукти. Якби не такі схеми, на які змушені погоджуватися імпортери, за оцінками експертів, бензин до кінця жовтня дійсно зміг би подешевшати на 60-80 коп. за літр.
Шия стала тонша, але зате довша
«Жити стало краще, товариші. Жити стало веселіше», - доповідав у 1935 році Йосип Сталін на з'їзді стахановців. «Шия стала тонша, але зате довша», - доповнював цю фразу народ, котрий щойно відійшов від жаху Голодомору і відчуває, як прискорюється закручування гайок в країні.
Кабмін теж використовує перевірені сталінські рецепти. Як би не погіршувалася ситуація в країні - розповідай, що все добре. Ось, наприклад, за словами прем'єра, в Україні зростає сільське господарство. «Сільське господарство є основним і, на жаль, поки що єдиним локомотивом підтримки економічної стабільності в Україні. Ми очікуємо, що значний обсяг валюти зайде в Україну, в тому числі через продаж продукції сільськогосподарського призначення», - заявив Яценюк на засіданні уряду минулого тижня.
Прем'єр, як водиться у політиків, забуває згадати, що високі врожаї - це результат роботи попереднього складу Камбіну, завдяки роботі якого країна нарешті посіла своє законне місце на світовому аграрному ринку. Саме в минулому році Україна отримала найбільший урожай зернових за всю свою історію і посіла перші місця в рейтингах експортерів пшениці, кукурудзи і інших культур. Кабмін Яценюка, до речі, не особливо допомагав сільському господарству. Навпаки, не раз уряд намагався скасувати пільги по сплаті ПДВ аграріями.
Тепер же, коли «ми зібрали урожай» (і то не повністю: 82% від прогнозу по зернових, 72-90% - по олійних, 51% - по цукрових буряках), Яценюк почав «ділити шкуру невбитого ведмедя», підраховуючи, скільки валюти можна буде отримати від експорту сільгосппродукції. До речі, на даний момент Україна практично вибрала всі квоти на її постачання на ринки ЄС, і все тепер залежатиме від відповідного рішення Європарламенту про продовження дії автономних преференцій (безмитне ввезення продукції вітчизняного АПК в країни Євросоюзу). Залишається сподіватися, що «в гонитві за доларом» з нашої країни вивезуть не все і взимку-навесні не буде ще й проблем з продовольством, тобто громадяни не будуть голодувати - як у часи Голодомору, коли, якраз у гонитві за валютою, Сталін вивозив усе зібране зерно за кордон, прирікаючи свій народ на вимирання.
Темна сторона світлої статистики
Поліпшення прем'єр бачить всюди. «З початку поточного року Україна спожила на 16% менше природного газу в порівнянні з аналогічними періодами минулого року, - похвалився він минулого тижня. І, зрозуміло, ні словом Яценюк не обмовився, а за рахунок чого ж була досягнута така економія. Це, зрозуміло, не тільки «економія» за рахунок відключення гарячої води на кілька місяців і затримка з початком опалювального сезону. В першу чергу це війна на сході країни. Легко розповідати про економію газу в Україні, коли найбільші його споживачі - концерн «Стирол» і сєверодонецький «Азот» - через війну на Донбасі не працюють з травня, а Одеський припортовий завод знаходиться на межі зупинки. Немає нічого складного в такому «підвищення енергоефективності», коли в цьому році спад у металургії становив 13,7%, а в хімічній промисловості - 14,7%.
Нарешті, Держстат минулого тижня повідомив, що у вересні 2014 року рівень безробіття в Україні склав смішні 1,6%. Цьому можна було б радіти, якби не знати, що в країні з'явилися сотні тисяч біженців зі сходу, левова частка яких залишається без роботи, а багато які підприємства почали скорочувати штати через повну або часткову зупинку. Дивно, але в Америці, що перебуває на підйомі, рівень безробіття у кілька разів вищий - 5,9%, рівно як і в інших цілком благополучних країнах: у Німеччині - 6,7%, у Голландії - 8,0%, в Австралії - 6,1%, в Південній Кореї - 3,5%.
Будемо говорити прямо: оптимістична статистика не має ніякого стосунку до життя. Та і складно уявити, щоб вона була правдивою, якщо в неї інтегруються дані Донецької і Луганської областей, тільки незрозуміло, як саме вони збираються. Луганський облстат, наприклад, ще з червня взагалі не публікує ніяких статданих, інформація ж Донецького облстату викликає величезні сумніви у своїй достовірності (до того ж одні показники закінчуються червнем, інші - липнем, треті - серпнем, а про вересень мова навіть не йде).
Дані по роздрібній торгівлі куди краще відображають дійсність. Якщо минулого року, коли економікою в країні командував Сергій Арбузов на посаді першого віце-прем'єра, роздріб зріс більш ніж на 10%, то за три квартали цього року торгівля, навпаки, скоротилася на 5,3%. І це в гривнях, з урахуванням підвищення цін на все, особливо на імпортні товари. Навіть не беручи до уваги Донецьку і Луганську області (мінус 19,9% та мінус 35% відповідно), статистичні дані по яких викликають обґрунтовані сумніви, необхідно відзначити, що в «плюсі» опинилися лише 12 регіонів країни. На 5% знизилися обсяги роздрібної торгівлі навіть у цілком благополучному Києві.
Все це говорить про те, що люди просто стали купувати значно менше всього. Це як раз красномовно показує, наскільки «погано» жилося в Україні за попередніх влад і як «добре» - в освіченій європейській державі імені Яценюка і Порошенка.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом