Вірус піраміди

Поки вітчизняні політики щосили піаряться на скандалі з провалом житлової піраміди, в основі якої стояла відома тепер на весь світ компанія «Еліта-центр», іноземні спостерігачі відзначають, що Україна, у бік якої тільки-тільки почали без побоювання дивитися великі закордонні інвестори, знову ризикує опинитися в списку країн, куди вкладати гроші наполегливо не рекомендується.Так, британська аналітична компанія «Oxford Business Group», яка вивчає східноєвропейські ринки, що розвиваються, вже попередила потенційних інвесторів про ненадійність капіталовкладень в українську нерухомість.

В результаті грандіозної афери без коштів для існування і даху над головою залишилися майже півтори тисячі киян. Але столичним урядовцям, схоже, нема діла до якихось там простих інвесторів, які на свій страх і ризик зважилися вкласти свої «кровні» в будівництво квартир у центрі Києва. Більше того, в кулуарах київської мерії, як тільки мова заходить про обдурених вкладників,  частіше за все чуються слова «лохи», «кинули», «розвели», «повелися», «відмили бабки». Причому, велика частка цих невтішних відгуків звучать на адресу зовсім не тих, хто "змився" разом з народними мільйонами доларів забудовників Олександра Волконського і Олега Шестака. Вони адресуються людям, які наївно повірили, що в Україні нарешті-таки настав час, коли можна спокійно вкладати свої заощадження в банки, будівництво житла, купівлю цінних паперів і багато іншого, що в цивілізованому світі робиться щодня.

У нас, як виявилося, країна перебуває ще в стані дикої анархії, коли все продається і купується на кореню, а закон носить лише рекомендаційний характер, і виконанню в більшості випадків не підлягає.

Рука руку миє

Якби будівельних афер не існувало в природі, їх би неодмінно придумали ті, хто має найменше відношення до розподілу державних благ і здобутку в Україні. Останнім часом будівельний бізнес, з його непомірно збільшеними ставками, став «золотим дном» для охочих поживитися на ньому людей, які сидять в кабінетах всіляких міських і районних адміністрацій, бюро і контор.

Не треба бути мудрим, щоб знати, що за всіма земельно-житловими скандалами, які протягом декількох останніх років розбурхують країну, так чи інакше, стоять урядовці різних рангів. Ранг їх відрізняється залежно від того, якого розміру земельна ділянка і в якому місці (в центрі чи на околиці) вона розташована. Чим більший об'єкт, на якому незабаром закипить (а може, і не закипить) будівництво, тим більша кількість п'явок-урядовців присмоктуються до фірми-забудовника, що має бажання наділяти житлом людей за їх, звичайно, гроші. Не таємниця, що для того, щоб вибити такий об'єкт потрібно дати хабара багатьом людям, починаючи від депутатів-членів земельних комісій в міськ(рай)радах, і закінчуючи дрібними чиновниками, що видають бланки для оформлення документів купівлі-продажу або оренди. І, звичайно, без дозвільного підпису урядовців, жоден будівельник не ввійде на ділянку забудови, і жоден екскаватор не чіпатиме своїм ковшем неоформленої в чиновницьких інстанціях землі.

З мовчазного благословення урядовців всіх мастей в країні як гриби після дощу розрослися різноманітні будівельні фірмочки, фірми і цілі компанії, які на свій розсуд встановлюють ціни на житло, перетворившись на запеклих монополістів. При цьому, діяльність подібних будівельних монстрів і монстриків ніяк не контролюється з боку Антимонопольного комітету й інших наглядових органів, що дозволяє першим одержувати нечувані прибутки на ринку житла. Але за свою відносну свободу ці компаній вимушені платити «мзду» тим же урядовцям, які, по ходу справи, можуть відмазувати від перевірок численних контролюючих органів, а, у разі чого, і від кримінальної й адміністративної відповідальності, якщо щось в їх бізнесі пішло не так.

Проте, закривати ланцюг на зв'язці забудовник-урядовець все таки не варто. Оскільки є в Україні люди, рід діяльності яких тісно пов'язаний з будівельним бізнесом у всіх його аспектах. Мова – про ріелторів. Саме ці фахівці, що є зв'язуючою ланкою між покупцями-інвесторами й продавцями-забудовниками, безпосередньо беруть участь в усіх операціях з житлом, а з деяких пір і в махінаціях. Тому як, повертаючись до тієї ж сумної історії з «Еліта-центром», вагоме слово фахівців ріелторської фірми «Благовіст», що запевняла людей, що репутація цієї компанії чиста як гірський кришталь, спонукало інвесторів відкинути сумніви і вкласти гроші в будівництво. Зрозуміла справа, що такі рекомендації не за дешево купуються будівельними компаніями у ріелторів. Але окрім «надійної рекомендації» ріелторам «капає» певний відсоток від реалізації житла. Саме ріелторські компанії стали тією складовою механізму купівлі-продажу, яка, по суті, напружує ціни на квартири до безмежних висот. Зараз куди не плюнь, немає в Україні такого житлового комплексу або будинку, квартири в якому не реалізовувалися б за допомогою доброго дядька-ріелтора, який, скуповуючи за відносно низькою ціною квадратні метри у забудовника, перепродує їх зацікавленим у придбанні житла особам за завищеною ціною.

І, нарешті, ще одні незмінні учасники операцій на ринку житла - комерційні банки, які також претендують на звання «лакмусового папірця»: якщо банк не дає кредит на будівництво житла тій чи іншій будівельній компанії, варто замислитися – а чи така вона  й надійна?

Так от, у тій же махінації з «Еліта-цетром», яка, ймовірно, ввійде до підручників історії, важливу роль відіграли і банки. Адже перерахування коштів на рахунки компанії-забудовника здійснювалося за посередництвом банків «Аваль» і «Кредитбанк». Там, як і в ріелторській компанії «Благовіст», інвесторів запевняли у високій надійності «Еліта-центр». А після викриття афери стало зрозуміло – банки, як, власне, і ріелтори не можуть дати чітких і ясних гарантій щодо благонадійності компанії-забудовника.

Будівельна дезінтеграція

Вже зараз можна припустити, що вірус, що роз'їв клітини потужного «організму» збудованого не за один день будівельного бізнесу, вивести за короткий термін не вдасться. Цьому не допоможуть на швидку руку сконструйовані «вакцини» у вигляді прямих указів президента і розпоряджень мерів і глав адміністрацій. Вірус будівельної махінації прийшов до України, мабуть, всерйоз і надовго. Тільки в одному Києві виявилося цілих сім (!) потенційних точки, де можливо повторення сценарію з інвесторами «Еліта-центр». А скільки таких «пухлин» по всій країні – ніхто не рахував. Але є й інший бік – недовіра людей до приватних компаній-забудовників після того, що сталося в Києві, зросла в геометричній прогресії. І всім учасникам будівельного бізнесу потрібно розсудити, як вийти з ситуації, яка погрожує завалити прибуткову справу. Причому, вихід неодмінно потрібно шукати в законодавчому полі. Щоб забезпечити населення від повторення київських сценаріїв, і зміцнити його віру в те, що будівельний бізнес в Україні може жити за законами цивілізованого суспільства.

Поки ж абсолютно ясно одне – простому інвестору, що вирішив вкласти свої кровні грошенята в будівництво або купівлю квартири у забудовника, доведеться ой як подумати, перш ніж наважитися на такий відповідальний крок. Тому як виявилося, віри в нашій державі немає нікому – ні урядовцям, ні забудовникам, ні ріелторам з банкірами.