Нинішня влада з усіх сил намагається показати, що справи в країні йдуть, загалом-то, непогано. І долари готові продавати всіма способами, і від Росії відгороджуватися, і олігархів доїти. Але виходить все щось не те. І навіть начебто б найпростіші піар-акції закінчуються катастрофічними провалами – на кшталт невдалої спроби Валерії Гонтаревої купити долари. Сумну правду, на жаль, не вдається приховати: справи в країні йдуть погано, і багато в чому - через дії самих чиновників.
Валюти немає навіть для Гонтарєвої
Минулого тижня Нацбанк максимально доступним способом і всіма доступними каналам розповів громадянам про ситуацію з валютою у країні. У понеділок, 6 жовтня, під час круглого столу, що проходив в прес-центрі Нацбанку, один з журналістів поставив запитання: чи є долари у вільному продажу в касах банків і в обмінних пунктах? Як відповідь голова Нацбанку Валерія Гонтарєва запропонувала журналістам разом з нею піти і спробувати купити валюту в найближчому відділенні банку.
Таким виявилося відділення Сбербанку Росії, розташоване в тому ж будинку, що й прес-центр НБУ. Однак касир банку заявила, що валюти в касі немає. Сталося це в присутності багатьох журналістів та відеокамер, що зафіксували абсолютну безпорадність нинішнього керівництва НБУ з його заявами про «стабілізацію курсу», «боротьбу з валютними спекулянтами», «санкції проти недобросовісних банків».
Зрозуміло, що «похід за валютою» був затіяний заради піару глави Нацбанку. Якщо б спектакль вдався, то, швидше за все, велика частина населення України повірила б в ефективність роботи НБУ і дещо заспокоїлася. Тепер же навіть оптимісти розуміють: сьогодні валюта є величезним дефіцитом, її немає навіть для голови Нацбанку, тому всім іншим простим смертним вже тим більше необхідно запасатися нею. Відповідно, попит на неї на чорному ринку ще більше зросте.
Ця історія мала продовження у п'ятницю, 10 жовтня, коли перший заступник голови НБУ Олександр Писарук повідомив, що представники Нацбанку разом з міліцією почали проводити рейди по банках у пошуках тих, хто валюту клієнтам не продає. Улов за тиждень вийшов більш ніж скромний - вдалося знайти всього шістьох порушників. Дивно, але будь-яка людина, яка захоче купити трохи валюти, таких порушників знайде в рази більше, і всього за пару годин, - адже доларів немає ніде. Про це красномовно свідчить казус з Гонтаревою.
Паралельні реальності
Нацбанк вже не говорить, як в часи Степана Кубіва, що не буде впливати на роботу валютного ринку. Навпаки, він готовий втручатися і продавати валюту, щоб задовольнити попит. І, згідно з поширеним минулого тижня офіційним повідомленням, як мінімум до кінця року має намір робити це аж трьома способами: здійснювати валютні інтервенції, проводити щотижневі аукціони і навіть адресні інтервенції в разі виникнення невідкладних потреб загальнодержавного значення» (тобто безпосередньо держкомпаніям із золотовалютних резервів, в обхід міжбанківського валютного ринку, як це було зроблено в минулому місяці щодо «Нафтогазу»).
Такими заявами Нацбанк намагається скрасити піар-провал з купівлею валюти Валерією Гонтаревою: якщо регулятор здатний продавати долари і так, і сяк, у людей має скластися думка, що валюти в Україні вистачає. Однак саме це жодною мірою не відповідає істині.
Минулого тижня перший заступник голови НБУ Олександр Писарук на черговій зустрічі з керівниками найбільших вітчизняних банків розповів, що цього тижня буде проведено не один валютний аукціон, а два. Нацбанк змушений нарощувати обсяги валютних інтервенцій для утримання долара в межах нещодавно встановленого «індикативного курсового коридору». І хоча керівництво НБУ як і раніше стверджує, що значна частина валюти, проданої банкам на аукціонах за «пільговою» ціною, призначена виключно для забезпечення її вільної купівлі населенням у касах банків і в обмінних пунктах, наситити готівковий ринок подібним чином так і не вдається. Перспектива ж зробити це виглядає вкрай малоймовірною, навіть якщо проводити аукціони хоч кожен день. Адже продають на них валюту виключно «обраним» банкам, а НБУ вперто не публікує ніякої офіційної інформації про цих «щасливчиків».
Фактично в нашій країні зараз існують дві паралельні реальності. Перша - це встановлений довільно і підтримуваний адміністративними заходами курс 12,95 грн/дол., за яким населенню обіцяють вільно продавати валюту, - але в реальності майже не продають. Відповідно, на міжбанківському валютному ринку обсяги торгів різко впали через відсутність пропозицій щодо продажу валюти - банки не хочуть робити це за заниженим курсом. До того ж НБУ вимагає від вітчизняного бізнесу не давати банкам доручення на купівлю валюти за курсом вище 13 грн/долар. Оскільки за таким курсом ніхто продавати не хоче, відкладений попит на валюту, згідно з оцінками експертів, вже перевищує 400 млн доларів.
Друга реальність - це чорний ринок, на якому без проблем можна придбати валюту практично в будь-яких кількостях. Більш того, як вчать підручники з економіки, в таких випадках миттєво з'являються люди, які заробляють на так званих «арбітражних операціях». Вони витрачають свій час в пошуках обмінників, де долари все-таки є, купують свої законні $200 і тут же продають їх за реальним курсом перекупникам з чорного ринку. Як свідчать повідомлення в соціальних мережах, такий вид бізнесу вже успішно опанували київські студенти: це дозволяє їм, практично не напружуючись заробляти по 200 гривень на добу. І така ситуація, схоже, не просто влаштовує Нацбанк, а є офіційною його політикою.
Друзям - рефінанс, іншим - «рука ринку»
Нацбанк минулого тижня заявив, що підтримає «VAB Банк» «яєчного короля» Олега Бахматюка, котрий опинився в передбанкрутному стані. НБУ домовився, що разом з його власником докапіталізує банк, причому на долю Нацбанку припаде дві третини внесеної суми і тільки одна третина - на Бахматюка. Таким чином, банківському регулятору доведеться надрукувати ще 5-6 млрд грн.
Загалом банк отримає до 9 млрд грн, які, за словами голови правління «VAB Банку» Дениса Мальцева, «будуть спрямовані на погашення заборгованості перед вкладниками за поточними зобов'язаннями». Не секрет, що банк затримує виплати своїм вкладникам по депозитах і проведення платежів, хоча тільки за попереднього голови НБУ Степана Кубіва він отримав від Нацбанку майже 2,5 млрд грн рефінансування.
Безумовно, подібні великі фінустанови необхідно підтримувати заради підтримки стабільності банківської системи. Саме так роблять у США, де майже офіційно деякі банки і корпорації оголошені «занадто великими, щоб розоритися». Спроба відступити від цього правила шість років тому, коли було дозволено збанкрутувати не самому великому інвестбанку Lehman Brothers, ледь не призвела до колапсу не лише американської, але й світової фінансової системи.
Американці видобули з цього правильний урок. Розуміли необхідність підтримувати великі банки і в Нацбанку - у той час, коли їм управляли Сергій Арбузов та Ігор Соркін. Але не зараз, в епоху Кубіва і Гонтаревої, коли банки позбавляються ліцензій десятками - тому що, як пояснив Писарук, 150 банків для України - це занадто багато. В тому числі, наприклад, позбувся ліцензії і банк Вадима Новинського «Форум», який збанкрутував у червні - і то тому, розповідали тоді джерела в банківських колах і уряді, що він належав відомому «регіоналу» і одному з основних спонсорів Партії регіонів, що втратила владу. Добре хоч політична позиція Бахматюка не викликає питань у нинішнього керівництва НБУ. Але немає жодних гарантій, що так само охоче регулятор допоможе, наприклад, тому ж Сбербанку, який мало того, що має російські корені, так ще й руками свого касира публічно принизив голову Нацбанку.
Ефемерна стіна
Відзначився минулого тижня і уряд. 8 жовтня Кабмін вирішив виділити ще 6 млн євро на реалізацію проекту «Стіна» на українсько-російському кордоні. Таким чином, загальна вартість будівництва складе 66 млн євро, або майже 1,2 млрд грн за курсом НБУ.
Раніше в уряді заявляли, що перший етап робіт з будівництва інженерних споруд в рамках даного проекту планується завершити до 30 вересня. Цей термін давно минув, але, крім графічних макетів Міноборони цієї «Стіни» і викопаного за гроші колишнього губернатора Донецької області Сергія Тарути рову на кордоні, немає більше ніяких конкретних доказів існування нових укріплень. Таким чином, абсолютно незрозуміло, на що були витрачені вже виділені раніше кошти (наприклад, 100 млн грн в серпні).
І це не кажучи вже про те, що сам по собі цей проект видається дуже сумнівним. Будівництво цієї стіни на кордоні Ізраїлю і Палестини, яке почалося понад 10 років тому, вже обійшлося більш ніж в $2,6 млрд, тобто в десятки разів дорожче, - і це при тому, що довжина цієї стіни менше, ніж довжина кордону України з Росією. Більше того, на її утримання Ізраїль витрачає по $260 млн в рік. І хоча певний ефект був досягнутий, надійним захистом від атак палестинських терористів вона не стала - вони давним-давно навчилися проривати тунелі довжиною в десятки і сотні метрів для проходу під стіною. Що говорити про українську версію такої стіни - абсолютно незрозуміло, що можна побудувати на такі гроші. Особливо з урахуванням того, що величезний шматок кордону залишиться відкритим - на територіях, контрольованих ДНР і ЛНР. А повністю відгороджуватися від бунтівних районів поки що не готова Україна - це буде означати визнання перемоги сепаратистів.
Єдине, чим міг би пишатися уряд, - тим, що саме будівництво дозволить зайняти численних біженців, значна частина яких не може знайти роботу. Але це зовсім не панацея. За даними Держслужби з надзвичайних ситуацій, на 1 жовтня 2014 року було офіційно зареєстровано близько 344 тисяч вимушених переселенців, тоді як Служба зайнятості готова запропонувати їм лише близько 50 тисяч вакансій. Крім того, абсолютно незрозуміло, чи зацікавить їх ця робота - за обсягом зарплати і умовами праці. Адже, як не крути, а доведеться працювати в районах, де обстановка вкрай неспокійна, - саме тому біженці з Донбасу і поїхали. Схоже, що про все це в Кабміні не замислюються. Або ж постійне «підігрівання» теми зведення «Стіни» є одним з PR-ходів у передвиборчій агітації, що розгорнулася.
Певним досягненням уряду минулого тижня могло б стати рішення зборів акціонерів «Укрнафти» виплатити-таки державі дивіденди за три роки. Весь цей час компанія просто збирала гроші, проте через жорсткий конфлікт між державою і групою «Приват» Ігоря Коломойського приймати рішення про дивіденди відмовлялася - компанії так і не вдалося за цей час навіть провести збори акціонерів.
Однак справжньою перемогою це назвати складно. «Укрнафта» вирішила виплатити 1,78 млрд грн у вигляді дивідендів, хоча сума нерозподіленого прибутку більш ніж удвічі вища - 3,79 млрд грн. На жаль, друг і головний захисник українського народу Ігор Коломойський зовсім не поспішає допомогти народу матеріально, коли мова заходить про реальні гроші, а не про оповідання про щедре фінансування добровольчих батальйонів. А уряд, виходить, просто погодився заплатити олігарху за його «допомогу». Тепер відома і ціна патріотизму Коломойського, і те, у скільки її оцінює бюджет.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом