Національний банк України вкотре здивував українців, обмеживши продаж валюти в одні руки у три тисячі гривень. Іншими словами, тепер можна купити близько 200 доларів за день. Не більше! У Нацбанку пояснили, що запровадження таких адміністративних заходів пов'язано з посиленням напруги на готівковому сегменті валютного ринку. І, судячи з усього, понадіялися, що це допоможе врегулювати ситуацію з курсовими стрибками.
Однак у населення негайно того ж дня виникла маса запитань. Соціальні мережі вибухнули цілком доречними і закономірними обуреннями: а як бути, якщо завтра потрібно виїжджати за кордон у відрядження чи відпустку? В експертному колі також не поспішають з висновками. І, ніби в унісон, економісти почали твердити про те, що на цьому по-крупному наживуться «міняйли». Втім, і не помилилися. У соцмережах невдовзі з'явилися історії про те, що якщо вже дуже знадобиться, то можна поміняти і 40 тис. грн, не пред'являючи при цьому навіть паспорта. Причому не обтяжуючи себе пошуками чорних перекупників на вокзалах або на ринках, а елементарно домовившись про операцію через Інтернет або по телефону.
Фахівці кажуть, що рішення НБУ запровадити обмеження для населення – як мінімум неправильне. І можна було обійтись іншими методами. Фінансовий експерт, керівний партнер інвесткомпанії Capital Times Ерік Найман упевнений, що сам цей захід не стабілізує курс. А директор Міжнародного фонду Блейзера Олег Устенко зазначає, що українське населення давним-давно не є серйозним гравцем валютного ринку і у формуванні курсу активно не бере участі. «Попит з боку населення не перевищує позначки близько 100 млн доларів щомісяця. У той час як у певні критичні моменти часу, наприклад у жовтні 2012 року, попит був 2,2 млрд доларів. А минулої кризи, скажімо в листопаді 2008 року, місячний попит з боку населення становив 2,3 млрд доларів», - наводить статистику Устенко.
За його словами, населення не є активним учасником ринку хоча б тому, що за девальвації, перевищує 60%, а зарплати залишаються колишніми. І очевидно, що в такій ситуації люди просто купують менше валюти. Хоча й не відмовляються від неї повністю. «Вони все ж купують її, тому що розцінюють валюту як можливий інструмент заощадження своїх коштів. Тому відрізати цей канал для населення (можливість купувати валюту. - Ред.) за такого розкладу означає, що попит начебто і є, але задовольнити його за рахунок офіційних каналів просто неможливо», - констатує Устенко. А оскільки так, каже економіст, то доведеться спостерігати ситуацію (яка, власне, вже у нас є), пов'язану з виникненням чорного ринку. Що, за його словами, набагато гірше.
«Тінізація цього ринку в економіці, яка і без того має колосальний рівень тіні, перебуває на рівні, скажімо, близько 50% ВВП, - це точно не додатковий чинник стабільності країни. Тому я вважаю, що й обмеження, пов'язані з цими трьома тисячами грн на купівлю валюти (тим паче що її все одно не можна купити за пропонованим курсом), загалом, є досить хибним заходом з боку НБУ», - упевнений директор Міжнародного фонду Блейзера.
Він також не виключає, що курс валюти на чорному ринку буде значно вищим від офіційного. «Це просто характерно для ситуації, коли офіційний курс не відображає ринкових реалій. Якщо це так, то ринок сам намагається знайти рівноважний стан. І, як правило, чорний ринок є більш показовим з точки зору того, де перебуває цей рівноважний стан ринку. Правда і те, що практично завжди курс чорного ринку – ми уже проходили це в середині 90-х – вищий, ніж нормальний рівноважний. Скажімо, наявний на нинішній момент на чорному ринку курс, коли населення може продавати-купувати валюту, міг би бути набагато нижчим, якби не подібного роду обмеження з боку НБУ і якби був загальноринковий курс», - каже директор Міжнародного фонду Блейзера.
Те, що в результаті запровадженого обмеження весь незадоволений попит потрапить на чорний ринок, упевнений і Ерік Найман. «І у нас розширюватимуться розбіжності між офіційним курсом і курсом чорного ринку. Зрозуміло, що довго в такій ситуації ринок зазвичай не перебуває: максимум це 3-6 місяців. Якщо нічого кардинального не станеться, то офіційний курс наздожене курс чорного ринку», - каже він. При цьому, за словами Еріка Наймана, Нацбанк нині сподівається на те, що скоро почне надходити виручка експортерів, насамперед сільгосппродукції, що й призведе насамперед до стабілізації курсу. «А це зіб'є паніку серед населення, відпаде необхідність в адміністративних бар'єрах», - припускає він.
Солідарний з колегами і президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко. Він зазначає, що валютний ринок не можна регулювати шляхом «закручування гайок». Хоча б тому, що будь-які обмеження негативно впливають на його офіційний сегмент. Нововведення НБУ, своєю чергою, вважає він, навпаки, стимулюватимуть розвиток чорного ринку. Тому більш дієвими в цьому випадку, за словами Охріменка, були б монетарні методи. «Зрозуміло, що той, хто не зможе купити в банку (валюту. - Ред.), піде на чорний ринок. А там вона буде продаватися по 16-17,20 грн. Тобто хороший подарунок для цього ринку. По суті – це його стимулювання. Потрібно, навпаки, створювати умови, щоб він втрачав свої позиції. А виходить, що Нацбанк постійно допомагає йому працювати», - каже експерт.
Подібної думки, що таке обмеження мало позначиться на ринку в цілому, дотримується економічний та фінансовий експерт, проектний менеджер Ліги фінансового розвитку Андрій Блінов. «Банківські обмінні пункти все одно продають валюту. Знайти там певну суму можна, але це не вирішує проблеми. Коли чорний ринок перебуває на рівні майже 15 (гривень за долар. - Ред.), а в деяких оптових пунктах обміну валют – і всі 15, коли у нас міжбанк наближається до цієї позначки, то ясно, що жоден банкір не продаватиме валюту за настільки заниженим курсом. Хіба що якийсь іноземець продасть у центрі Києва по 13,40. Але це вже випадок. І ця сума відразу буде викуплена кимось із клерків фінансової установи», - говорить експерт. «Це рішення психологічно щось означає, показує – так, вони щось роблять, але це не вирішує проблеми з дефіцитом валюти на ринку», - додає він.
Олександр Охріменко своєю чергою зазначає, що для впливу на ситуацію НБУ не обов'язково винаходити велосипед. Елементарно можна скористатися позитивним досвідом попередніх керівників. Як приклад експерт наводить курсову політику екс-глави НБУ Сергія Арбузова, який свого часу «збалансував суму гривні і суму валюти». «Допомогло? Допомогло», - каже Охріменко. Також, за його словами, колись виявилося дієвим рішення екс-глави Нацбанку Віктора Ющенка запровадити валютний коридор.
Про те, що у Нацбанку є інші важелі для регулювання ситуації на валютному ринку: як економічні, так і адміністративні, говорить і Устенко. Й наголошує, що чим швидше буде відмова від запроваджених НБУ обмежень, тим краще буде не тільки для населення, але й для самого Центрального банку, і для стабільності на ринку.
«Якщо говорити з приводу населення та стійкості банківської системи, НБУ міг запровадити, наприклад, обмеження на дострокове зняття депозитів або штрафні санкції за це, міг би більш суворо підходити до комерційних банків, які виконували замовлення псевдоімпортерів, які начебто купували валюту під імпортні контракти, а вони, можливо, неефективні. Ось такого плану речі все-таки мали би більший ефект, ніж обмеження щодо продажу валюти», - вважає експерт.
При цьому він зазначає, що НБУ напевно був дуже чітко мотивований для ухвалення подібного рішення. Й основний мотив був у скороченні попиту на валюту та збільшення її пропозиції. За словами Устенка, збільшити пропозицію валюти намагалися за рахунок експортерів. Зокрема, про це свідчить ослаблення норми про обов'язковий продаж валютної виручки експортерами зі 100% до 75%.
«Тобто вони намагаються якомога більше затягти валюти на територію України і якомога меншим зробити попит (на неї. - Ред.). Але попит – це і комерційні санкції, і імпортери, і, в тому числі, населення... Але ще раз кажу, що попит з боку населення просто мінімальний. Він у 20 разів нижчий, ніж був свого часу. Варто було чіпати населення? Навіщо створювати зайву соціальну напруженість?» - цікавиться Устенко.
Втім, паніку серед населення такі кроки НБУ також не надто мінімізували. Адже не секрет, що будь-якого роду обмеження викликають куди більшу підозру. Спрацьовує психологічний момент: забороняють – значить, щось не так. Оскільки не можна купувати більше – значить, точно треба йти і шукати можливі варіанти це зробити. Нехай це навіть двічі неправильно. А крім як на чорний ринок у цій ситуації йти нікуди. Ось і виходить, що, намагаючись будь-якими шляхами вирішити одну проблему, отримуємо ще низку нових. У такому разі до чого дійдемо в кінцевому підсумку?
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом