В останні роки словосполучення «стрибок курсу долара» викликає тривогу, а то й швидкоплинний напад паніки, у багатьох українців. Воно і зрозуміло - наслідки кризи 2008 року пам'ятаються ще дуже добре. Особливо чітко їх пам'ятають ті, хто на той час уже встиг обзавестися валютним кредитом років на 10-15 під заставу квартири або іншого, іноді навіть і не свого майна.
Це зараз такий вчинок здається більш ніж необачним. А 7-8 років тому долар у середньому коштував 5 гривень, умови позик видавалися вельми привабливими, а подумати, що валютний курс може зрости в кілька разів, мало хто міг. Тим не менш, це сталося. А українці, які встигли оформити свою персональну «кабалу», опинилися наодинці зі своїми проблемами. У тому, як йдуть справи з поверненням валютних кредитів, і чи є у позичальників перспективи розплатитися з боргами, розбирався ForUm.
Про що плаче позичальник?
За різними даними, в Україні налічується від 87 тисяч до 4 мільйонів людей, що мають непогашені кредитні зобов'язання в іноземній валюті. Взяті ці кредити, здебільшого, були до того як Рада заборонила позичати валюту українцям у 2008-му, і на досить тривалий термін. Мова не йде про людей, які купили в розстрочку техніку або позичили кілька тисяч доларів на відпустку. Проблемні сьогодні валютні кредити були взяті на купівлю нерухомості, розвиток бізнесу та інші великі придбання. При цьому до кожного великого кредиту «прикріплений» поручитель, який у разі чого також несе відповідальність за дії позичальника. Загалом, ситуація, м'яко кажучи, неприємна: крім, власне, самої суми позики потрібно виплачувати відсотки та інші зобов'язання, інакше банк оперативно нараховує штрафи, а купувати валюту потрібно за комерційним курсом, сплативши при цьому спеціальний 0,5% від суми у вигляді нового пенсійного збору.
«Ще у 2007 році, коли уряд обіцяв, що криза до нас не дійде, я взяв квартиру в кредит. У доларах тоді добре було позичати - відсотки не такі великі. Брав кредит, до речі, по 5 гривень за долар. У мене тоді зарплата хороша була, та й дружина заробляла. Коли долар по 8 став, було важко, але тоді якось впоралися. А тепер, коли мені долари по 12 купувати треба, я платити не можу. У квітні взагалі з роботи звільнили. Банк на поступки йти не хоче. Я вже маю більше, ніж позичав. Не знаю, що робити. Знав би, що так буде, ніколи б в житті на таке не погодився», - розповідає 35-річний Іван з Києва. І таких історій тисячі.
Через економічну кризу та всі її наслідки зарплати українців у кращому разі не зростають, а в гіршому - їх просто не платять, затримуючи на невизначений термін. Та й безробіття вже стало більш ніж відчутним. У результаті, перед багатьма власниками кредитних квартир замаячила перспектива залишитися не тільки без роботи, але й без житла. За умовами договорів, банки мають право через суд забрати у неплатників уже обжиту квартиру або будинок. Так, Рада схвалила заборону на примусове відчуження майна у боржників, але чи працюватиме це рішення - невідомо.
Ще одна біда, на яку скаржаться позичальники, - перепродаж кредитів третім особам, простіше кажучи, колекторам та іншим подібним структурам. «Бувають ситуації, коли комерційні банки продають свої кредити колекторам зі «знижками» до 70-80%. Насамперед, вони могли б запропонувати такий варіант позичальникам. Будь ласка, викупіть свій кредит і погасіть його за 30% від решти вартості. Люди б це зробили і давно розрахувалися з боргами, залишившись у своїх будинках. А так кредит передається третій структурі. А вони нікому не підкоряються, перебуваючи поза законом. І тоді за статистикою виходить, що в банку кредиту немає, а у позичальника він є. Згідно з нашими опитуваннями та інформацією з власних джерел, у нас зараз приблизно 4 мільйони непогашених валютних кредитів», - розповідає позичальник, представник громадської організації «Правдива країна» Тетяна Руденко.
У свою чергу фахівці НБУ надають іншу статистику. За їхніми даними, в Україні сума боргу за договорами про іпотечні валютні кредити оцінюється в 46,4 мільярди гривень, а кількість таких договорів - у 87,1 тисячі. Загальні дані щодо всіх узятих у доларах або євро позик регулятор не публікує.
І не будемо забувати, що за кожною цифрою зі статистичних звітів стоїть людина з кредитом на руках, очікуючи хоч якогось шансу завершити цю історію, не залишившись без даху над головою.
Чим може допомогти держава?
Почнемо з того, що перший відчутний сплеск девальвації гривні був зафіксований наприкінці лютого нинішнього року. Тоді курс, уперше за шість післякризових років, упав разом з надіями на стабілізацію політичної ситуації. Нове керівництво НБУ, у відповідь на претензії завмерлого в жаху населення, тільки плечима пожимало - країна виходить на економічно обґрунтовані показники, як вийде - все стабілізується. Стабілізація настала в районі 12 гривень за долар...
Відтоді люди, на яких «висять» непогашені і непідйомні валютні кредити встигли об'єднатися у групи в соцмережах та громадські організації, а також провести кілька акцій протесту під НБУ і парламентом.
І тільки після цього 16 травня у Верховній Раді був зареєстрований законопроект № 4895, за авторства народного депутата Миколи Рудьковського, розроблений для врегулювання ситуації. А трохи пізніше, 22 травня, альтернативний законопроект № 4895-1 у парламент вніс нардеп Михайло Опанащенко.
Загалом ці документи дуже схожі. Вони регламентують переведення валютних кредитів, які все ще залишаються в українців, у гривню. При цьому, банкам та іншим кредитним організаціям забороняють вимагати у позичальників додаткові платежі за проведення реструктуризації боргу.
Також, автори обох законопроектів пропонують заборонити кредиторам перепродувати кредити третім особам, попередньо не запропонувавши такої угоди позичальникові.
Крім того, після «переведення» всіх зобов'язань (тіло кредиту, відсотки, плата за користування кредитом) у гривню, банки повинні анулювати різницю між залишком, перерахованим за поточним курсом, наприклад 12 грн/долар, і залишком, перерахованим за курсом 5-6 грн/долар. При цьому, всі проведені до цього платежі не підлягають конвертації.
А далі починаються розбіжності. Так, згідно з проектом Опанащенка, банки повинні пробачити власникам кредитів усі штрафи та пені, нараховані з 3 лютого 2014 року до моменту перерахунку суми кредиту. Рудьковський пропонує анулювати аналогічні санкції, нараховані з 1 січня 2008 року.
Далі Опанащенко вважає, що розмір плати за користування кредитом після проведення його реструктуризації і перерахунку не може перевищувати облікової ставки Національного банку України, що діє на 03 лютого 2014 року. Його колега ратує за те, що відсоткова ставка за користування кредитом повинна бути фіксованою, а її розмір залишиться на зазначеному в договорі споживчого кредиту рівні.
Але головна інтрига полягає в тому, за яким курсом переводити валютні зобов'язання у гривневі. У законопроекті Рудьковського сказано, що конвертація має проходити за курсом НБУ на момент укладення договору, тобто, на рівні 5-6 гривень за долар. Альтернативний документ пропонує перераховувати кредит за офіційним курсом, що діяв 3 лютого 2014 року - 7,99 гривень за один долар США. Втім, поки обидва законопроекти не пройшли в сесійну залу парламенту. Народні депутати змогли лише схвалити введення заборони на примусове відчуження майна у позичальників і домовитися про продовження роботи з врегулювання ситуації. Але чи є тут підступ?
Що думають експерти?
Варто зазначити, що переведення кредитів з іноземної валюти в національну спочатку було основною вимогою позичальників, які хотіли не стільки списання боргів, стільки страховки від чергового витка девальвації. Бо саме вони сприймають зазначені законодавчі ініціативи дуже позитивно. «Юристи розробляли всі положення з урахуванням вимог позичальників. Природно, позичальники тільки за реструктуризацію боргів за курсом на день взяття кредиту. Ми переплатили уже все, що тільки могли, уже з 2009 року. Адже основна маса кредитів бралася, умовно кажучи, за курсом 4,9-5,05 гривні за долар. А з 2009 року ми вже платимо за курсом 9 гривень за долар. На сьогодні люди хочуть адекватного сприйняття. Як позичальник, хочу сказати, що зараз це єдиний нормальний виходь із ситуації. Як кажуть мудрі євреї, краще отримати сто з тисячі, ніж мільйон з нічого, як зараз хочуть банки. Коли у людей зовсім немає грошей, немає реальних виходів, то, виконавши свої зобов'язання за договором, держава в особі Національного банку України виконує свої зобов'язання. Все-таки вони є основними гарантами валютного курсу», - прокоментувала законодавчу ініціативу Тетяна Руденко, додавши, що всі українці готові виконувати свої кредитні зобов'язання будь-якими можливими способами.
«Звичайно, є якась частина позичальників, які згодні погашати заборгованості за курсом 8 гривень за долар, але їх дуже мало. Основна маса людей, звичайно, хоче повернутися до виплат за курсом на день укладання договору з банком», - вважає представник позичальників.
А ось економісти та аналітики сприймають перспективу реструктуризації валютних кредитів досить неоднозначно і менш оптимістично.
«Сама собою ця ініціатива позитивна. У нас вже кілька років видавати валютні кредити населенню заборонено в принципі. Але наявні проблемні кредити - це «шлейф» позик, взятих до 2008 року. Потрібно все ж вирішити проблему, щоб під час чергової хвилі девальвації гривні не страждали люди, змушені виплачувати взяті на тривалий термін кредити. Тому крім заборони на видачу нових валютних кредитів, треба ще щось робити і зі старими. Конвертувати їх у гривню - це добре. Але тут є ще як мінімум два питання. Перше - що буде після конвертації з пасивами банків? Можливо, НБУ має прописати для цього якийсь додатковий механізм. Друге питання стосується ставок. Для валютних кредитів ставки були істотно нижчими, ніж для гривневих. Тобто, коли кредит стане гривневими, позичальник уже не боятиметься девальвації. Але яка буде для цього кредиту ставка?», - міркує керівник відділу фінансових досліджень GfK Ukraine Дмитро Яблоновський.
За словами експерта, непродумана реструктуризація валютних позик загрожує порушенням балансу між активами і пасивами комерційних банків, що в свою чергу може погано позначитися на «здоров'ї» банківської системи всієї країни.
«По-перше, Національний банк іде на це, тому що він, відповідаючи за стабільність національної валюти, по суті, з цим не впорався. Тепер НБУ шукає якийсь механізм розв’язання цього питання. Тому тут проблема в тому, що таким законом НБУ перекладає збитки на банки. Це пояснюється, по-перше - провалом курсової політики, а, по-друге - політичними мотивами. Але поки не ясно, чи зможуть банки, особливо ті, що мають великий кредитний портфель, впоратися з тим навантаженням, яке впаде на них у частині збитків. Наступним кроком, напевно, будуть спроби банків якось компенсувати цей закон. Наприклад, щоб Нацбанк, якимись з наявних механізмів, через рефінансування або ще щось, взяв на себе якусь відповідальність і частину цих збитків. Споживачам цей крок допоможе. А що можна ще зробити, крім того як зберегти курс на колишньому рівні, якщо він за реальною вартістю вже 12?», - запитує екс-заступник глави НБУ Сергій Яременко.
«Річ у тім, що я не вірю в ухвалення цього законопроекту. Як правило, такі законопроекти пишуть люди, які мають дуже погане уявлення про механізм функціонування банківської системи. Тому вони можуть написати все що завгодно, не усвідомлюючи технології процесу», - вважає економічний експерт Борис Кушнірук.
«Звідки беруться у банку валютні курси? У них є залучені депозити і за рахунок цього видаються кредити. Облік ведеться за наявним курсом Національного банку, умовно кажучи, 12 гривень за долар. І це відображається як пасив. Якщо поміняти валютний кредит на гривневий та ще й за курсом 8 або тим більше 5, то у банку виникає розрив між активами та пасивами. Виходить, що пасив банку обліковується за курсом 12, а актив обліковується за курсом 5. Виникає розрив», - додає він. При цьому, експерт вважає, що за всієї своєї привабливості для позичальників конвертація валютних кредитів на сьогодні технологічно ускладнена.
«У нас на сьогодні приблизно є валютних кредитів на 8 мільярдів гривень, переважно іпотечних. І тепер уявіть собі, яким чином виникає розрив. 8 мільярдів помножити на 12 дорівнює 96 мільярдів гривень за наявним курсом - це пасиви, а за курсом 5 - це 40 мільярдів у гривні. Виникає розрив у 56 мільярдів, який розриває баланс між активами та пасивами. Виходить, що банкам потрібно списати на збитки 56 мільярдів. У цьому разі значну частину банків можна буде відразу оголосити банкрутами», - зазначає Борис Кушнірук.
В цілому, експерти сходяться на тому, що позбуватися вантажу «старих» валютних кредитів українцям все ж варто. Але в гонитві за швидкими популістськими рішеннями не можна дестабілізувати банківську систему. Ідеальним було б компромісне рішення на кшталт «ні нашим, ні вашим», але його поки ніхто всерйоз не пропонує.
А поки народні депутати, банкіри та економісти обговорюють можливості допомоги валютним позичальникам, час іде. За найоптимістичнішого збігу обставин Верховна Рада може почати розглядати «рятівні» законопроекти на початку наступного сесійного тижня, тобто, не раніше 17 червня. Та й після ухвалення документ ще має набути сили закону. Доти про реальні послаблення для позичальників, найімовірніше, мови йти не буде, і купувати долари для обслуговування кредиту людям таки доведеться за поточним курсом.
Виходить таке собі замкнуте коло на тлі однієї, невирішеної вчасно, проблеми. Питання тільки в тому, скільки ще українці зможуть жити зі своєю персональною «кабалою».
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом