Уже не перший місяць експерти сурмлять про катастрофічний стан української армії: солдатам не просто нічим стріляти і нічого заливати в танки, але й нічого їсти. Говорили, що в жовтні в армії повністю закінчаться гроші. Уряд прислухався до потреб збройних сил і виділив 340 мільйонів гривень. Проте екс-міністр оборони Олександр Кузьмук запевняє, що ці гроші навряд чи дійдуть до адресата, оскільки для цього потрібно внести зміни до закону про бюджет. А з погано-бідно працюючою Верховною Радою зробити це буде ой як складно.
Про хронічне «нездужання» української армії, про перехід армії на контрактну основу і про можливі озброєні конфлікти з Росією, розповів в інтерв'ю ForUm’y екс-міністр оборони України, депутат від Партії регіонів Олександр Кузьмук.
- Олександре Івановичу, які проблеми зараз долають українську армію?
- Головна проблема – це хронічне недофінансування потреб збройних сил. Причому це проблема не тільки поточного року. Це заздалегідь непродуманий і приречений на провал бюджет на рік. Така ж помилка повторюється в проекті бюджету на 2010 рік.
Недофінансування приводить до того, що армія втрачає свою боєздатність у результаті старіння озброєння і техніки, відставання від загальноприйнятих у світі стандартів. Армія не отримує нову техніку і озброєння. Вона практично повністю позбавлена запасів матеріальних засобів. Соціальна політика держави з підтримки і захисту збройних сил знаходиться в незадовільному стані. Військовослужбовець отримує мізерне грошове постачання. У перерахунку на кожного члена сім'ї офіцерський корпус знаходиться за межею бідності. Не вирішуються питання щодо надання житла військовослужбовцям. Низьке фінансування діє і на моральний чинник, що робить неможливим реалізувати все, чому навчили військовослужбовців.
- Наскільки в таких умовах українська армія боєздатна?
- Незважаючи на всі ці проблеми, бойовий дух в армії досить високий. Збройні сили, прошу не плутати з Міністерством оборони, керовані. На задовільному рівні знаходиться військова дисципліна. Тобто армія і флот функціонують настільки, наскільки це сьогодні можливо. У решта - справа за державою.
- Ви заявляли, що вчора, 5 жовтня, в української армії закінчаться гроші. Яка ситуація зараз?
- На жаль, вона практично не міняється. Уряд прийняв постанову про збільшення асигнувань на потреби Міністерства оборони в 2009 році. Це 340 мільйонів гривень, які передбачають оплату продовольства, речового майна, оплату послуг зв'язку, житла для військовослужбовців. Ці гроші допомогли б військовослужбовцям вижити, але для реалізації цієї постанови потрібні зміни в законі про державний бюджет. Ситуація у Верховній Раді не дозволяє сподіватися на те, що найближчим часом ці зміни будуть прийняті.
- Чи прийдемо ми коли-небудь до армії на контрактній основі? І чи потрібна вона Україні? Якщо так, то який мінімальний термін реформування?
- Ми обов'язково прийдемо до контрактної армії, але не з нинішнім керівництвом. Було заявлено, що в 2008 році закінчиться призов, і армія буде контрактною, але нічого для цього не зроблено. Більш того, гасла про перехід на контрактну армію привели до того, що в суспільстві перехід на контракт у потенційних контрактників викликає апатію. Наприклад, цього року прийнято на контрактну основу 2100 чоловік, а звільнилося 3200.
Не запрацювала ідеологічна машина для того, щоб привернути людей, щоб потенційний контрактник знав, що він потрібний країні, і що він буде забезпечений. Для цього потрібні гроші. Але не було виділено жодної копійки. На 2010 рік ще й кардинально зменшили кошти для переходу на контрактну армію.
Якщо реально почати роботу, то за сім років ми можемо повністю перейти на контрактну основу.
- США заявили, що Україна сама створює для себе перешкоди на шляху до НАТО. Ви згодні з цим твердженням?
- Абсолютно згоден. Ніколи за всю історію України не було стільки штучно створених перешкод, скільки за останні п'ять років. Це притому, що керівництво, насамперед Президент, говорили про те, що ми майже в НАТО.
- Візьмуть Україну в НАТО, чи двері закриті остаточно?
- Я схиляюся до того, що Україна не буде членом НАТО за будь-якої ситуації. Україна зобов'язана проявляти ініціативу до учасників систем безпеки і європейської, і світової, але не до системи НАТО. Я прихильник участі нашої держави в світових інституціях безпеки, але це повинні бути нові інституції. Вони обов'язково з'являться. Ми бачимо, що НАТО не модернізується, воно загрузло в Афганістані. Росте чинник Росії, Китаю й Індії. Життя змусить створити потужнішу і ширшу систему безпеки, де Україні знайдеться місце.
- США відмовилися розміщати системи в Чехії і Польщі. Це перемога Росії чи стратегічний крок Сполучених Штатів?
- Я думаю, це крок назустріч один одному з урахуванням сьогоднішніх реалій і погроз. США і Росії краще не сваритися, а навпаки, шукати сумісні рішення. США тут поступили правильно.
- З'явилася інформація про можливу відставку головнокомандуючого Збройними силами України Сергія Кириченка. Вам що-небудь про це відомо?
- Звичайно, мені відомо. Я вчора з ним зустрічався через півгодини після його заяви. Після півторагодинної бесіди я зрозумів причину його відходу. Останні п'ять з половиною років Сергій Олександрович служив начальником Генерального штабу при двох президентах, чотирьох міністрах оборони. Іноді ця діяльність була на межі людських можливостей. Багаторічна служба, проблеми і труднощі діяльності останніми роками відбилася на його здоров'ї. За наполяганням лікарів його госпіталізовано. Перед цим Кириченко ухвалив рішення піти у відставку, розуміючи, що посада начальника Генерального штабу вимагає особливої енергії і працездатності.
- Якщо завтра Вам запропонують стати міністром, погодитеся?
- Я не виключаю такої можливості. Я бачу, що потрібно зробити. У лютому місяці я доповідав на засіданні опозиційного уряду про план функціонування Збройних сил у кризовій ситуації. Він був схвалений опозиційним урядом і відправлений до Кабміну, Секретаріату і Міноборони. Але, на жаль, до нас не прислухалися.
- Ваш син також військовий. Він навіть побував у гарячій точці в Боснії. Ви не боялися за сина, не відмовляли від військової кар'єри?
- Було б безглуздо говорити, що я з сім'єю відчували спокій, коли син був у Боснії. Тим більше, що син міністра оборони був би цікавою персоною для можливих провокацій. Звичайно, як і будь-які батьки, ми з дружиною переживали за нього. Але син гідно служив там, і гідно повернувся додому.
- В Україні почався осінній призов на термінову службу. Чому молодь всіляко «косить» від армії, адже раніше служба в армії вважалася престижною, навіть необхідною?
- Відбувається це через відсутність будь-якої ідеології. У нас ідеологія будується на хрестах і на могилах. Я не проти цього, ми повинні все пам'ятати. Але крім цього є в нашій історії яскраві сторінки, які могли б збагатити наших людей. Ідеологія відсутня, тому молодим людям дивно чути, що служба в армії – це почесний обов'язок.
Друга причина – схильність нашої влади приймати закони перед черговими виборами. Сьогодні можна знайти більше сорока можливостей, підкріплених законом, не йти в армію. Це повинно закінчитися.
- Україну лякають можливими озброєними конфліктами з РФ у Криму. Чи допускаєте Ви можливість таких конфліктів?
- Я не допускаю такої можливості, тому що треба мати абсолютно збочене мислення, щоб допустити таке. У Російської Федерації достатньо своїх внутрішніх проблем. Україна з 46 мільйонним населенням і сильними озброєними силами може дати відсіч.
Сьогодні ще продовжують говорити про наслідки війни в Грузії, хоча це була війна зовсім іншого масштабу. Україна ж переобтяжена техногенно, тому жодна країна не зважиться на нас напасти. Та й мети такої не може бути апріорі. Тому я відкидаю саму цю філософію. Швидше за все, ці заяви носять провокаційний характер і робляться для того, щоб сподобатися комусь, показати, наскільки ми йоржисті.
Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом