Міністр оборони України Анатолій Гриценко заявляє, що армія в січні-лютому 2006 року фінансується гірше, ніж у перші місяці минулого року.
Про це він заявив в інтерв'ю тижневику “Дзеркало тижня” (25 лютого –3 березня).
“Результатом того, що рішення РНБО не було взято до уваги, і до Верховної Ради, “від імені уряду”, передали проект бюджету іншого змісту, стало те, що в січні-лютому 2006 року армія фінансується навіть гірше, ніж у перші місяці минулого року”, - сказав Гриценко.
За його словами, уряд не працює за колегіальним принципом роботи. “І це велика проблема. Наприклад, проект бюджету розглядається в Кабміні неодноразово, але рішення по суті проекту не приймаються. Озвучені під стенограму і передані на папері пропозиції міністра переадресовуються Міністерству фінансів, і воно враховує їх, повністю або частково, або відкидає за власним розсудом. Аргументи міністра слухають, але не завжди чують. А потім за підписом прем'єра бюджет передається до парламенту. Нібито від імені уряду. З жорсткою вимогою на адресу міністрів - не критикувати публічно і всіляко підтримувати. Так у нас розуміють корпоративну етику”, - відзначив міністр.
“На мою думку, це хибна практика, і її потрібно припинити. Адже ні міністр фінансів, ні навіть прем'єр-міністр не мають права ухвалювати рішення замість уряду. І це не відкриття або вигадка Гриценка, таке повинне бути згідно із законом”, - сказав він, передає «УНІАН».
Гриценко також відзначив, що Міністерство фінансів за фактом виконує функції, які відносяться до прерогативи виключно уряду як колегіального органу, а відносно військових питань - ще і Президента і очолюваної ним Ради національної безпеки і оборони України. Міністерство фінансів відповідає за баланс доходів і витрат, проте не Мінфін повинне визначати, скільки грошей виділити на армію, а скільки - на освіту або медицину, потреби формують галузеві міністри, а потім Кабмін, а не Мінфін повинен визначити пріоритети і відповідно сформувати бюджет, сказав він.
“Такої практики у нас немає. Отже, проблема системна. Вона лише загострюється, коли під час вирішення державних питань у своїх помилках або амбіціях високі урядовці заходять дуже далеко. Тоді аргументи знизу або по горизонталі не сприймаються, а розпорядження зверху - не виконуються. Навіть коли відповідне рішення обговорюється і приймається колегіально, на найвищому рівні - РНБОУ - і вводиться в дію Указом Президента”, - сказав він.
Міністр оборони також навів приклад, коли Президент України, вислухавши на РНБО доклад міністра оборони і міністра фінансів щодо військового бюджету, свою позицію висловив досить впевнено і зрозуміло: Міністерство фінансів - це оператор, який регулює бюджетні потоки і підтримує баланс, але воно не повинне і не визначатиме, скільки грошей виділяти на розвиток армії, це питання уряду, РНБОУ і Президента.
“Здавалося, крапка була поставлена підписом Президента під указом, який зафіксував грудневе рішення РНБОУ щодо проекту військового бюджету. Указ поклав на уряд відповідальність за гарантоване фінансування армії в межах 8,9 млрд. гривень, до того ж з січня, незалежно від надходжень від продажу надмірного майна. А ще - за єдині стандарти страхування життя військових для всіх силових структур. Проте рішення не було взяте до уваги, і у ВР, “від імені уряду”, передали проект бюджету іншого змісту” , - сказав Гриценко.
За його словами, результатом цього стало те, що в січні-лютому 2006 року армія фінансується навіть гірше, ніж у перші місяці минулого року.
“Але тоді, після виборів, у бюджеті була дірка в десятки мільярдів! І зрівняли ж ситуацію і забезпечили стовідсоткове фінансування, і Мінфін тоді зіграв ключову, позитивну роль. А зараз, після затвердження парламентом значно більшого бюджету на оборону, ситуація не покращала. Навпаки, вона близька до критичної: виконання програм розвитку армії зупинено, війська допалюють перехідні запаси палива, і якщо ситуацію не виправимо, бойову підготовку доведеться згорнути повністю. Гроші поступають фактично на зарплату і комунальні послуги”, - відзначив Гриценко.
