Українська продукція знову потрапила в «чорний» список Росспоживнагляду. В кінці липня було введено заборону на ввезення нашої молочної продукції в Російську Федерацію. Слідом за нею такі ж заходи поширилися на консервовану українську плодоовочеву продукцію та рибні консерви. Фрукти, овочі та зелень з України зараз не можна ввозити навіть у ручній поклажі. Відмовилася російська сторона і від українських соків. А з першого серпня було накладено табу на поставки сої, соєвого шроту соняшника та кукурудзяної крупи. Не виключено, що на цьому крапка поставлена не буде.
Торгові війни з східним сусідом - далеко не нововведення, і українці вже, в принципі, встигли звикнути до цього. Однак варто визнати, що на цей раз ця війна значно масштабніше. А на тлі подій, що відбуваються, припустити, коли ситуація може нормалізуватися і чи варто взагалі розраховувати на це, досить складно.
Крім усього іншого, вже звучать різкі заяви і в українських урядових колах. Наприклад, незадовго до зроблених Росспоживнаглядом кроків прем'єр-міністр Арсеній Яценюк попередив вітчизняних виробників, що ті повинні бути готові до практично повного обмеження торгівлі з РФ у двосторонньому форматі. Ймовірно, в таких умовах вберегти українського виробника можна тільки за допомогою диверсифікації ринків збуту. Але на це теж потрібні час і гроші. Справа досить трудомістка.
Отже, що ж ми маємо за фактом на сьогоднішній день з експортом, якими можуть бути економічні втрати України внаслідок торгової війни з РФ і чи так легко буде знайти заміну російському ринку? В цих питаннях розбирався ForUm.
Агропродовольчі цифри
У ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» відзначають, що, за попередніми даними, за перші п'ять місяців поточного року (без урахування показників АР Крим за квітень-травень) Україна експортувала агропродовольчих товарів на суму близько 6,8 млрд доларів США. За словами начальника відділу АПК ДП «Держзовнішінформ» Олександра Одосія, це на 362 млн більше, ніж за аналогічний період минулого року.
Що ж стосується географії поставок товарів цієї категорії на зовнішні ринки, то вона дещо змінилася. На перше місце цього року серед споживачів української продукції вийшла Індія. У цю країну ми стали експортувати на 15% більше. У минулому році вона поступалася лише РФ.
У свою чергу експорт у Росію значно скоротився. Падіння склало 32%. У фінансовому еквіваленті показник опустився до цифри в 0,52 млрд доларів США. В цілому ж по експорту в СНД показник знизився на п'ять процентних пунктів - з 18% до 13% в порівнянні з аналогічним періодом минулого року. Постачати на ринки ЄС Україна за січень-травень стала більше на 12%.
Серед найбільших імпортерів нашої агропродовольчої продукції в 2013-2014 рр. також виділяють Південно-Східну Азію, Близький Схід і Північну Африку. Поточні показники з експорту в ці регіони змінилися неістотно. На Близький Схід у цьому році Україна стала постачати дещо менше продукції. Показник скотився з 19% до 15%.
Металургійний зріз
Географія експорту металургійної продукції за п'ять місяців поточного року особливо не змінилася у порівнянні з аналогічним періодом 2013-го. Хіба тільки процентні показники зрушили по окремих регіонах-імпортерах. За даними ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» приблизно на 4% збільшився експорт в країни ЄС. За цей час Україна поставила туди 3,47 млн тонн металургійної продукції, що складає 30,3% від загального обсягу експорту цієї категорії. Для порівняння, в минулому році за підсумками п'яти місяців ці цифри становили 3,07 млн тонн і 27,6% відповідно.
Друге місце за імпортування української металургійної продукції сьогодні займають країни Близького і Середнього Сходу. На них припадає близько 28,9% від загального експорту цієї продукції. Треті на черзі - країни СНД. Слід зазначити, що показник поставок цих товарів за січень-квітень, порівняно з цим же періодом минулого року впав на 6%. «За п'ять місяців 2014 р. туди було експортовано 1,44 млн тонн металургійної продукції, що становить 12,6% від загального обсягу. Для порівняння, за аналогічний період минулого року цей показник становив 2,1 млн тонн, тобто 18,6% від загального експорту металургійної продукції. В тому числі експорт в РФ склав 997 тис. тонн, або 8,7% від загального експорту цієї категорії товарів», - говорить заступник начальника відділу аналізу ринків чорної металургії ДП «Держзовнішінформ» Віталій Постоленко.
У грошовому еквіваленті, який все ж таки більше зрозумілий пересічному українцю, ці зміни теж вельми відчутні. Якщо в минулому році за січень-лютий ми продали в СНД цих товарів на суму 1,3 млрд доларів США, у тому числі в РФ на 980,4 млн доларів, то в поточному році ці цифри склали 878,4 млн і 626,8 млн доларів відповідно.
У загальній же сумі, за словами експерта, за п'ять місяців 2014 року українські підприємства експортували 11,4 млн тонн металопродукції (група 72 - «Чорні метали») на суму 6 млрд доларів США. У минулому році за цей же період виручка була дещо більшою і становила 6,1 млрд доларів США.
Економічна луна
На тлі останніх тенденцій економічні експерти зазначають, що фактично за півроку ми суттєво втратили російський ринок. Сьогодні можна багато сперечатися і наводити аргументи щодо того, ким виступає Росія для України, але те, що серйозні торгові відносини з нею налагоджувалися довгі роки, а її ринок встиг стати одним із стратегічних для збуту української продукції, - це факт. Відповідно, можна припустити, що, принаймні на першому етапі, економічні наслідки торговельної війни будуть відчутними для нас.
Президент Українського аналітичного центру Олександр Охріменко зазначає, що в 2013 році близько 30% від усього вітчизняного експорту припадало саме на Росію та компенсувати втрату цього ринку практично неможливо. «Тому сьогодні, незважаючи на девальвацію гривні, загальна сума експорту значно менше - майже на 7%, ніж рік тому. І якщо (так. - Ред.) триватиме далі, не виключено, що експорт може ще більше обвалитися», - припускає експерт.
Він зазначає, що за деякими категоріями тих же продовольчих товарів експорт у РФ досягає показника в 80% від загального його обсягу. «Якщо говорити про сири - Росія, масло - Росія. Там 70-80% - це наш експорт тільки в РФ. Поміняти (структуру. - Ред.) неможливо. Теоретично, ми можемо продавати в Молдову, але ж вона так багато не купить. Тому знайти на сьогодні альтернативу, тим більше за рахунок того, що ми можемо щось продати в Європу, - нереально. По-перше, в ЄС ми поки що продавати взагалі не можемо. А по-друге, якщо навіть зможемо, то збут буде значно менше, ніж в Росію», - зазначає Охріменко.
За його словами, щоб продавати молочну продукцію в ЄС, потрібно пройти сертифікацію. Однак це тільки половина проблеми. Друга її частина, на думку експерта, полягає в квотах. «Угода про асоціацію нам квоти надала, але вони маленькі. Чому? Тому що сьогодні в Європі є Польща, Німеччина, Франція - країни, які є світовими виробниками продуктів харчування, в тому числі молочної продукції. Це також Голландія, Швейцарія. Вони не пустять українського виробника. Навіщо Європі, скажімо, українське масло, якщо на сьогодні її годує німецьке та польське? І українському маслу там вже немає місця. Посунути, умовно кажучи, польське чи німецьке - малоймовірно», - зазначив експерт.
Говорячи про Азію в цьому контексті, на думку Охріменка, можна розглядати ринок Китаю та Індії. Однак для виходу на них необхідно налагодити принаймні спільну мову з цими державами. «До того ж розумієте, там вже активно працюють європейські та американські компанії, і туди зайти складно», - зазначає він. Свої нюанси є і на ринку Африки. Туди можна поставляти продукцію, однак там виникають проблеми з розрахунками. В зоні недосяжності, на думку експерта, ринок Латинської Америки.
Говорить про те, що переорієнтація ринків - досить складний процес, і економіст Міжнародного центру перспективних досліджень Олександр Жолудь. «З одного боку, є питання того, що ми, з тих чи тих причин, не активно торгували з іншими країнами товарами, які відправляли в РФ. З іншого - є проблема того, що вихід на нові ринки завжди пов'язаний з додатковими витратами. Чому, наприклад, в Росії купують наші молочні продукти? Тому що було ставлення (у споживача. - Ред.): ми знаємо цей товар, цього виробника, оцінюємо його якість і ціну як прийнятну і купуємо. Якщо виходити на інші зовнішні ринки, навіть якщо у нас є всі сертифікати, тобто немає проблем з тим, що ми не можемо потрапити туди, то і в такому випадку миттєво завоювати значну частку ринку не виходить», - зазначає економіст.
Ще один нюанс, за його словами, полягає в певній специфічності товарів, які Україна постачала у Росію. Приміром, ті ж вагони або колісні пари для залізничних складів. «Ми їх поставляли в РФ і в інші країни СНД. Під час СРСР залізничний комплекс був єдиний і, відповідно, і колія єдина, і більшість рухомого складу однакова. Тому для його ремонту, а не для купівлі нового легше купити запчастини у нас, ніж за кордоном», - говорить Жолудь. Відповідно, миттєво перейти на якийсь інший ринок з цією продукцією досить складно.
Свої тонкощі є і на ринку металургійної продукції. «Якщо ми говоримо про чавун, то його ми продаємо в Європу. Росія його не купує. Також він йде на експорт в США, Італію. Сталь ж Європа не купує взагалі. Її купує у нас тільки РФ. Якщо взяти прокат, то його частково купує Польща, дуже мало - Литва, Росія», - говорить Охріменко. Що ж стосується металевих виробів, устаткування для будівництва, то, приміром, ту ж арматуру купують тільки країни СНД. «Ні Польща, ні Литва не мають права купувати нашу арматуру. Там теж є квоти, обмеження, сертифікати. Так, можливо, через кілька років, коли пройдемо всі ці процедури, ми зможемо зайти (туди з цією продукцією. - Ред.). Але потрібно враховувати, що на сьогоднішній день на цьому ринку монополістом є Німеччина. Нашій арматурі потрібно буде конкурувати з ФРН. Це надзвичайно складно», - говорить президент Українського аналітичного центру.
Разом з тим, як зазначає заступник начальника відділу аналізу ринків чорної металургії ДП «Держзовнішінформ» Віталій Постоленко, альтернатива завжди існує. Хоча й не приховує, що знайти нові перспективні ринки для збуту металопродукції досить складно.
«Питання в тому, що ключові ринки збуту металургійної продукції у світі на сьогоднішній день є достатньо збалансованими з точки зору співвідношення попиту і пропозиції. Знайти нові перспективні ринки для експорту української металопродукції вкрай складно, враховуючи жорстку конкуренцію серед постачальників. Необхідно також враховувати той факт, що в найближчій перспективі українські металургійні підприємства не зможуть істотно знизити рівень собівартості готової продукції і одночасно підвищити її якість, як цього вимагають сучасні реалії», - зазначає Постоленко. Тому, за його словами, потрібно зміцнювати свої позиції в ЄС, Африці, Південно-Східній Азії і країнах Близького Сходу як альтернативі експорту в РФ.
Що ж, як показує практика, розібрати пазл, в тому числі і зовнішньої торгівлі, завжди легше, ніж його скласти. Залишається сподіватися, що Україна впорається з цим завданням з мінімальними втратами.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом
