Антоніо Таяні - європейський політик, який починав свою кар'єру в Італії, а з 2010 року став віце-президентом Єврокомісії (ЄК) з питань промисловості та підприємництва. Про стан і перспективи економіки ЄС, про те, як зближення з Україною бачиться у Брюсселі, він розповів в інтерв'ю ForUm’у.


- Пане Таяні, у ІІ кварталі ВВП Євросоюзу вперше за півтора року зріс на 0,4% до попереднього кварталу, і експерти заговорили про те, що регіон нарешті виходить із рецесії. Справедливі такі оцінки?

- Дійсно, зафіксована позитивна динаміка, і попередні дані за ІІІ квартал кажуть, що вона повністю може зберегтися. Локомотивом зростання стали ключові економіки - Німеччина і Франція, які виросли на 0,7% і 0,5% відповідно. Стабілізувалася ситуація з безробіттям, яке у зоні євро зараз тримається на рівні 12%. У цілому очікується, що у 2-й половині року економічне відродження провідних розвинених країн залишиться на траєкторіях ІІ кварталу, який показав кращі результати, ніж очікувалися. Триватиме прискорення зростання США, Великобританії, Канади.

Але це не означає, що всі ризики позаду. Це тільки початок дороги. Ситуація залишається крихкою через невпевненість на фінансових ринках і зростання відсоткових ставок, що може загальмувати позитивну інерцію зростання великих країн. Особливо це стосується Китаю, Індії, Бразилії, Індонезії. До відтоку капіталу та девальвації національної валюти схильні країни з великими обсягами портфельних інвестицій і дефіцитами рахунку поточних операцій. Крім того, динаміка світової торгівлі ще з початку 2012 р. залишається слабкою, і в 2-й половині цього року не особливо зміцниться через недостатній товарний попит і на розвиненихринках, і на ринках, що розвиваються.

- Як при цьому почувається європромисловість?

- Попит залишається слабким, а це головний показник. Так, у серпні промислові ціни в єврозоні виросли відносно липня всього на 0,1%, що важко назвати прогресом і взагалі можна вважати статистичною похибкою. Так, ми не поспішаємо з оптимізмом, адже ситуація залишається важкою. Тому інвестори не поспішають вкладати у підприємства ЄС. Зазначу, багато у чому падіння попиту на європейські товари викликане переоціненим євро, що стає гальмом для економічного відновлення.

У той же час ситуація підтримується з боку позитивного глобального тренду: у ІІ кварталі промвиробництво у розвинених країнах зросло на 5%, хоча аналогічний параметр для emerging markets (перехідні ринки - Ред.) скоротився на 1%. Загалом, ми повинні впоратися з проблемами. Ми твердо маємо намір зробити реальний сектор центром економічної політики. У минулому ЄК була не зовсім права, роблячи особливу ставку на фінанси і послуги, тоді як промисловість і підприємництво опинилися загнаними в кут. Потрібно зробити все навпаки, поставивши фінанси на допомогу реальному сектору економіки.

Це стосується, наприклад, такої важливої галузі, як металургія. Зараз я працюю над тим, щоб усвідомити, що Європа далі може зробити для зміцнення цієї галузі, яка є для неї однією із ключових. Звичайно, є проблема конкуренції з китайськими і в цілому далекосхідними компаніями. Потрібна єдина стратегія, реальний план дій щодо захисту цього сектора, життєво важливого для нашої економіки.


- Яке значення у цьому плані має «витік» виробничих потужностей із Євросоюзу в країни з низькою собівартістю? Адже не секрет, що в останні 15-20 років просто-таки безліч великих і інших компаній переносили свої майданчики у КНР, Індію, Малайзію тощо.

- Так, це правда, і якщо ми хочемо впоратися з кризою, потрібно зупинити витік виробництва. Не можна займатися тільки зниженням держборгів. Наша мета - щоб до кінця 2020 р. промисловість приносила 20% ВВП ЄС. Це реальна стратегія відновлення позицій індустрії, адже у неї вже була раніше така частка в економіці. Необхідно прийти до нового типу промполітики і підвищити нашу конкурентоспроможність, щоб перемагати у ринковій боротьбі з Китаєм, Індією, РФ, США, Бразилією.

- А що можна сказати про фінансовий факторі?

- Я не фінансист, але підкреслю здорову політику Євроцентробанку (ЄЦБ) щодо збереження базових процентних ставок на низькому рівні у 2%. Це здешевлює кредити і тим самим підтримує економіку. ЄЦБ обіцяє зберігати таку політику стільки, скільки буде потрібно. Крім того, регулятор каже, що можуть бути знову застосовані операції довгострокового рефінансування - пакети дешевих позик, які вже надавалися європейським банкам у 2011 і 2012 роках строком на 3 роки на загальну суму 1 трлн євро. Нарешті, у єврозоні триває фінансова консолідація, і ЄЦБ вже отримав статус центрального регулятора, а це важливий крок на шляху до банківського союзу, про який вже давно йде мова.


- Ми з Вами спілкуємося на конференції у Німеччині, і зараз багато хто чекає, що посилення консерваторів після недавніх виборів у бундестаг зміцнить консолідацію і в усьому ЄС - і політичну, і економічну. Як Ви оцінюєте цю думку?

- У цьому є логіка. Принаймні, в останні 5 років Німеччина була рушієм європейської консолідації - так-так, не тільки під час кризи, але і до того. Припустімо, що це пов'язано також і з певними інтересами країнами, але це нормально, адже Євросоюз є дуальною єдністю загального й національного. У той же час Берлін багато робив і робить для всього об'єднання, досить згадати фінансову підтримку Греції та інших економічно слабких країн Середземномор'я. Перетворення ЄЦБ на централізованого фінансового регулятора - теж передусім німецька ідея. Більшість спостерігачів сходяться на тому, що це прогресивне рішення, яке зробить нашу економіку міцнішою. Я так думаю не тому, що я єврокомісар (посміхається - Ред.), а тому що це правда.

- В Україні не перший рік багато говориться про велику економічну ролі малого і середнього підприємництва. Як із цим справи в ЄС?

- Ми працюємо над поліпшенням бізнес-середовища для дрібних і середніх операторів, хоча тут ще не все гладко. Зокрема, для нас зараз актуальним є зменшення адміністративного навантаження на підприємців. Моя мета як члена ЄК - створити умови, при яких можна буде відкрити новий бізнес у 3 дні, заплативши всього 100 євро. Разом з цим ми прагнемо полегшити доступ до кредитів. Думаю, все це актуально і для вашої країни, хоча специфіка зовсім інша.

- Раз уже ми заговорили про Україну, хочеться запитати: як Ви оцінюєте перспективу її євроінтеграції?
- По-перше, висловлю думку, що зараз є чіткі передумови для підписання угоди (про асоціацію - Ред.) вже у Вільнюсі. Не треба бути глибоким аналітиком, щоб бачити відповідні сигнали Брюсселя та його уповноважених представників. Ця риторика явно змінилася у липні-серпні, особливо на тлі дій Росії, і це теж добре помітно. Я впевнений, що керівництво Євросоюзу тут поводиться правильно.

Більш широко оцінити українські євроінтеграційні можливості можуть мої колеги по ЄК, які займаються подібними питаннями, однак зазначу зі своєї «індустріальної» точки зору: вам треба розуміти, що давно пора підтягувати промисловість до міжнародних стандартів. Дещо в цьому плані робиться, я знаю, але поки що це лише осередки на загальному тлі. Зближення з Європою мимоволі змусить ваших промисловців підтягуватися до її рівня, і це є явний плюс. Ефект від цього не позначиться миттєво, але він обов'язково буде. Це стосується і таких базових національних галузей, як металургія: я знаю, у вас дехто вважає, що через зону вільної торгівлі металовиробництво прийде в занепад. Але хіба це сталося в Польщі, Угорщині, які після вступу в Євросоюз тільки посилилися як регіональні металургійні лідери. Тут ключовим фактором є не стільки ЄС, скільки загальна кон'юнктура світового металоринку, яка зараз слабка. Євроінтеграція буде не кінцем, а лише початком - для якісного стрибка, стимулом проводити реконструкції, що назріли багато років тому. Україна цього гідна.

- Що б Ви з цієї точки зору хотіли побажати Україні?

- В першу чергу - тверезого розуміння своїх теперішніх і майбутніх інтересів. Інтеграція з Євросоюзом - не самоціль, а, скоріше, засіб, який відповідає вашим об'єктивним інтересам з цілої низки причин. У той же час затримка і, тим більше, згортання цієї інтеграції вельми негативно позначиться на країні. Справа не в тому, що вона залишиться в орбіті Москви. Справа в тому, що знову на багато років затягнуться ті економічні й у т.ч. промислові модернізації, які вже давно необхідні. Знаєте, людина завжди побоюється нового, тим більше, якщо це принципово нове. Але треба мати сміливість і розум зробити рішучі кроки, які реально необхідні.

ForUm

Спасибі за Вашу активність, Ваше питання буде розглянуто модераторами найближчим часом

628