Щоліта в новинах мало не через день з'являються повідомлення про потопельників. І закономірно, що після кожної такої новини рятувальники не втомлюються менторським тоном нагадувати про правила поведінки на воді. Але, найімовірніше, це мало хто читає.
Тим часом фахівці констатують, що найбільше людей гине під час купання не стільки волею нещасного випадку, скільки через помилкову впевненість у власній невразливості. Ну, й алкоголь, звичайно ж, теж вносить свою лепту. Але про це, найімовірніше, мало хто замислюється.
До речі, нещодавно білоруські МНСники вирішили діяти радикально, запустивши в мережу провокаційне вірусне відео. У ролику досить барвисто описується шок-терапія для нетверезих купальників, котрі вважають себе непотоплюваними супергероями. Але їхні українські колеги вважають за краще діяти трохи менш креативно, навчаючи азів рятування тих, хто тоне, та першої медичної допомоги більш свідомих співгромадян.
Те, як доводиться працювати з купальниками, які потрапили в біду, що можна зробити для порятунку їхніх життів, а також, з якою технікою рятувальникам можливо доведеться працювати в майбутньому бачили кореспонденти ForUmу.
Просто статистика
«З початку цього року в Києві уже загинуло на воді 45 осіб. За аналогічний період минулого року загинуло 49 осіб. У 2014-му вже врятували 8 людей, з них одна дитина, а у 2013-му врятували 22 людини», - розповідає начальник Управління реагування на надзвичайні ситуації ГУ ДСНС у місті Києві Ігор Шарий.
«Найчастіше люди тонуть, коли досягають стану «дивіться, що я можу». 70-80% смертельних випадків пояснюється саме цим. Найчастіше гинуть через надмірне вживання алкоголю, з необережності та через зайву самовпевненість», - продовжує він.
За словами рятувальників, версію про згубну силу алкоголю та самовпевненість підтверджує, зокрема, і той факт, що в купальний сезон дорослих гине значно більше, ніж дітей. Втім, іноді, але значно рідше, причиною нещастя стає звичайна судома або серцевий напад.
Ще один момент: на пляжах, де не чергують рятувальники, у людини, що тоне, є дуже мало шансів на порятунок. Або ж поруч виявиться хтось, хто хоч трохи розуміє, що потрібно робити. Або ж, викликана рятувальна бригада встигне приїхати до того, як плавець загине.
Традиційні методи роботи
Отже, все починається з того, що за найкращим збігом обставин рятувальник, який чергує біля водойми, моментально помічає людину, що тоне, і кидається виконувати свої безпосередні обов'язки. Тобто, виручати невдатного купальника з біди. Більш реальний варіант - роль рятувальника, чекаючи приїзду фахівців, бере на себе хтось із тих, що перебуває на березі.
Зазвичай, якщо людина, що тоне, притомна, їй кидають спеціальні засоби: хитру конструкцію під назвою «кінець Александрова» або рятувальне коло. Як розповів заступник начальника 28-ї рятувальної частини Юрій Білецький, котрий проводив майстер-клас, «кінець Александрова» в ідеалі потрібно надіти на себе, на кшталт поясу, що обхопить груди. Те ж саме потрібно зробити і з рятувальним колом. Після цих маніпуляцій людину підтягують до берега і там допомагають йому опритомніти.
Якщо ж той, хто тоне, перебуває далеко від берега, то рятувальники підпливають до нього на катері або на човні. Далі діє той самий принцип: дістати, відтранспортувати до берега, попутно проводячи реанімаційні заходи.
Як пояснює Юрій Білецький, до приїзду «швидкої» непритомній людині в ідеалі потрібно надати першу допомогу. «Спочатку потрібно спробувати очистити легені від води. Для цього потерпілого перевертають, найкраще через коліно. Потім робимо непрямий масаж серця, до 15 натискань на грудну клітку. А після цього - штучне дихання», - пояснює інструктор.
Реанімаційні процедури потрібно продовжувати до того, як потерпілий опритомніє або ж до прибуття медиків.
Нові технології
Незважаючи на те, що найбільше порятунок того, хто тоне, залежить від дій тих, хто перебуває поряд, техніка також грає важливу роль. Нині для українських рятувальників розробляють спеціальний човен.
«Це тільки пілотний варіант нового рятувального засобу. Його створення було продиктоване економічними причинами. На сьогодні таких коштів у розпорядженні рятувальних служб немає взагалі. Кожен підрозділ для порятунку людей на воді користується звичайними побутовими надувними човнами. Наш човен розроблений на основі американських і російських прототипів. Він простий в експлуатації», - розповідає заступник директора Українського науково-дослідного інституту цивільного захисту Олександр Борис.
«Передбачається, що такі човни вивозитимуть на місце роботи рятувальників уже в надутому, стаціонарному стані. Також будуть передбачені спеціальні кріплення для автомобілів. Надалі планується створити компактний портативний човен, яка надуватиметься за допомогою балонів зі стисненим газом. На те, щоб його розгорнути буде йти кілька секунд», - додає він.
За словами Олександра Бориса, такий човен можна буде застосовувати і на льоду, і на болотах, і у звичайних водоймах. Важить він 15 кілограмів за вантажопідйомності в 350 кілограм. Собівартість розробки - 3,5 тисячі гривень.
Втім, є один нюанс - остаточний варіант такого човна з'явиться в кращому разі до кінця 2015 року. А коли ним забезпечать усіх рятувальників, взагалі невідомо. Тому витягати з води надмірно самовпевнених або просто нещасливих громадян, поки будуть по-старому».
P.S.: Не всі запливи, що почалися з «ой, та я плаваю краще за риб», закінчуються як на навчаннях - благополучним «воскресінням утопленика» й аплодисментами від глядачів. Буває, що замість рятувальників на місце події доводиться приїжджати уже водолазам. Але це зовсім інша історія.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом